Статті

Коли людина не розлюбила себе остаточно, коли вона не розчарувалась навіки у собі і в світі, то вона намагається згадати про свій життєвий шлях. Іноді ці рідкісні спогади радо читають онуки і правнуки у запилених і пожовтілих зошитах у клітинку, коли вже нема ні діда, ні баби і в нікого розпитати, яким же було насправді їхнє життя. Як не страшно, то можна про своє життя написати і книгу. Бажання в авторів мемуаристики таке: пояснити собі і читачам про своє життя і бажано, щоб читачі їх зрозуміли, виправдали і схвалили. Особливої ціни набуває така книга спогадів тоді, коли вона написана щиро самим автором.

Почну з Вас, Петре Олексійовичу. Ми українці довірили ВАМ нашу справу у складний для нашої Батьківщини час. Очевидно, що цей складний час вплинув на результати Вашої діяльності як лідера нації, і тому багато чого я мушу простити Вам, хоча гнітять мене справедливі докори, які посилає Вам мій народ, але чи не було їх і тоді коли Пророк Мойсей вів свій народ пустелею з Єгипетського рабства? Петро Олексійович, я хочу з докором Вас запитати, як Ви, як гарант Конституції, допустили що ЦВК зареєструвала кандидатом у президенти людину, яка не відповідає критеріям закону про вибори президента України?

Мовби не так давно вітали ми достойника на його п’ятдесятиліття. Та в круговерті черговий десяток збіг дуже швидко. Утім, не марно. У цього представника роду людського жоден день не проходить у бездіяльності. Тому за його плечима — майже 3000 дописів і заміток у різних часописах, десятки книжок (як особисто написаних, так і впорядкованих), 13 сценаріїв документальних стрічок, цілий ряд радіопередач, які тривали роками.Мовби не так давно вітали ми достойника на його п’ятдесятиліття. Та в круговерті черговий десяток збіг дуже швидко. Утім, не марно. У цього представника роду людського жоден день не проходить у бездіяльності. Тому за його плечима — майже 3000 дописів і заміток у різних часописах, десятки книжок (як особисто написаних, так і впорядкованих), 13 сценаріїв документальних стрічок, цілий ряд радіопередач, які тривали роками.

Щойно побачила світ книга „Голованівщина: від Трипілля до сьогодення”. На багатому текстовому та ілюстративному матеріалі великоформатне, кольорове видання розповідає про славну історію, звичаї, побут, мистецтво, мовні особливості Голованівського району Кіровоградської області, а також про людей, що докладають своїх знань та сил у його майбутнє. Пропонуємо до уваги читачів нарис з історії райцентру селища Голованівськ.

У вересні і грудні минулого року газета „Голос України” надрукувала кілька статей проректора Університету „Україна” Валерія Бебика, що стосуються давньої історії світу і нашої країни, зокрема. Статті досить цікаві і змушують (або мали б змусити) задуматися над багатьма питаннями не тільки читачів, а й науковців. Заглянув в Інтернет – як там реагують на ці публікації? Традиційно – з лайками та образами на адресу автора і загалом українців. Як і раніше дуже войовниче сприймається будь-яка інформація про те, що українці були на цьому світі значно раніше, ніж це втокмачувала нам офіційна історична наука.