Сергій Піддубний
І створив Бог Сварг Землю з річками та морями. А біля найулюбленішої річки створив сад, що давав плоди смачні та корисні. А посеред саду посадив дерево – дубом назване, бо тверде дуже…
Але для саду був потрібен той, хто вміє доглядати за деревами і прибирати біля них. І виліпив Бог з глини, що лежить нижче ґрунту, чоловіка за подобою своєю. Щоб був він садівником та доглядачем Божого саду. І назвав Бог свого первістка Одином. Однак бачить Бог, що хоч чоловікові Одину всього вистачає в його райському саду, проте нудно йому одному.
І створив він із зоряного пилу жінку та послав до нього. І назвав він її Явою – та, що мала продовжувати життя на землі.
І стало легше та веселіше Одину – Ява була доброю помічницею та ще й гарних пісень уміла співати.
Жили собі Один та Ява в райському саду горя не знаючи, годувалися яблуками, фініками, бананами, вишнями, ананасами і всякими іншими плодами дерев. Лише з дуба, що ріс посеред саду, нічого не їли – не добрі були його плоди та тверді. Дуб іншу виконував функцію – своєю величезною густою кроною, він захищав Одина і Яву від спеки та від дощу. Під дубом Господь Бог розмістив кон – великий камінь у вигляді яйця, а навколо нього шість менших каменів, щоб можна було сидіти на них.
Якогось разу сиділи Один і Ява на каменях, відпочиваючи сховавшись від палючого сонця, і Ява помітила під коном-каменем якісь дощечки, складені одна на одній. Вона підвелась і хотіла їх узяти, але на дощечки раптом виповзла змія і загрозливо зашипіла на Яву.
Ява відступила, і стали вони з Одином гадати, що ж то таке? Один сказав, що то щось дуже важливе, неспроста Господь Бог поставив охоронцем дощечок змію. Він додав, що їх не можна чіпати без дозволу Бога.
Однак Яві дуже кортіло дізнатися, що ж то за дощечки, що в них є? Одного разу вона зірвала з яблуні велике, дуже гарне, пахуче й смачне яблуко і вирішила відманити змію убік від дощечок.
Змія спокусилася на яблуко, яке було поставлене неподалік, і Ява з Одином змогли взяти знахідку та роздивитися її. Це були тоненькі дерев’яні дощечки, на яких були накреслені лінії, а під ними видряпані невідомі ні Одину, ні Яві таємничі знаки.
Один і Ява повернули дощечки на місце під охорону змії, сподіваючись, що прийде ще той час, коли їм буде підказано, як розгадати таємницю уготовану Творцем саду.
Якось грянула гроза і Один з Явою заховалися під дубом. А на небі не на жарт розгулявся Бог-громовик Перун. Він бив об хмари булавою, кидав блискавки на землю і налітав рвучким вітром, випробовуючи все навкруг своєю небесною силою.
Не витримала одна з гілок могутнього дуба, під яким сиділи Ява та Один. Тріснула і впала додолу, дунув Перун ще і впали на землю пташенята олуба, зірвані вітром із гнізда, звитого на дубові…
Коли буря ущухла, коли перестав лити дощ, Один, як дбайливий господар саду, вирішив повернути до гнізда маленьких олубеняток, бо он як тривожно завуркотіли на дереві їхні тато і мама.
Узяв Один пташок і, піднявшись на дерево, поклав їх у гніздо. А коли спускався назад, несподівано послизнувся на мокрому дереві і полетів донизу. Падаючи, Один зачепився ребром за гострий залишок відламаної гілки і завис униз головою.
Невимовний біль охопив тіло Одина. Ява злякалася, забігала навколо, не знаючи, що робити і як зняти чоловіка з дерева...
У той самий час, коли Ява, впавши на коліна, благала Господа підказати, як врятувати його, очі Одина затуманилися і перед ним з’явилися дощечки, які нещодавно вони знайшли з Явою під каменем-коном. І чийсь голос розповів, як розрізняти знаки, які на них накреслені, як вони називаються і що вони значать…
Тим часом Ява отримала підказку і покликала двох оленів. Вони, підтримуючи рогами Одина, допомогли Яві зняти його з гілки і покласти на траву. Ява помила рану Одина живою водою, приклала листя конуперу і вона швидко загоїлася.
Згодом Один розповів Яві про почутий з небес голос, коли він висів на дубові вниз головою, про букви на дощечці і про те, як їх читати.
– То Господа Творця Сварга послання роду людському, засновниками якого ми маємо стати. Йдемо і прочитаємо його, – запропонував Один.
І пішли вони до дуба, під кроною якого був камінь-кон, а під ним дощечки, які охороняла змія. Тільки на цей раз змія не шипіла, погрожуючи напасти, а відповзла вбік.
Узяв Один в’язку дощечок і почав читати-вивчати. То були Скрижалі Прави – науки про те, як жити чоловікові з жінкою, а жінці з чоловіком, як будувати своє життя та як жити в ладу з навколишнім світом…
І народили потім Один з Явою так багато синів та дочок, що довелося ще доставляти камінців, щоб усі розміститися навколо каменя-кону, аби послухати батька Одина, який читав їм біля кону книгу Божої мудрості про те, як йти стежкою Прави, не збочуючи.
Із «Книги української слави і сили»
