Якщо Порошенка кинуть за ґрати

Сергій Піддубний


16 січня 2014 р. Верховна Рада України з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури прийняла пакет законів, які в народі отримають назву «Закони про диктатору». Попри гостру критику наступного дня, 17 січня закони були підписані Президентом В. Януковичем. Реакцією на це стали масові протести громадян, внаслідок яких В. Януковичу довелося рятуватися в Росії.


Рівно через 8 років 17 січня 2022 року Президент України В. Зеленський за допомогою кишенькових прокурорів і суддів на догоду Москви хоче спробувати заарештувати свого попередника П. Порошенка і встановити свою диктатуру.  Він звинувачує Порошенка в державній зраді. В державній зраді того, хто протягом п’яти років давав відсіч московській агресії, хто побудував українську армію, добився Томосу і безвізу, включив в Конституцію статтю про намір України стати членом НАТО, хто створив і очолює головну національно-патріотичну опозиційну силу і не дає Зекоманді повернути Україну в московське стійло. 


...Безпідставні звинувачення будь-якої людини в злочині ставлять під загрозу життя людини, долю всієї родини. Безпідставні звинувачення керівника держави, авторитетного політика в країні і світі несе загрозу вже не тільки йому особисто і його родині.


Спроба кинути до тюрми екс-президента та ще й очільника головної опозиційної сили, особливо під час агресії ненажерливого східного сусіда, є антидержавним актом, бо наслідки таких дій можуть бути трагічними для України.


Коли говорить Порошенко


Я вже не кажу, як це позначиться на позиції демократичного світу до української влади, бо насправді нинішнім владоможцям це по барабану. Вони не живуть інтересами України і українців. Вони керується бізнесовими забаганками своїх спонсорів, жагою помсти за намагання вирвати Україну з московського духовного та культурного рабства і бажанням задовольнити ту частину електорату, яка вимагає жертви («розіпни його, розіпни»).


Якщо Порошенко опиниться за ґратами (чи навіть буде змушений перебувати в еміграції), це буде означати, що свавілля держави розповсюджуватиметься на будь-кого. Якщо вже можна шити справи проти знакових людей, то з іншими взагалі нема проблем. Це просто увійде в норму. Пам’ятаєте, як при Сталіну: була б людина, а стаття знайдеться.


Якщо дозволимо посадити Порошенка, кожний наступний президент, не буде горіти бажанням віддавати себе боротьбі за Україну. Його діяльність буде орієнтована перш за все на те, щоб створити собі «запасний аеродром», де можна було б сховатися від майбутніх переслідувань, або встановити диктатуру і робити що тільки заманеться. Кожний наступний президент вже не буде таким наївним, як Порошенко, – я залишаюся в Україні, йду в депутати і продовжую боротьбу за країну моєї мрії, за те, щоб вона була повноцінним членом цивілізованого світу.


Арешт Порошенка – це хрест на всіх демократичних перетвореннях, які були і які могли б ще бути в Україні. Це нові протистояння. І зрозуміло, до кого, в разі загрози його владі, буде звертатися за допомогою Зеленський – до Москви. А далі як завжди: експропріація, голод, колективізація, репресії… На жаль, ті, кому «лиш би не Порошенко», не знають як слід історію і не усвідомлюють усіх можливих наслідків розправи над ним.


А тим, хто думає, що на наступних виборах все можна виправити, скажемо: не сподівайтеся. Зеленій команді треба прибрати головну перепону, головного конкурента. Якщо з ним справляться, з іншими запросто – когось залякають, комусь статтю пришиють, когось куплять і Вовочка буде сидіти ще один президентський термін. Ті, хто стоїть у нього за спиною, знають, як це робити.


Ми ж маємо знати одне: якщо навчимося ставати горою за своє і своїх, тоді і самі почуватимемося у безпеці.