Сергій Піддубний
Сценарій літературно-музичної композиції за Велесовою Книгою на одну дію.
МІСЦЕ І ЧАС ДІЙСТВА: Україна-Русь. Друга половина ІХ ст.,
Підготовлено за виданням "Ілар Хоругин. Велесова Книга". Використано: уривок із вірша Юрія Федьковича «До Велеса», народна пісня «Ой ти, соловейку», пісня на слова Віри Коваль «Без вірних синів не буває Вітчизни», народна пісня з роману Ю. Яновського «Про Дажбога і князя», Колядка «Ізпрежди віка» (Ой Дажбоже).
Старовинні музичні мелодії (скрипка, гуслі, сопілка, бубон).
Оформлення: головна декорація сцени – зображення із корони Колоксая VІІ ст. до н. е. (див. Ілюстрацію), три стяги жовто-блакитний, червоно-чорний і з восьмипромінником, Триглав (тризуб), Свічадо (Коло), голова Овна, глечик із сурою і ріг, імітація багаття.
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Автор Велесової книги, Бог Велес, Мати-Птиця Слава Небесна. Текст читають дві кудесниці (волхвині). Задіяний також хор. Одяг - відповідно до зображення на короні Колоксая (див. ілюстрацію).
ДІЯ
На сцені Кудесниця перша (з Колом у руці) і кудесниця друга, неподалік на колоді сидить автор Книги, волхв і учитель Ілар Хоругин з довгим волоссям, зі стрічкою на лобі і знаком шестикрильця. У нього на колінах дощечка, на якій він щось пише писалом. Попереду горить багаття. Лунає тиха музика.
Автор Книги (підводиться із колоди):
Великий наш великих пісень Боже,
О Велесе, о Місяцю, о Королю!
Начати мою пісню ми негоже,
Аж прежде я тобі не помолю!
Кудесниця перша
Молимо Велеса, Отця нашого:
хай потягне в небо коней Суражієвих,
хай виїде на них Зоря Віщая,
золоті кола вертячи.
То Сонце наше, що світить на дім наш,
і перед його лицем
блідне лице вогнищ домашніх.
Дажбові внуки, улюбленці божеські,
Божі рала скорі ви впевнено
тримаєте в десниці своїй.
Оспівуймо ж славу Суражію і молімося...
Слава! Слава! Слава!
Кудесниця друга (покладає на себе знак Сонця, склавши до купи пальці і торкаючись спочатку правої груді, потім лоба, лівої груді і пупа, а з неї всі присутні на сцені):
Слава Дажбогу!
Слава отцю Орію!
Слава Берегині-Матері і їх сину слава!
Велесу Книгу цю присвятимо –
Богу нашому, який є пристанищем сили.
Кудесниця перша
Був колись муж достойний і доблесний,
шанований Отець у Русі. І мав він жону та дві доньки.
Була в них худоба – корови і багато овець.
З ними він був у степах,
але не знаходив чоловіків для доньок своїх.
Тож молив Богів, аби згасання роду присікли.
І Дажбо почув мольбу,
а по мольбі дав вимолене – як було передречено,
що Бог гряде межи нас і будемо народжувати.
Се-бо Ясна світить, і Бог Велес несе дитя мужу.
Привітаймо Велеса, приймімо за Бога нашого і восхвалімо:
“Будь благословен, вождю, нині і прісно, від віку й до віку!”
(На сцену виходить Бог Велес в образі могутнього косматого чоловіка, у нього в руках патериця з навершям у вигляді голови Овна, а на грудях - медальйон у вигляді Сонця).
Бог Велес:
Даремно забуваємо доблесні старі часи наші
та йдемо куди не відаючи,
і, оглядаючись назад, запитуємо: “Хто ми?”
Стидаємося Наву, Праву і Яву знати
та розуміти, що це Дажбо створив яйце,
що є Світ-зоря, яка нам сяє.
У тій безодні повісив Дажбо Землю нашу,
аби вона удержана була,
бо Він – душі Пращурів суть,
які світять нам зорями од Ірію...
Права незримо уложена Дажбом,
а по ній, як пряжа, тече Ява.
Ява творить життя наше,
а коли одійде – смерть тут як тут.
Ява тече і твориться в Праві,
а після неї Нава приходить –
до того є Нава і по тому Нава,
а в Праві є Ява.
Повчимося старому, зануримо душі в нього,
бо то є наше, що прийшло з Колом
і творить Божу силу.
Відчуймо в собі цей дар Богів
і не сміймо його напраснити.
Душі Пращурів наших з Ірію дивляться на нас
і з жалю плачуть та дорікають нам,
що не бережемо ми Праву, Яву і Наву,
не бережемо та ще й глузуємо…
Отож, молячись Богам,
матимемо чисті душі і тіла наші,
та й життя з Праотцями нашими,
які в Богах злилися воєдино.
Правда така, що ми Дажбожі внуки –
тримай, русе, в умі це,
оскільки ум великий Божий є єдиний з нами.
А тому творімо та говорімо з Богами воєдино.
(Бог Велес покидає сцену)
Автор Книги:
Вночі Велес іде в небесах по Молоці Небесному
до хоромів своїх і зоріє нам до воріт.
Тоді нам свої співи пора зачинати –
Влеса славити од віку до віку і храмину його,
(автор знову сідає на колоду і продовжує писати)
Кудесниця друга:
Але греки, налізши на Русь,
творять зло в ім’я своїх богів,
ми ж не знаємо куди іти і що робити...
Кудесниця перша:
Ті часи були вельми важкими,
бо дні були ясними і настала суш жорстока.
Отож житво не вродило,
і через те пішли на землю іншу, і там утрималися.
Кудесниця друга:
Потерпала Русь од греків та римлян,
і тоді пішли по морських берегах до Сури,
аби утворити Сурож.
Край той сонячний підлягав Києву,
але тої утвори не добилися, бо зло прийшло нове –
тут бо вперше варяги прийшли на Русь.
І Аскольд силою погромив князя нашого...
Кудесниця перша:
Аскольд, а пізніше Дір, усілися на наших землях,
як непрошені князі, і почали князювати –
а досі над нами були Отці і найвищий Костиря…
Хранитель дому Огнебога
відвернув своє лице од них,
бо були ті князі у греків хрещені.
Аскольд – темний воїн
і також од греків навчений,
що ніяких русів нема, а тільки варвари.
А з того маємо сміятися,
бо були киморії також Отці наші,
вони римлян потрясали і греків розметали,
як поросят переляканих.
Кудесниця друга
Ті Отці руські визначали кожному по потребі,
а в цих інша суть, й інше творять.
Аскольд жертвує Богам чужим, а не нашим.
Не такими були Отці наші і нам не бути іншими.
Кудесниця перша:
Греки хочуть нас хрестити, щоб ми забули Богів наших
і обернулися в їхню віру та стали служити їм.
Постережемося ж того,
як здавна стереглася Скитія свята,
не даючи вовкам хижачити на ягнят,
які, по суті, є дітьми Сонця.
Тому трава зелена – це знак божий,
і маємо брати до глеків й усуріти її на Сонці нашому,
щоб пити на честь Богів у Сварзі.
Як Отці наші жертву Дажбу творили
і вона на небі святилася многократно.
Кудесниця друга
Говоримо, як говорили на нашій землі,
а не так, як греки,
жадаючи за рахунок руського народу
зростати і болгарам підкорити.
Мусимо свою худобу водити в своїх полях злачних.
І вибирати маємо князів від своїх старотців,
од роду до роду, і так правити.
Кудесниця перша
Муж Правий іде в дім Овна
і клянеться Правим бути,
щоб його слово з ділом не розходилось...
Сказано здавна ж, аби ми творили добро,
як діди наші заповідали.
Так було і так буде!
Кудесниця друга
За часів злославних
Русь потята була рукою ворожою.
І злочини творились,
і князь немічний був.
Послав він синів своїх до брані,
а ті варягам піддалися,
честь і Віче знехтувавши
та рішення його зневаживши.
Тому то розторгнуті і в неволю взяті.
І коли кажемо тепер:
князі суть наші, то не так це.
Кудесниця перша:
На південь прийшли та й маємо
землю нам і дітям нашим.
А там греки налізли, бо ми, нібито,
усілися на їхній землі.
І була січа велика місяців багато!
Стократ починалася Русь і стократ розбита...
Кудесниця друга
Молимо Велеса, Отця нашого:
хай потягне в небо коней Суражієвих,
хай виїде на них Зоря Віщая,
золоті кола вертячи.
То Сонце наше, що світить на дім наш,
і перед його лицем
блідне лице вогнищ домашніх.
Кудесниця перша
І Бога-вогника Семерегля
просимо показатися і встати на небі,
і так світити аж до мудрого світа.
Наречемо його іменем Огнебог
і, зміцнивши молитвою тіло,
поївши, йдемо до полів наших трудитися,
як Боги веліли кожному чоловікові,
що повинен трудитися на хліб свій…
Кудесниця друга
Дажбові внуки, улюбленці божеські,
Божі рала скорі ви впевнено
тримаєте в десниці своїй.
Оспівуймо ж славу Суражію і молімося до вечері.
Кудесниця перша
П’ятикратно славимо Богів щоденно
і п’ємо сурицю на знак благості та єдності з Богами,
які в Сварзі також п’ють за щастя наше.
Оспівуймо славу Суражію
і тим коням золотим Суражієвим, що скачуть у небесах!..
Кудесниця друга:
Додому йдемо, потрудившись.
Там вогонь розкладаємо і їмо покорм наш.
Кажемо: “Яка то є ласка Божеська до нас!”
і відходимо до сну.
І знову день пройде – ми не голодні,
та й ще даємо десятину Отцям нашим,
а соту – на Велеса.
І так перебуваємо славно,
якщо славимо Богів наших,
і молимося замовлені водою чистою...
Кудесниця перша
– Не чужа кров є свята, а наша, –
про те мовили старотці наші як обирали князів,
і так правили п’ятнадцять віків через Віче.
А збиратися на нього
і судити всякі відносини належало чесно –
всяк міг сказати слово, і те було благом.
Кудесниця друга:
Захищалися від хазарів по вікові Трояновому,
які перші насілися із синами своїми
і внуками наперекір рішенню Віча.
Боруси заради влади не йшли наперекір Вічу.
Хазари ж пішли на них, а ті не мали воїв...
І тривала розторгавиця п’ятдесят літ,
і обернулася нам тяглом хазарським,
бо поки боруси билися,
вороги на нас наповзли численні...
І внук Троянів з дружиною був захоплений...
Кудесниця перша
Пошануймо і пом’янімо ж тих,
хто собою землю руську удобрив,
і всіх наших старотців, які віддали сили
Русі на тих бойовищах...
А кров їхня удобрила землю нашу...
Правдиві-бо Боги, які з Перуном ділячись,
накували мечів своїх на ворогів їхніх.
Ми ж їм помолимося за допомогу:
- Раті йдуть од хмар до землі,
і дід наш Дажбо на чолі їх.
І якщо не поборемо, взагалі нас може не бути.
Мовимо молитву до Богів наших,
щоб вони поспішили на допомогу нам
і дали звитягу могутню на ворога.
Слава! Слава! Слава!
(Останні слова промовляють обидві жриці)
Кудесниця друга
Не слухайте ворогів, які кажуть, що нема у вас доблесті.
Од отця Орія походимо, а той
час од часу народжується серед нас
і пов’язано це до самої смерті...
Не забудемо також ільмерців, які нас охороняли.
Були вони окремо та злилися з нами
і кров свою давали нам.
Кудесниця перша
Давно були на Русі хазари, зараз варяги –
ми ж русичі, і аж ніяк не варяги...
Залишимо на суру молоко наше в травах на ніч,
додамо до нього щавлю й інших трав,
як навчали Прастаротці, і даймо йому суритися.
Пиймо тричі суру, славлячи Богів п’ятикратно.
Таке наше старе шанування Богам повинні требити,
і Треба та буде пов’язом між нами.
Ані Мару, ані Мороку не сміємо славити –
ті ж бо діви є нещастям нашим...
А діди наші – слава наша у Сварзі!
Кудесниця друга
З часів Орія наші Отці були спільно з борусами –
від Ра-ріки до Непрени і Карпат великою державою.
Родами ті правили від імені родичів і Віча.
І всяк рід називався іменем своїх родичів-правителів,
котрі прийшли до Гір.
А князі і воєводи-отці вели людей битися
з ворогами на славу Перуна.
І ще Дажбова допомога наверталася.
І була держава та Руська од русів
і борусичів – то бо Борія Велика.
І непрестанна всяк час йшла пря,
і многі січі-битви ворогами починалися,
і жодна не була скінчена до кінця –
як з римлянами, так і з готами.
Тільки римлян відкинемо, тут Єрманаріх іде...
Отож биті ми римлянами і січені готами,
між двома огнищами тліли та паліли.
А тут настала велика біда: хліба наші спалені,
і нічого не лишилося для нас, крім диму та попелищ.
Тоді прилетіла до нас Птиця Божеська
й сказала відійти на північ і напасти на ворогів,
коли вони підуть на села наші, і переможете.
Кудесниця перша
Так і вчинили. Зробивши вигляд,
що йдемо на північ, напали на них і розбили.
Подолавши їх, пішли до них і стали станами по Дунаю.
Тут римляни борзо хотіли обезглавити нас,
натомість ми їх обезглавили –
тьма воїнів була обезглавлена...
Кудесниця друга
Великі сніги, холоди, голод
мучили наших людей, але стояли твердо.
Лишаючись безо всього, вони немало натерпілися,
бо незалежність хотіли мати і творили її.
Кудесниця перша
Були отці за Ора-Рода славні і сильні,
бо Сирію воювали та Єгипет.
Але тепер вже не ті старі часи –
не маємо єдності тієї, що була,
і стали ми як віск без Велеса.
Той бо говорив нам, що треба ходити прямо,
а не криво, а ми не слухаємося.
Тож перси забрали велику частину русів
і Набсуру підкорили.
Не встереглися від ворогів,
налізли на нас так звані адомори,
і пішли, похиливши голови свої під ворожі бичі,
бо сильна варта тягнулася з трьох сторін.
А інші пішли з худобою до заходу Сонця і там пропали.
Наші ж люди йшли в підданство Набсур-царя,
потім на Сирію і Єгипет...
Кудесниця друга
Слава Богам нашим!
Маємо істинну віру, що не потребує людської жертви,
як то у варягів, які завжди приносили її Перуну,
іменуючи його Паркуною.
Ми ж йому польову жертву даємо
від трудів наших – просо, молоко,
а також тук, підкріпивши те ягням на Коляду
і на Русалію, в день Яра і на Красну Гору.
Даємо її на спомин про гори Карпатські,
коли рід наш називався карпени.
Як стали жити в лісах, то мали назву древичі,
а в полі були – звалися полянами,
по-різному було...
Кудесниця перша
Греки наговорюють на нас,
що ми приносимо в жертву людей,
а то брехлива річ.
У нас інший звичай.
Але той, хто хоче іншого вразити, рече зле,
а нерозумний не бореться проти цього,
а тоді й інший говорить те саме.
Кудесниця друга
І хай не встане Обідоносиця Дажбовим онукам,
яка в яругах про ворога дбає.
Тим паче, що ми зараз не в немилості,
і про це молимось, як і Отці наші.
Це ж у Синє море скинули з берега готів тих
і проспівали над ними переможну пісню хвали.
І Мати співала та Красная птиця,
що несла Пращурам нашим вогонь для домівок їхніх.
І також ягницю жертвували для неї,
і більше стало нас. Ми одержали силу!
І змогли ворогів порубати – хай ганьба їм псина буде!
Виходить Мати-Слава (Красная птиця) і співає пісню ОЙ ТИ, СОЛОВЕЙКУ
Кудесниця перша
І б’є Мати Небесна крилами о боки свої,
обабіч неї вогонь сяє святий
і всяке перо в неї красне –
червоне, синє, блакитне, жовте і срібне, золоте й біле.
Сяє вона, як Сонце царює,
і пасмами йде сімома красотами,
як заповідано од Богів наших.
А Перун бачить її й гримить
у небі яснім, на наше щастя силу свою даючи.
Слава! Слава! Слава!
Кудесниця друга
Тож глянь, народе мій, який ти захищений і численний!
І не збочив ти через рани свої,
і не спустився до ряду тих, ким вороги поганяють!
Кудесниця перша
Тоді не були лякливими і сьогодні пребудемо достойні –
можемо відбитися від ворогів і мусимо це зробити!
Кудесниця друга
Збиралися всі на перший заклик під стяги Отців наших,
хто ще не збабнився і гордим був.
Приходили за істиною на Стогни
і казали, що інакше не буде:
маємо йти на греків, які безчинствувати стали…
Кудесниця перша
Так будемо ж родами гордими, бо бреше псина грецька;
як лис, хитрощами одвертає нас од трави нашої…
Кудесниця друга
Питатимуть нас народи, хто ми?
А ми відповідатимемо, що ми люди нерозумного краю,
правлять нами греки та варяги...
Що скажемо дітям, як будуть дорікати нам за полон
і справедливо дорікатимуть?
Тому-то збираймо дружину до стягів наших і скажемо так:
– Не маємо ані їжі, ані житва, будемо все на полі бою брати.
Що візьмемо від греків, те й будемо їсти,
а не візьмемо – будемо голодні.
Бо Мати Небесна співає над нами,
і мусимо стяги наші дати вітрам тріпати,
а кіннота, степами скачучи,
нехай порох війни здіймає, і ворогам дамо дихати ним.
Кудесниця перша (бере в руки ріг)
То Мати Небесна кличе в Сварзі на подвиги ратні –
покинемо дім свій і підемо на ворогів,
аби відчули вони руського меча січ.
Ясунь каже, що не можемо стояти,
треба діяти…
… хто борзо йде, борзо й славу матиме,
а хто тихо йде, на того ворони крячуть.
Не худоба ми, а русичі – то іншим наука,
щоб знали, що Права з нами!
А Нави не боїмося, бо вона не має сили проти нас.
Тому ми повинні молити Богів
про поміч у ділах ратних і самим старатися.
То Мати Небесна б’є крилами про труди ратні
і славу воїнів, що іспили Води Живої
од Перунця в січі крутій.
І тая Перуниця летить до нас
і ріг давала, повний Води Живої
для життя вічного Гордині нашому,
що меча ворожого дістав і голову власну втратив.
Та смерті не маємо від того, а лиш життя вічне.
І завжди брат за брата стоїть,
Кудесниця друга
а як умре, то на луки Сваргові йде.
А там Перуниця каже:
“То є ніхто інший, як рус-гордин, ані грек, ані варяг.
Це слав’янин роду славного!”
І йде той по співах Материних.
А Мати Свята наша кличе до лук Сваргових великих.
А Сварг говорить:
“Іди, сину мій, до тієї краси вічної
і там побачиш своїх дідів і бабів у радощах
та веселощах, хоч досі гірко плакали.
А зараз возрадувалися з життя твого вічного
до кінця кінців, що воскреснеш там з ними”.
Кудесниця перша
Станемо на місце загиблого і битимемося люто.
А буде так, що впадемо зі славою, то підемо туди, як він...
І б’є Мати Небесна крилами о боки свої,
обабіч неї вогонь сяє святий до нас
і всяке перо в неї красне –
червоне, синє, блакитне, жовте і срібне, золоте і біле.
Сяє вона, як Сонце царює,
і пасмами йде сімома красотами,
як заповідано од Богів наших.
А Перун бачить її й гримить
у небі яснім, на наше щастя силу свою даючи.
Кудесниця друга
Перун іде і головою золотою трясе,
блискавками посіваючи до неба синього,
і воно твердіє од них.
А Мати-Слава співала про труди наші ратні –
маємо слухати й прагнути до битви завзятої
за Русь нашу та пресвятих Отців наших.
Мати-Слава (заспівує, Хор підхоплює приспів):
Немає дерев без міцного коріння.
Немає життя без гарячої крові.
Мужніють серця у борні і горінні,
черствіють серця без палкої любові.
Пр-ів:
Вогню в наші жили, Дажбоже, так бризни,
щоб вітер не міг нам сердець остудити.
Без вірних синів не буває Вітчизни.
Ми горді, Вкраїно, що ми твої діти. (останні два рядки 2 р.)
Онуки Дажбожі життям одержимі,
нам Велеса слово – правдивий наш вісник!
Ми чистими душі свої бережімо
від помислів злих і думок лиховісних.
Пр-ів:
Вогню в наші жили, Дажбоже, так бризни,
щоб вітер не міг нам сердець остудити.
Без вірних синів не буває Вітчизни.
Ми горді, Вкраїно, що ми твої діти. (останні два рядки 2 р.)
Ми віри чужої зламаємо грати,
бо доля землі і народу єдина.
А хто за Вітчизну не вміє вмирати,
той жити не вміє як вільна людина.
Пр-ів:
Вогню в наші жили, Дажбоже, так бризни,
щоб вітер не міг нам сердець остудити.
Без вірних синів не буває Вітчизни.
Ми горді, Вкраїно, що ми твої діти. (останні два рядки 2 р.)
Кудесниця друга
Ми на землі, як сутінки, зникнемо в пітьмі,
ніби ніколи й не існували на ній.
Однак слава наша дійде до Матері-Слави
і пребуде в ній до кінця кінців земних та інших життів.
Хіба нам боятися смерті,
коли ми нащадки славних?..
Кудесниця перша
Розказуємо тут різне – що було в ту добу насправді...
Маємо знати, що збирається рід руський
до десятків, а десятки до сотень.
Та нападуть вони на ворогів
і візьмуть їхні голови одрубані.
І там, злих, полишать…
Кудесниця друга
Течуть ріки великі на Русі, і велика вода
журчить співами стародавніми про тих боляр,
що не боялись до полів готських виходити
і багато літ билися за вольність руську.
Ті, славні, нічого не берегли, навіть життя свого,
якщо наказувала їм Берегиня.
Кудесниця перша
І б’є крилами Мати Небесна Слава,
й розповідає нащадкам про тих, хто ні грекам,
ні варягам не піддавався.
Говорить та Птиця про Гординів боруських,
які од рук римлян упали на Дунаї біля Троянь-валу.
Вони без тризни полягли, і лише
вітри танцювали над ними, оплакуючи їх восени.
А в зими студені гурлихає над ними рев степовий
та голубки-дівоньки й птиці жекочуть
про те, як загинули вони у славі
і не віддали землі своєї ворогам.
То хіба ми не синове їхні, не нащадки?
Не залишимо землю нашу ані варягам, ані грекам!
Кудесниця друга (наперед виходить Мати-Слава, Зоря Красна із рогом)
Тут Зоря Красна іде до нас, як жона блага,
і молока дає нам у силу нашу і кріпость двожильну.
Та Зоря Сонце провіщає.
І вже чуємо, як Вісник на коні скаче до заходу Сонця,
аби управити його блискучий човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними провезти степом синім,
бо лягло Сонце спати вночі.
Потім, коли день прийде,
довезуть і знову скаче в Яві, приводячи вечір.
І говорить Сонцю, що віз із волами вже там
і жде його на Молочній стезі.
Кудесниця перша
Так, стверджуємо ми,
маємо Красне вінце віри нашої і не хочемо чужої!
Кудесниця друга
Й було, що стали межи русами Распря та Уособиця,
а Жаль стала між русами і Распрею та Уособицею
і почала плакати й дорікати русам,
що йдемо за Распрею та Уособицею, де чекає погибель.
Допечемося до того, коли од нас не залишиться нічого.
Кудесниця перша
Згадаймо, як при Отцю Орію єдиний рід слав’янський був.
Після Отця Орія сини його розділилися на трійцю,
і так стало: на Русь, Колань і венедців,
які теж розділилися надвоє, та борусів,
які були розторгнуті на дві частини,
а тоді мали і десять…
Кудесниця друга
Грім гримить у небі синьому,
і маємо летіти на ворогів,
як ластівки швидкі та громові.
А та швидкість – це ознака нова, руська.
І мету зараз маємо іншу:
аби степ скитський був за нами,
і всі бродяги в ньому зникли.
Тільки наші корови там ходити мають
і наші родичі житимуть…
Мати-Слава
Борися, земле Руська, і борони сама себе,
щоб не була на тому корчі;
щоб ворогами не була захомутана та
до воза не прив’язана, тягнучи його,
куди захоче володар чужий.
Жаль великий з Кариною тому,
хто не розуміє цих слів.
І грім йому небесний,
аби повергся додолу і не піднявся більше.
Кудесниця перша
Володарі наші єдині –
Хорс і Перун, Яро, Купала, Лада і Дажбо.
А коли Купала прийде у вінку
із віття зеленого, квітів та плодів, у той самий час
маємо далеко по Дніпру до Русі скакати.
Про смерть нашу не думаймо –
життя наше на полі бою прекрасне.
Б’є крилами Мати Небесна Слава
і велить нам іти до січі.
І маємо йти. Ані до банкету нам,
ані до їства борошняного, жиром змащеного.
Маємо спати на сирій землі
і їсти траву зелену,
доки не буде Русь вільна і сильна...
Кудесниця друга
Згадаймо й про те,
що Отці наші в небі синьому
дивляться на нас і підбадьорливо усміхаються.
Отож, не самотні ми, а з Отцями нашими.
І молимо про поміч Перуна, і бачимо,
як скаче в небі Вісник на коні білому.
Він меча здвигнув до небес,
розрубав хмари і загримів,
поливши Водою Живою на нас.
Пиймо її,
бо те все од Сварга до нас життям тече.
Пиймо її, як джерело життя божого на землі.
Кудесниця перша
Отож почуй, нащадку, славу ту
і держи серце своє за Русь,
якою є і пребуде наша земля.
Маємо боронити її од ворогів і вмерти за неї,
як день помирає без сонячного світла…
Кудесниця друга
Отцям нашим і Матерям слава,
бо привчали нас до Богів наших
і водили за руку по Стезі Прави!
Тож йдемо по ній і не будемо лише хлібожерцями,
а славними русами, які Богам славу співають.
У тому також слав’янів суть.
Кудесниця перша
…Коли наші пращури Сурож творити починали,
греки приходили як купці до торжищ наших,
прибутків шукаючи і землю нашу розглядаючи.
Посилали до нас багато свого юнацтва вчитись
і будинки будували, і гради для обміну та торгівлі.
Аж якось побачили воїнів їхніх, мечами озброєних,
і скоро вони нашу землю прибрали до рук своїх
і утворили ігрища інші.
Греки суть празні, а славуні працювали рабами на них.
Отак земля, яка чотири віки була нашою,
стала грецька, і ми там, як пси.
Кудесниця друга (підіймає ріг)
Летить у Сварзі Перуниця і несе Ріг Слави нам,
тож випиймо його до дна
і визволимо полонених од ворогів наших.
Та Перуниця каже, щоб русичі проснулись
воєводу свого рятувати сьогодні.
А Ботсуря каже, як русовичам діяти при цьому:
“Коли будете йти од краю свого, то наткнетеся на стіну.
Утворіть у ній діру для нас і тоді ми будемо з вами.
А кому з нас присудить Перун загинути тут,
будуть вони їсти в раю їжу вічну, в небі воскреснувши.
Нема вороття, щоб рятувати життя.
Ліпше мертвими бути,
як живим рабом на чужих працювати.
Кудесниця перша
Маємо слухати наших князів
і воювати за землю нашу, як вони говорять.
Кудесниця друга
Пожертвуємо Богам своїм на Струмках їхніх і рушимо.
А ті, хто стане пеньком,
мають бути додолу кинуті в порох.
Кудесниця перша
Той Сурож наш був і буде нашим,
і ніхто не повинен слухати греків.
Вони наставляють нам письмено своє,
аби ми взяли його і розгубили свою пам’ять.
Тому-то Ілар (показує на автора книги), як хоче учити дітей наших,
мусить ховатися по їхніх домівках,
щоб їх, невчених, повернути на наше письмо
і навчити нашим Богам віддавати шану.
Автор Книги
А ще повідаю вам, що повоюєте греків,
бо знаю те ясно, як Отці говорили мені, що знищимо їх…
Станьте, як леви, один за одного,
і тримайтеся князів своїх.
І Перун буде коло вас, і перемогу дасть вам.
Слава Богам нашим до кінця віку землі цієї
і до благ усяких Русі, отцівської землі нашої!
І так буде, бо ті слова од Богів маємо!
Кудесниця перша
Був колись Богумір – чоловік Слави.
Мав він три доньки і двох синів.
Сини водили худобу до степів і там жили в травах.
З батьком радились, були богопослушні та розумом здібні.
А Мати Славуня дбала про їхні потреби.
І сказала вона якось Богумірові:
“Прийшла пора дочок наших віддати та внучат доглядати”.
Поговорили, і запряг він повози та поїхав куди бачив.
Приїхав до дуба, що стояв у полі,
і лишився на ніч біля вогнища свого.
Увечері побачив він трьох мужів на конях,
що наближалися до нього.
– Здоров будь! Що шукаєш? – запитали вони.
Оповів їм Богумір про тугу свою,
а вони відповіли, що самі в поході, щоб знайти жінок.
Повернувся Богумір до стану свого
і привів своїм донькам мужів.
Кудесниця друга
Отоді вони три свої роди утворили та славні були.
Од них походять древляни, кривичі і поляни,
бо перша донька Богумірова мала ім’я Древа,
друга – Крева, а третя – Полева.
Сини ж Богумірові мали імена Сєва і, молодший, Рус –
звідси походять сіверяни та руси.
Кудесниця перша
Три ж мужі ті були –
три вісники про ранок, полудень і вечір.
Утворилися ті роди біля семи рік,
де ми проживали за морем, у Краю Зеленому,
куди худобу водили раніше Ісходу до Карпатських гір.
Кудесниця друга
Богуміру Боги давали блага земні,
а ми того не маємо, бо випало нам інше.
І старших в роду обираємо як князів,
яких від старих часів Отцями нашими називаємо.
Ті були князями довгий час і з греками не зналися,
а стояли до кінця, як мужі обов’язку.
Тому од родини мали давати нащадків своїх,
щоб князі правили ними у війську.
А по Богуміру був Орій із синами своїми.
Кудесниця перша
У ті часи Ра-ріка відокремлювала нас від інших земель,
а тепер хочуть вороги наші йти на нас,
отож мусимо битися за внуків наших.
Утримаємо ж степи наші і не дамо землю іншим!
Кудесниця друга
Молячись,
найперше Триглаву поклонятись маємо,
велику славу йому співаймо!
Хвалімо Сварга, Діда Божого,
який тому роду божеському є началом
і всенькому роду криниця вічна,
яка витікає влітку од джерела свого
і взимку ніколи не замерзає.
А ту воду живу п’ючи, живемо
допоки не прийдемо як свої до нього,
до Лук його Райських.
І Бога Перуна-громовержця – Бога боріння –
просимо не переставати живих явищ Кола крутити в Яві.
Це він веде нас Стезею Прави до борні
і до Тризни великої за всіх полеглих,
які йдуть у життя вічне до полку Перунового.
І Богові Свентовиду славу проголошуємо,
бо став він Правією і Явією.
Йому співаємо пісні, поки світло є,
а через нього бачимо світ і Яви буття.
Від Нави він нас береже, тому хвалу співаємо.
Співаємо й танцюємо йому,
і звертаємося до Бога нашого, який ті Землю,
Сонце наше і Зірки утримує, і світ міцний творить.
Слава Свентовидова велика –
слава Богові нашому!
Мати-Слава співає (Колядка)
Ой як то було з початку Світу,
Дай Боже!
Як не було Неба ні Землі.
Лишень було Синєє море.
Серед моря три дубочки.
На дубочках три голубочки
Радоньку радять, як Світ сотворити.
Ходімо в Синєє море,
виберімо собі синього камінця,
жовтого камінця.
Синій камінець — синєє Небо.
Жовтий каменець —
чорна Земля, світле Сонейко,
ясен Місячик і Звіздочки.
Кудесниця перша
То бо радіє серце наше!
Відмовимося від злих діянь та прилучимося до добра.
Невільників відпускаємо, обнімаємося
і благословляємо, це сотворивши.
Це не збагнути умом розторгнутим…
Кудесниця друга
Вшануємо, як уміємо, бо то тайна велика, як і Сварг.
Перун та Свентовид обоє удержані в Сварзі,
а з обох боків їх Білобог і Чорнобог перетягуються,
але вони і Сварг тримають світ,
аби не бути йому повергнутому.
А за ними обома Хорс, Влес і Стриб,
а ще поза ними – Вишень, Леле, Літиць,
Радогощ, Календо, Кришень.
І всіх їх удержує Сивий Яр-Дажбо.
А ті творять Білояра, Лада, Купала,
Суниця, Житниця, Віниця, Зраниця, Овсениця,
Просиця, Студеця, Лідиця і Лютиця.
А це є: пташиць-звіренць, милиць-дощиць,
плодець-ягодець, бджолич-рєстиць, кленчиць-зеренць,
вітриць-соломиць, грибиць-ловиць, бесідиць-сніжиць,
страниць-святиць, радиць-святиць,
кревиць-красиць, травиць-стеблиць.
Кудесниця перша
За тим інша суть: родиць-маслиць, живиць-водиць,
листвиць-квітиць, бодич-зведич, громич-сімич,
липець-рибець, брезич-зелинць, гориць-страдиць,
спасиць-листвеверзиць, мислиць-гостиць,
ратиць-страниць, чурець-рідиць.
Те все освячує Огнебог Семерегль
і віщує швидке та чисте весняне відродження –
і в тому суть Триглава, який із неба іде до нас.
Кудесниця друга
Одкрий ворота, сину, і увійди до них –
який то красен Рай слав’янський!
Там Рай-ріка тече, що відділяє Сварга від Яви,
і Числобог рахує дні наші
й говорить Богові числа свої:
чи бути дню небесному,
чи бути ночі і заснути.
Бо всякий живий во дні Божі,
а вночі хтось інший –
Дід-Дуб Бог у сні нашому.
Слава Богові Перунові огнекудрому,
який стріли на ворогів метає
і вірного проводить по Стежці,
тому-то він воїнам честь і суд,
а також златорунний, милостивий і всеправеден!
Кудесниця перша
Поки зорі сяють, співаємо хвалу Богам
і вогнищу Перуна, якого звуть Потятичем на ворогів.
Проголошуємо славу велику Отцям нашим
та Дідам, які суть у Сварзі.
Скажемо тричі: “Слава! Слава! Слава!”
і йдемо наші череди пасти на трави.
А коли будемо вести їх в інші степи,
вдруге хвалу Богам возносимо –
славу співаємо, і так до полудня.
Кудесниця друга
У полудень проголошуємо славу велику Хорсу,
який златорунні Кола крутить, і сурину п’ємо.
А ввечері, коли вже вогнища розкладені,
запалимо їх і славу вечірню заспіваємо Дажбу нашому,
який був Прадідам нашим і нам є вуха та очі.
І, сотворивши молитву, йдемо до сну,
а там – велика таємниця,
що розумних проявить і хоробрих укріпить…
Кудесниця перша
А як ворог іде, то беремо мечі
й, одержимі віщими словами Матері Небесної,
що майбутнє наше славне,
йдемо до смерті, як на свято.
Мати-Слава (співає колядку)
Коли не було з нащада світа,
Тогди не було неба, ні землі,
А но лем було синєє море,
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радять,
Радоньку радять, як світ сновати:
— Та спустимося на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посієме ми:
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь,
Золотий камінь посієме ми:
Та нам ся стане ясне небонько,
Ясне небонько, світле соненько,
Світле соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки.
Кудесниця друга
Таку мали вказівку на часи наші:
аби не діяли хибно й Отцям почесті складали.
Не персти бездіяльні товкли об дерево,
а щоб руки наші утрудились об рала свої
і мечами добували незалежність нашу.
І Мати Свята нам веліла йти на кордони наші
та стерегти їх од ворогів.
Се дими, піднявшись, течуть до небес,
що означає тугу велику для отців,
дітей, матерів наших – час боротьби прийшов!
І не сміли говорити про інші діла, лише про ці.
Бо прийшли варяги до Дніпра і взяли землю нашу,
стали людей і землю під свою руку брати.
Але з тим не маємо погоджуватися інакше як мечем нашим,
щоб Рюрика відігнати туди, звідки прийшов.
Кудесниця перша
Кордони наші ворогами скорочені,
і земля наша перечить ворогу –
то є обов’язок наш відновити межі наші,
іншої жертви не хочемо.
Кудесниця друга
Ще один ворог – Германаріх –
внук внучатий Готоріха, іде на нас з півночі.
Він вергне на нас воїв своїх з рогами на голові.
Варяги кажуть нам іти до них,
та не маємо права цього робити,
бо вороги по обидва боки. Вони – злодії,
як і перші, і нема між ними різниці.
А ще яси йдуть на нас од Танасу і Тамоторку
могутнього кіннотою і раттю незчисленною.
Кудесниця перша
Тьма за тьмою текла і тече на нас,
і не маємо іншої допомоги,
окрім того, що Боги веліли нам:
удесятерили сили свої і виступили проти них.
Це Білобог веде наші раті і кінноту.
І бачили, як волхвині, що в лісах були,
взяли мечі і пішли з раттю.
І бачили кудесниць, що чудеса великі творили,
як із перст, здійнятих до Сварги, раті встають Сваргові,
і течуть ті на ворогів і могилюють їх.
А тоді виділи птахів великих,
що летіли од нас і кинулися на ворогів…
Б’є крилами Мати Свята і кличе нас,
щоб стали за землю нашу
та билися за вогнища племені нашого,
бо на те ми русичі:
Мати-Слава:
“Ідіть, брати наші, плем’я за племенем,
рід за родом і бийте ворогів на землі нашій,
яка належить нам і ніколи іншим.
Там помрете, але не повернетесь спинами своїми,
і ніщо вас не злякає, ніщо не зупинить,
бо ви в руках Сваргових, а той веде вас
в усі дні до звитяги і гордості великої”.
Кудесниця друга
І того Сварга – першого Пращура молимо,
роду Рожаниць джерело припросимо, і Дуба.
Корінь хліба нашого – Сварг, що створив світло.
Це Бог світла і Бог Прави, Яви та Нави.
Маємо їх за істину, і ця істина наша
переборює сили темряви та до блага веде.
Автор Книги:
Потім була велика війна за посіви –
лютувала вона по обох берегах Дунаю на горе русичам,
і відійшли ми до схилів Карпатських.
І там сказали: утворимо коло. І були захищені ним.
Там ворогам опір чинили,
розбили їх і відкинули від себе.
Звернулися до всіх родів,
Віче скликали єдине, утворивши Землю нашу.
І так стояла та Земля п’ятсот літ...
Кудесниця перша
Раті йдуть од хмар до землі,
і дід наш Дажбо на чолі їх.
І якщо не поборемо, взагалі нас може не бути.
Мовимо молитву до Богів наших,
щоб вони поспішили на допомогу нам
і дали звитягу могутню на ворога,
оскільки земля наша потоптана ногами поганими ворожими.
Кудесниця друга
Про те кажемо вам, як і Кісек казав людям своїм
за тих часів, коли нападали на них.
Вони розсердилися на ворогів, пішли і потоптали їх.
Кудесниця перша
Се маємо приклад могутності тієї
і не можемо до Яви показувати, що ми слабкі.
Маємо силу чисельну, вороги ж не такі чисельні.
Ми – русичі, а вороги не є ними.
А де пролита кров наша, там і земля наша.
Про се вороги знають і стараються завадити нам,
але ці старання марні –
буде так, як було їм у старі часи Отців наших.
Кудесниця друга
Кажемо ще слова ці для пам’яті,
аби жодне з тих слів не втратити.
І говоримо братам нашим:
“Як сила Божа буде з вами
тоді переможете ворогів до кінця.
А хто хоче землі вашої,
то киньте йому до рота уповні, щоб навіки замовк.
Будьте синами своїх Богів,
і сила їхня пребуде з вами до кінця!”
Кудесниця перша
Подивіться в небо і майте Птицю ту на чолі вашому,
поведе вона вас до звитяги над ворогами.
Се Богиня Небесна, і там вона удержує всіх,
а тут красується перед нами і манить барвами до синяви.
Так вона сяяла в ті часи, коли руси йшли з венедами
і несли Богів своїх за моря, де й угніздилися.
Немало градів і храмів величавих там збудували,
бо були багаті.
Ті храми прикрашені золотом та сріблом,
і багатьом дерев’яним Богам віддавали честь десятиною.
І те було відомо іншим.
Вони дивилися та заздрили, і переказували іншим.
Там неживі наші родичі покояться...
Араби ходили до них і торгували на торжищах,
збагачуючись, та там і залишилися,
віддаючи отроків у підданство.
І та земля повідає ще про мерзенні війни та злі вчинки.
А ми відійшли до гір Карпатських і до Кия
і били ворогів за злі язики.
І співаємо – адже ми руси – про славні дні ті.
Маємо пісні од Отців наших про красне життя
в степах та про славу Отців…
Фрагмент пісні в запису https://www.youtube.com/watch?v=SKHapTqS3co
Кудесниця друга
Воєвода Бобрець, що вів русів до Голуні,
по смерті одержав чин Перуня.
Не забудемо ніколи те Хоробре Гординство,
оскільки ми сини Отців наших
і любо пам’ятаємо їх.
Скажемо про них, що вони були силою нашою,
а сила та йде до нас од їхніх битв:
як засіваємо, так і жнивуємо.
Кудесниця друга
Хорбер відіб’є ту силу злу, яка зусібіч наступає.
Нам же треба Урви берегти
і там храни Богам ставити:
споруджувати стіну із дубів, а за тим другу стіну
і зберігати там подоби Богів наших.
Мали багато хранів у Новограді на Волхов-ріці,
в Києграді по Боголісах
і мали на Волині дулібські храни,
і в Суренжі на морі Сурськім та Синім.
А це велика образа є нам,
бо храни суренські побиті ворогами,
і Боги наші в поросі валяються.
Розуміють це русичі,
та не мають сили перемогти ворога…
А ще утримували Урви, щоб мандрівник,
коли йде ночами по лісах,
свій одяг у ній посушив біля вогню.
Русичі мали Урви по всій землі своїй
і не берегли те, а по храмах славлять Богів,
які не приймають жертви нашої,
бо ображені дуже лінощами нашими.
Птиця-Мати Небесна Слава дорікає нам
і молить нас, про батьківську славу нагадуючи, –
щоб мали сміливість стати на рать
і відбили мечами землю нашу у ворога.
Кудесниця перша
Тисячу і триста літ зберігали святощі наші,
а тепер жони наші кажуть,
що ми благі і втратили розум.
Як овча мале, перед ворогами тремтимо.
Боїмось одягтися в броню і мечем вразити ворогів.
Купало прийшов до нас і говорив:
“Якщо хочете стати горді і чисті тілами та душами,
то падайте в ноги Матері Слави Берегині,
аби прийшла до вас і охороняла,
ведучи до раті переможної”.
І так стали й повернули до небес обличчя.
Й до січі йдучи,
хвалимо Богів наших у бою, як у мирні дні.
А Купалиця каже, якщо вистоїмо до приходу Матері,
то будемо по славі своїй пошановані
та Отцями причащені.
Кудесниця друга
Кувати будемо мечі наші на ствердження сили
і силою божеською вразимо ворогів наших.
Той бо Богумір, званий Твастирем,
сказав слов’янам, аби вони були такими,
як Боги веліли їм.
Він уставив роди окремі,
тому що Боги спричинили роди,
і йшли за родами тими інші роди.
Однак Сварг є Отець, а інші суть сини.
Тож мусимо коритися йому,
як корилися родичі, бо він Отець Роду.
Кудесниця перша
Це Сваржець дивився на нас із небес своїх чудових
і, бачачи раті наші, рахував їх на перстах
і не мав їх достатньо.
Рахує їх на перстах ніг та говорить Пращурам нашим,
яка ми сила велика і що не зможуть подолати нас вороги:
– Потовчемо їх, і гнатимемо,
допоки вони не впадуть на землю
і не здохнуть у Марі, і Мор їх не візьме!
Кудесниця друга
Клялись, що не повернемось до вогнищ своїх,
допоки вороги ще нишпорять.
І не спочинемо тілами своїми,
доки вороги бродять землею нашою
та кажуть, що Боги наші гонзяхут...
Кудесниця перша
Той ворог б’є в чоло синам своїм,
які заради них стали до списа,
а потім повернули спини до своїх ворогів.
Тоді ворота наші відкриваємо
і мчимося землею нашою до них,
аби гнати їх аж до смертного часу
і Марі дати подивитись, що Мора відступила,
сказавши їй: “Немає такої сили,
яка б могла протистояти витязям руським”.
Кудесниця друга
Отак слава потече до небес, а там Боги скажуть:
– Хоробрі ви, руси!
Маємо місце для вас біля Бога боріння Перуна
і Дажба – Отців ваших.
Хор (Пісня із роману Ю. Яновського “Чотири шаблі”)
Поміж трьома дорогами (починає легко одна) –
Рано, ра-но! (підхоплюють інші) -
Поміж трьома дорогами, ра-не-сенько! (знову одна)
(І далі всі):
Там здибався князь з Дажбогом, рано, рано,
Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько.
Ой ти, боже, ти, Дажбоже, рано, ра-но,
Зверни ж мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік від року, рано, ра-но,
А я князем раз на віку ранесенько!...
Кудесниця перша
А Дажбо гряде із силами многими
на поміч людям своїм,
тому і не маємо страху,
оскільки, як і раніше, він дбає про нас.
І звертаємося до нього по потребі,
і чекаємо на те, що заслужили...
Кудесниця перша
Антами були по Руськолані,
а ще раніше були русами і нині є ними.
Се про Волинь йдеться,
яка била ворогів, бо хоробра.
А та Волинь є першим родом і осередком антів.
Кудесниця друга
І анти Мезенмира здобули перемогу над готами,
розтрощивши їх вщент.
А після них прийшли гуни, крові славних жадаючи.
І боротьба була люта.
Тоді готи зібралися з гунами
і на Отців наших напали.
І вони були розбиті та знищені.
А тоді пішли обри на князя і вбили його.
Отож Синє море одійшло од Руси...
Автор Книги
Боги Руси не беруть жертви людської і тваринної –
лиш плоди, овочі, квіти та зерно, молоко, суру питну,
на травах бродяну, і меди; ніколи живу птицю і не рибу.
Се варяги й елліни Богам дають жертву іншу –
страшну людську.
А ми так не повинні робити, бо ми Дажбові внуки,
і не будемо слідувати чужому прикладу.
Мати-Слава
Жертва наша є:
мед-сура на дивинтесилі і щавлі удіяна
та на Сонці настояна три дні, а потім крізь вовну ціджена.
Оце буде наша жертва Богам Правим,
які, суть, наші Праотці:
бо походимо од Дажба і стали славні,
славлячи Богів наших, ніколи не просячи
і не молячи про блага небесні собі.
Входить помічниця стає до глечика і наливає в чаші суру. Подає кудесницям і автору Книги
Кудесниця перша (бере в руку рін і промовляє):
Пиймо суру питну за славу ту п’ять разів на день
і вогнища розпалюймо біля Дубів,
а також Снопа вносьмо і проголошуймо хвалу їм –
ми Дажбожі внуки
і не сміємо нехтувати вічною славою нашою.
Кудесниця друга
Боги казали не забувати Русі
і про ворога ніколи не забувати.
Мати Небесна Слава обрала нас,
співаючи звитягу на ворога,
і віримо їй, бо слово її про Птицю Вишню
до Сварга Першого летить од нас...
Автор книги
В ті часи після Кия князями обирали багатьох Отців,
а князі особливі і всякі після князювання,
на Вічі оголошувалися простими мужами
і ставали землю доглядати.
А князі, які були орчені,
дбали про людей і достатки,
одержували їжу і всенький пожиток од людей своїх…
Князів наших ми вибирали,
аби влада їхня про нас піклувалася.
А як прийде ворог на кордони наші,
то не перейде через них…
І старших в роду обираємо як князів,
яких від старих часів Отцями нашими називаємо.
Ті були князями довгий час і з греками не зналися,
а стояли до кінця, як мужі обов’язку.
Тому од родини мали давати нащадків своїх,
щоб князі правили ними у війську.
Кудесниця перша
Тут мовив Орію Сварг наш:
“Як свої творіння створив вас од перст своїх.
Знайте, що ви сини Творця,
і поводьтеся, як сини Творця,
і будете як діти мої,
і Дажбо буде Отець ваш.
Тому будьте достойними послушниками його:
що той вам накаже, те й маєте робити –
і як говорити, і що творити”.
Кудесниця друга
І народ великий звитяжив по світу
та потоптав роди інші.
Істягнувши сили з каменя,
чудесне творили, без коней возячи,
і всякі дива робили, мов чарівники,
бо кожен міг бути, як чарівник.
Автор Книги
Як і Отці наші, очистимося мольбою в Мові –
миймося, мольби творячи за чисті душі свої і тіла,
яко Сварг уставив ті Мовинства та купалища,
і вказав, що не сміємо їх занапащати.
Отож миємо тіла й умиємо дух свій
у чистих Водах живих і йдемо трудитися,
всяк день мольби творячи і суру п’ючи, як і раніше.
І так проголошуємо славу Богам,
які суть Отці наші.
А ми, сини їхні,
достойні бути в чистоті тілесній та душевній.
Душа наша ніколи не вмирає
і не завмирає на час смерті тіл наших.
Кудесниця перша
А загиблому на полі бою
Перуниця дає Воду Живу попити,
і, попивши її, йде він до Сварга на конях білих.
Там Перунько його зустрічає
і веде до благ своїх хоромів.
Там пробуде якийсь час і дістане тіло нове.
І так жити мають
та радіти прісно з віку до віку,
за нас молитву творячи.
Кудесниця друга
Маємо стояти чесно, урочисто й добровільно за главу свого,
який бореться за життя наше залізами Отців наших,
бо Коло і коні то сила наша дійова...
Кудесниця перша
На старе кладовище пішли ми і помислили,
як дихають Пращури наші під травою зеленою.
Там бачити стали, як бути і куди йти.
– Пам’ятаймо про минуле завжди,
тримаймося правди нашої і здобудемо правду, –
так здавна говорили Отці наші і сильні були.
Отож маємо повернутися до борозни їхньої
і стати до неї, бо Аскольд іде з варягами своїми.
А сей Аскольд – то ворог наш.
Каже, що йде для захисту нашого, і бреше,
бо такий самий брехун, як і грек.
Кудесниця друга
– Тож годиться битися за життя наше мечами,
які дають нам силу і владу на землю нашу, –
се мовить вам Хоругин, син отця Хориги,
ваш прохач перед Богами.
Кудесниця перша
Ще-бо шануємо Батька Дія,
оскільки той особливим є і стоїть навпроти Матері.
Був він із приходом до Крони,
а Мати йшла, піднявши руки до неба,
і дала дощ, що пішов та наситив землю.
Тому маємо жито своє і жнива правимо на славу їхню.
Бо перед нами наша земля, і ми бережемо її,
як Отці наші берегли.
Мати-Слава (бере до рук керамічний шлюбний символ, «бінокль»)
Тож повінчаємо Небо та Землю
та справимо сватьбу для них, бо це Творець їх Свареж,
а навпроти нього дружина його.
Сей празник маємо робити, як для мужа та жони.
А ми, діти їхні, бажаємо здоровими бути і щасливими:
мати дітей багато і собою пишатися;
дивитися до вод, щоб були велеплодні,
та давати чоловікам напій їхній.
Кудесниця друга
І хай обітницею Творця буде повноплідність – овочів та зерна.
Радійте йому, лише про гаразди говоріть ті,
і буде так до останнього дня.
Це вірні Творця молять про блага і добро.
Хай буде життя їхнє всеціло на потребу
та на пожертву Неба і Землі,
і щоб було все за волею Творця.
Кудесниця перша
У той давній час багато родів зібрали Отці.
Вони мали старотців і Віче. Інші мали князів,
яких обирали по сьомому колу од Коляди до Коляди.
А ще кожний рід правився кудесником,
пожертви творячи, і з ним радився.
Цей, Перший, мав на чолі знак Дажбо,
на нього і рівнялися.
Це ми про главу мовимо,
який стоїть праворуч і буде починати обряд.
І поки він стоїть на тому, радіємо всі і п’ємо суру –
вона ж бо нагорода від нього.
Кудесниця друга
Це силою наповнить і мудрістю огорне,
і з ясною думкою йдемо на ворогів наших,
та розіб’ємо їх.
Кудесниця перша
Не можемо і цього обійти:
Усьому уособиця наша причиною була,
про що повинні слова викривальні казати.
А тут мовимо воістину благе про роди наші –
не брешемо про них, а правду мовимо.
Кудесниця друга
Про першого пана нашого повідаємо
та князя вибраного. Звали його Кисько.
Повів він родичів по степах з худобою своєю
на південь і там, де Сонце сяє, жили.
І прийшов до них Отець Орій і каже:
“Обоє маємо дітей, чоловіків і жінок старих –
мусимо боронити їх од ворогів.
Давай об’єднаємо в одне вівці свої та іншу худобу,
і будемо племенем єдиним.
Це Боги підказують нам,
адже й доблесті маємо одні на віки вічні”.
Кудесниця перша
Доки сили наші об’єднані,
ніхто не зможе нас подолати.
Ті бо степи ні від кого не відібрані,
а руські суть, собі славу здобули ворогами визнану.
Вороги приходять до нас і, бачачи життя наше,
спокусити беруться братів наших сріблом міченим
та горщиками гончарними,
насміхаючись, що ми сини Овена.
Кудесниця друга
Та життя наше в степах до кінця є нашим
і не потребуємо чужого.
І не треба говорити нам про інше життя.
Це наші слова істинні, а їхні брехливі.
Вони ж лжу говорять, нею й живуть.
Кудесниця перша
Предречено од старих часів,
що мусимо в спілці з іними створити державу велику,
відродити маємо Руськень нашу з Голунню
і трьома стами городів та сіл.
Вогнищ дубових дим там, і Перун, і земля наші.
Це Птиця Мати Небесна співає про дні ті
і чекаємо на часи, які крутити будуть Кола Сваргові до нас.
А ті часи завше йдуть до нас.
Кудесниця друга
Клянемось Матері Небесній (кланяються Мати-Славі),
що будемо боронити землю нашу краще венедів,
які пішли на захід Сонця і там піддалися ворогам,
і землю орють, хибної віри тримаючись.
Кудесниця перша
Від того ми слав’яни, що славимо Богів,
що Божі внуки і Сварга нашого, і Дажба;
а також терплячі до зла;
що, об’єднуючись, силу маємо велику.
Кудесниця друга
– Рушайте, браття наші, племено за племенем,
рід за родом і бийтеся за себе на землі нашій,
яка належить нам і ніколи іншим, –
се ми, русичі, славимо Богів наших співами нашими,
танцями, ігрищами й видовищами на славу їм.
Кудесниця перша
Не дав Богдаждь знати будучину смертним,
тож возхвалімо мудрість Його:
і старе згадаємо, і те, що знаємо, скажемо:
Автор Книги:
Усяк рід мав Щурів і Пращурів,
які померли перед віками цими.
То їх, Богів наших, почитати повинні,
бо од них радощі маємо.
...Про першого пана нашого згадаємо
та князя вибраного, якого звали Киськом.
Отця Орія згадаємо – од якого ми походимо, і за якого єдиний рід слав’янський був.
Його сина Отця Кия, засновника нашого славного стольного міста, його славних братів Щека і Хорива... І всіх, хто землю руську-українську кров’ю своєю удобрив і зберіг її для нас!
Згадуймо часто Маху, який був за єдність, і ми теж єдині будемо.
Схилимо в молитві голови наші перед Богами нашими, кого згадали і не згадали, і подякуємо, що водили вони до Стезі Прави наших Праотців і Праматерів і дали нам в науку заповіді на життя і долю.
Пам'ятаймо: Велес бо наш є і ми є його! Почуймо його науку святу!
НА СЦЕНІ ВСІ УЧАСНИКИ ДІЙСТВА В ПОКЛОНІ ЗУСТРІЧАЮТЬ БОГА ВЕЛЕСА
Бог Велес бере з рук Автора Книги дощечку, виходить наперед і громовим голосом читає заповіти
Вог Велес (під музичний супровід):
“Пам’ятаймо про минуле завжди, тримаймося правди нашої і здобудемо правду, – так здавна говорили Отці наші і сильні були. Отож маємо повернутися до борозни їхньої і стати до неї”.
“Народе мій од Лади, твори любов, йди до стягів наших”.
“Любіть світ зелений і тваринний! Любіть друзів своїх і будьте мирними між родами!”
“Сказано здавна ж, аби ми творили добро, як діди наші заповідали. Так було і так буде!”
«Будьте синами своїх Богів, і сила їхня пребуде з вами до кінця!”
“Старі часи то наше благо. Дістанемо від них твердості й кріпості, аби ворогам відповідати як належить”.
“Повчимося старому, зануримо душі в нього, бо то є наше, що прийшло з Колом і творить Божу силу”.
«Боги веліли кожному чоловікові трудитися на хліб свій».
“НЕ ЧУЖА КРОВ Є СВЯТА, А НАША”.
“Мусимо СВОЮ худобу водити у СВОЇХ полях злачних. І вибирати маємо князів від СВОЇХ старотців, од роду до роду, і так правити”.
“Правда така, що ми Дажбожі внуки – тримай, русе, в умі це, оскільки ум великий Божий є єдиний з нами. А тому ТВОРІМО ТА ГОВОРІМО З БОГАМИ ВОЄДИНО”.
“Маємо наших князів слухати і воювати за землю нашу” (д. 8/3), “стояти чесно, урочисто і добровільно за главу свого”.
“Утримуйте воїв своїх, хай зберігають вони силу Русі”.
“Кувати будемо мечі наші на ствердження сили і силою божеською вразимо ворогів наших”.
“Мусимо діяти, а не казати, що не можемо”.
“Ліпше маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві та жертвувати богам чужим”.
“Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену доки не буде Русь вільна і сильна”.
“Мусимо битися за внуків наших. Утримаємо ж степи наші і не дамо землю іншим!”
“Знайте, що ви сини Творця, і поводьтеся, як сини Творця”.
Мати-Слава:
Я знаю Україні бути,
я знаю Україні цвісти –
У неї велике майбутнє
Якщо є тут я і ти.
Вернімось до рідного Кола,
Звернімось до рідних Богів –
У них наша сила і доля
Навіки прийдешніх віків.
Автор Книги:
Слава Дажбогу, слава Отцям і Матерям нашим!
Всі разом:
Слава на віки вічні! Слава! Слава! Слава!
КІНЕЦЬ
