Статті

Багато людей дивуються зі світлини, на якій наш великий поет Тарас Шевченко сфотографований в колі друзів у папасі і кожусі (дехто називає цей одяг селянським). Вони запитують, чому на ній всі в літніх костюмах, а Тарас у зимовому, щоб то значило? Питання дуже слушне, бо Тарас Григорович нічого не робив (не творив, не малював) без відповідного смислу. Цілком очевидно, що певний зміст він вкладав і в те, в що одягався.

Велесова Книга – це Книга-свідчення, що увібрала в себе велику і тривалу історію українського народу. В яскравій та образній формі вона розповідає про загадковий і таємничий світ наших Праотців, навчає, як захищати свою землю, як шанувати пам’ять про своїх Предків, як зберігати свою культуру та віру, на яких засадах розбудовувати незалежну державу. Один із перших дослідників Книги Микола Скрипник справедливо називав її “скрижалями духу одвічної Русі-України”.

У новому правописі (§ 123) читаємо: «Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія... Теодо́р». І, схоже, після цього дехто вирішив: «Усе! Більше немає Федора, відтепер — тільки Теодор!»

Як наслідок, уже маємо першу жертву засліпленості — Федора Гартнера.

Ось образ чужоземного корабля, вантаженого україн­ським зерном: «Тут широкими струмнями ллється залізне черево чужоземця хліб, а там, далі від города й від річки, на необмежених просторах мруть люди з голоду… Завтра він рушить додому, і люди чужого краю будуть їсти отой хліб, що так щедро наділено йому за кілька пригоршень золота, і будуть з того хліба ситі, будуть сміятися з тих дивовижних людей, що вміють на убогих нивах і широких панських ланах викохувати хліб і не вміють його їсти».

Ізраїльський сайт «The times of Israel» опублікував цікаву новину, яка підтверджує доводи історика-краєзнавця Сергія Піддубного, які він наводить в книгах «Славетні предки українців», «Українська мова – мова вільних людей», «Великий код України-Русі», що в Азії, зокрема в древній Палестині, панувала руська мова і руське письмо: на знайденій монеті царя (василевса) Агріпи (І ст. н. е.), про яку йдеться в публікації, чітко видно напис руською абеткою «АГРІПА».