Сергій Піддубний
Як тільки не переінакшували орійців, дітей батька Орія, який “час од часу народжується серед нас” [1, д. 4Г]? Робили з них “нориків” [11, с. 2], “арійців”, а греки додали літеру “д”, щоб найменувати їх дорійцями і сказати, що це “одне із чотирьох давньогрецьких племен” [34]...
У літературі і довідниках завоювання орійцями ахейців називається “Дорійським вторгненням”, і ми читаємо в книжці французьких авторів “Антична міфологія”, хто насправді були ці “дорійці” і що вони принесли зі своїм приходом: “дорійці були племенем пастухів. Їхніми очільниками були нащадки самого Геракла – геракліди. Дорійці вміли обробляти залізо і мали коней, що й забезпечило їм військову перевагу над місцевим населенням. Дорійці-пастухи зруйнували місцеву адміністративну систему й створили в Ахеї нове суспільство, сповнене духу рівності” [14, с. 35].
\
Тобто, якщо справді орійці в ХІІ ст. до н. е. підкорили ахейців, то саме в цей час появилася людність, яка колись стане греками та європейцями. І сталося це, напевне, тоді, як свідчить Павсаній: “коли Олександр (Македонський. – С. П.) хотів поселити в Персії всіх тих еллінів, котрі служили найманцями у Дарія і його сатрапів, Леосфен попередив їх і переправив їх на кораблях до Європи” [33, І, с. 68]. Були серед цих біженців не тільки колхи-греки (ахейці), а й чимало представників інших племен, що служили у Дарія ІІ, а після його поразки змушені були шукати порятунку на нових землях – переважно на малозаселеному півдні Балкан та на середноземноморських і егейськоморських островах.
Отже, греки насправді появилися в результаті колонізації скитами-орійцями колхів-єгиптян (ахейців). Це суміш скитів і ахейців. Чим і підтверджується теорія Фабра д’Оліве, що грецька цивілізація виникла там, де білі підкорили собі чорних шляхом завоювань. А звідси зовсім правдивою виглядає і версія походження назви “греки” – від граків, чорного птаха родини воронових.
А от ще факт нахабних фальсифікацій: в історичних довідниках читаємо про грецьке місто Корінф, яке, нібито, вже у 8-7 ст. до н. е. процвітало, про Корінфський союз з македонським царем Філіппом 337 р. до н. е., про Корінфський Істм... Натомість Павсаній пише, що корінфяни отримали собі свою область від римського імператора Цезара всього за 217 років до самого нього (Павсанія). Тобто, Корінфом ця область стала в І ст. до н. е. [33, т. 2 с. 9]. Причому корінфяни були дорянами...
…
Ми в кожній лекції так чи інакше торкаємося мовного питання, наводячи все нові й нові докази, що праукраїнська (скитська-орійська) мова була основою для більшості мов світу. І от коли ми заговорили про дорійців/орійців, не можемо обійти питання мови і тут. Передрукуємо майже повністю статтю із “Словаря античности” німецьких авторів у перекладі з московської мови: “ДОРІЙЦІ, одне із чотирьох давн.-грец. племен. Згідно загальноприйнятим уявам, переселилися в Грецію в ході “дорійського вторгнення”. В історичний період дорійці, які займалися землеробством і тваринництвом, розселилися в Дориді (Сер. Греція), Арголіді, Мессенії і Лаконії (Пелопоннес), де до моменту розпаду родового укладу стали панівною народністю, здійснився перехід до рабовласницького способу виробництва, створилася держава. Це мало велике історичне значення і надовго визначило розвиток політичних відносин у Давн. Греції. Від інших грецьких племен дорійці відзначалися суворою військовою дисципліною, стабільними родовими традиціями, гордістю і простотою способу життя. Всі ці риси були притаманні жителям Спарти. Дорійський діалект не обмежувався рамками племені чи місцевості, де жили дорійці. Він став літературною мовою і застосовувався у хоровій ліриці (збереження “а”, тоді як в іонійському діалекті утвердилося “є”)…
Що з цього випливає? А те, що – перше – ця невелика стаття про дорійців/орійців є ще одним свідченням нахабних і грубих фальсифікацій греками давньої історії; друге – вона підтверджує наші (і не тільки наші) висновки про те, що:
а/ орійці (або арійці) – діти Отця Орія – були пастухами і землеробами, і що вони прийшли з території України;
б/ орійці (укри-руси) не тільки пастухи і землероби. Якщо вони відзначалися суворою військовою дисципліною, стабільними родовими традиціями, гордістю і простотою способу життя, то це була високоосвічена культурна нація, тому російський історик Єгор Классен не помилявся, коли писав, що “руси стояли на чолі римлян і греків, як їхні прабатьки”;
в/ Доріда це пізніше перекручена назва давньоукраїнської Оратти, про яку говорилося у першій лекції – переселенці називали свої нові поселення іменами місць, звідки вони приходили;
г/ якщо орійський діалект став літературною мовою, то підтверджуються наші доводи, що Геродот, Гомер, Гесіод, Есхіл, Еврипід, Арістотель, Плутарх та інші, так звані грецькі історики, поети, драматурги і філософи, писали свої твори орійською (або давньоукраїнською) мовою. Не було ще на той час грецької мови (діалекту колхівської), як не було і латинської.
А підміна “а” на “є” то лише невеликий приклад з того, як греки міняли назви та імена на свій лад, про що зауважував Сократ (див. кількома сторінками вище). Так появилася Доріда, так появилася Мессенія – насправді Масса (біблійне Мешех), скитська область, де мешкали массагети. Так острів Крит, де, до речі, досі зберігається чимало українських (руських) топонімів, це трохи видозмінений Крим…
На те, що греки зіпсували багато назв жалівся ще Йосип Флавій (ІІ ст. н. е.), а згадуваний письменник ХІ ст. Славомисл називав справжні імена філософів, яких греки приписали собі: Геракліт Ефеський – Любомудр, Анахарсій – Всеслав, Анаксагор – Яровіт… Звідси виникає сумнів щодо багатьох знаменитостей давнини, тим паче, що в переважній більшості вони мали по два, три і навіть більше імен, і яке з них – перше, друге чи третє – залишили, наприклад, Геродоту, Гомеру, Есхілу чи Плутарху невідомо.
З усього сказаного маємо очевидне, що римляни та греки, які займають лише якісь галузки від величезних просторів Європи, насправді не були “великими” народами, як вони себе виставляють. Все це їхні вигадки, підробки, інсинуації і підтасовування фактів. Те саме стосується і москвинів, які творили свою велич (третій Рим) за їх зразком – оголошували військові походи, викрадали чужі грамоти, знищували пам’ятки сусідніх племен і на фантазіях та домислах зробилися “великою” державою, одним із центрів світового християнства тощо.
Поступово ці махінатори та їх підспівувачі відсунули на задній план справжніх творців сучасної цивілізації: скитів і кімерійців видають за мітичні племена, укрів взагалі не згадують, галів ліплять до Франції, волинян перекручують на вольсків і приписують до Німеччини, венедів-македонян роблять греками, русів – русскімі, Ольвії надають статус грецької колонії, Іонії – грецької держави, міти – грецькі, літери – грецькі, скит Геракл – грецький герой, руський цар Олександр Македонський – грецький полководець, Київський князь Володимир Великий – “вєлікороссійскій” святитель…
Уривки з книжки "Історія прадавньої України". Книжку можна замовити через наш сайт (адреса: yatran@gmail.com), в автора через ФБ та за тел.: 068 994 63 63
