Статті

Объемистое сочинение в 550 страниц, посвященное истории России за последние 8 лет или, вернее, характеристике России на основании последних лет её истории, заслуживает самого серьезного внимания иностранцев. Для них особенное значение имеет отдел, трактующий о национальном вопросе в России. Он провел в ней целых десять лет, встречаясь со множеством людей, внимательно изучая страну. В этом отношении особенного внимания заслуживает мнение Готцша об украинцах, которым посвящена особая глава

У світі замало цікавих пам’яток, які людством внесено до неймовірно великих досягнень древніх цивілізацій. У світову науку ввійшли лише так звані «сім чудес світу», тобто – стіни Вавилону, статуя Зевса в Олімпії, так звані «висячі сади» у Вавилоні, які нібито приписували Семіраміді, Колос на о. Родос, єгипетські піраміди під Мемфісом, мавзолей у Галiкарнасі, а також храм Артеміди у Ефесі.

Голодомори, які штучно створили нелюди, суттєво різняться від тих, котрі творять природні чинники. Голод від давньоюдейських часів і до розквіту комуністичної системи був ще й методом управління суспільством. Організатори голодоморів у ХХ сторіччі мали досвід своїх попередників, які прямими погрозами давнім юдеям (про це читаємо у Біблії) винищували їх голодом і людоїдством за непослух Богові, а точніше – за непокірність владі... Це звідти, як стверджують дослідники, і йде публічно-прихована нищівна природа всіх голодоморів.

Петро Матвієнко – вихованець Трипільської школи-інтернату поставив собі генеральне запитання: «Чому? Чому п’ятидесятимільйонний український народ живе так бідно та так і не має повноцінної самостійної держави? І він здогадався, що відповідь схована глибоко в світоглядних речах: за тисячу років українці втратили віду, а з нею і природовідповідний спосіб життя і це привело до занепаду нації. Із 2005 року він шукає і знаходить в Україні і поза її межами однодумців і стає координатором постійно діючих конференцій БУТТЯ УКРАЇНЦІВ, а головою оргкомітету є доктор економічних наук, доктор філософії, професор Володимир Перегінець.

Навряд, що від нинішньої влади України можна чекати якісних програм, а тим більше державної волі на подолання кризових явищ, які зачепили всі сторони нашого життя. Найбільше на що вона спроможна, це передерти щось із Західного чи московського досвіду, але користі від цього, як уже бачимо, не багато.