Вимальовуються дуже тривожні, загрозливі явища: невідворотна навала войовничого невігластва й затуманеного розуму; узаконене на державному рівні калічення мови; благословлена горе-володарями наукових ступенів і вчених звань підміна загальновідомих слів перековерсаними... 

Два місяці тому одній закритій групі я прочитав (дещо в скороченому вигляді) лекцію на тему «Хто ми як народ? Що залишили нам наші Пращури?». Тут її повна версія

К.Москалець звертається ( і це позиція не лише його, а й мільйонів українців) до Святійшого отця Папи Павла Івана ІІ: "Святійший отче - ДОПОМОЖИ!". Що це? Насаджування пасивности? Перекладання своїх обов'язків пробуджувати і піднімати націю з колін на Павла Івана ІІ? А де ж етика  "Велесової книги", князів Атили і Святослава, українського козацтва, Національно-Визвольних Змагань упродовж нашої історії? Де етика "Декалогу українського націоналіста", "Язичницьких настанов воїнові-козаку"? Де заповіти наших предків?