Є мова-основа. Ця мова ніколи не зникала і не зникне. Інколи вона відходила на другий план, інколи відсувалася на задвірки, як мова застаріла, а отже нібито відстала. Але вона завжди була і буде.
Невимогливість до слова, загонистість на тлі прогалин у знаннях, сприйняття мови як чогось другорядного та, як наслідок, підсвідома настанова «папір усе стерпить» можуть утяти лихий жарт із будь-ким.
«всі наведені тут аргументи «за» приводять до однозначного висновку: «Велесова книга» - оригінальна пам’ятка України-Русі IX століття. Звідси й вимога ставитися до неї як до безцінної національної реліквії, вивчення якої допоможе нам глибше заглянути у свою прадавнину, а від того – і краще пізнати самих себе»
