Статті

Ця дуже важлива, малознана, ніким ще належно не прокоментована праця прийшла до нас через інші мови, а отже дещо в зіпсованому вигляді. Починаючи із самої назви, яка в джерелі подається як “Історія о Аттілі, королі угорськом”, і з підміни гунів на угорців. Приписування якогось певного полководця до інших народів не новина. Але тут цілий народ видається за інший. Натомість угорці прибули на територію сучасної Угорщини з первісної батьківщини між Волгою та Уралом лише в ІХ ст. - майже на п’ять століть пізніше володарювання Аттили. Тому ніякої мови не може бути про те, що гуни це угорці.

ЦЕРКВА. Стереотип - ворог істини, який деформує реальність. Загадковість, нелогічність речей і явищ, неможливість їх пояснити створюють містику, яка є стрижневою суттю, будь-якої, релігії. В той же час, релігія це складова світобачення і суспільної моралі нації чи народу, яку він сповідує, і є основою його духовності. Очевидно, що її задача оберігати цю народну, національну духовність, яка доповнюється обрядами і культурними надбаннями, що з часом переходить в традиції, і є ідентифікаторами нації. Ця логічна послідовність доводить, що релігія, по суті, повинна бути НАЦІОНАЛЬНОЮ, т.б. об’єднуючим, цементуючим фактором - національною ідеєю. На підсвідомому, можливо, на генетичному рівні кожна нація прагне самоіндентифікації і незалежності.

Вже вдруге ми з дружиною летимо до дітей та онуків у Ліван. Вперше летимо в блакитному літньому небі і окремі далекі хмари не заважають нам спостерігати з десятикілометрової висоти за землею, яка розгортається під нами рельєфною географічною картою. Зелені і жовті прямокутники полів, розділені зеленими ниточками лісосмуг, зблискують сріблясті стрічки річок і блюдця ставків, оторочені зеленими масивами лісів – такою ми бачимо рідну Україну з небес. Після синіх вод Чорного моря ми летимо над турецькою і сирійською землею і бачимо внизу жовті і коричневі прямокутники полів, звивисті дороги і покручені висохлі русла рік, бо це вже пустеля із білих і жовтуватих пісків.

У наукових працях багатьох дослідників календарної обрядовості, особливо, – зимового циклу, знаходимо відомості побутування народного обряду “водіння кози”, а також тексти самої гри, яких, на сьогоднішній день, також зібрано чимало. Однією з останніх монографій на цю тему є дослідження О. В. Курочкіна. “Українські новорічні обряди “Коза” і “Маланка”(1995), де проведено структурний аналіз двох, пов’язаних між собою, традиційних народних забав [15]. Під час виконання “Маланки” “коза”, як персонаж рядження, присутня також.

Пам’ятай: а/. Якщо ти виростив садок, виховав сина, збудував будинок і зробив щасливою жінку – ти прожив недаремно свій вік! б/. Хто собі який віз, живучи на цьому світі, приготував, на такому й буде завезений туди, куди його спрямує вирок Божий.