Встановлення історичної істини або Крах російських міфів

Історична істина... її встановлення завжди було проблематичним у певних проміжках існування, будь-якого суспільства. Історичні факти, тобто події, які уже відбулися і самі по собі є вже незаперечною істиною, трактуються часто з перекручуваннями, замовчуванням одних фактів та перебільшенням інших, в угоду правлячим колам і відповідно до тих світоглядних концепцій, які панують у суспільстві у певний час. Приклад — історія слов 'ян, наша з вами історія. Для чого потрібна історична істина? А навіщо людині правда, справедливість, родинна пам'ять? Встановлення історичної істини прискорить наше просування на шляху до гідного майбутнього.

Хто ми - нащадки могутньої Давньокиївської держави, яка колись вивела на шлях цивілізації численні неслов'янські племена, що мешкали на території теперішньої Росії і з яких пізніше сформувався російський народ? Або малороси та хохли, якими нас оголосила царська династія Романових? Чи молодші брати старшого брата, якими стали за радянських часів і, за інерцією, ще й досі знаходимось у цьому статусі?

Якщо глибоко проаналізувати історичні факти, викладені у трудах авторитетних науковців-істориків, не беручи до уваги суб'єктивні судження та коментарі їх авторів, відкривається цілком зрозуміла картина процесу формування українського та російського народів. І це є початком встановлення Історичної Істини.

Результатами такого аналізу стала книга нашого земляка-дунаївчанина, який зараз мешкає у Києві, Володимира Білінського "Країна Моксель-Московія", з якою розпочав знайомити своїх читачів журнал письменників України "Київ". Автор, посилаючись на праці таких видатних істориків як М.Карамзін, В.Ключевський, С.Соловйов, знавця літописання - академіка Петербурзької академії наук О.О.Шахматова, за допомоги фактів з інших джерел (свідчення посла Папи Римського до Імперії Чінгісидів Іоанна де Плано Карпіні, посла короля Франції Людовіка IX до хана Золотої Орди Сартака Вільгельма де Рубрука тощо) та застосовуючи звичайну логіку, розбиває вщент коментарі та аналіз, зроблені цими істориками в угоду тодішній владі - російському царизму у дусі імперського великодержавного шовінізму, і які пізніше охоче підтримали ідеологи Радянського Союзу.

Як відомо, Микола Карамзін, автор "Історії держави Російської" - потомок татаро-монгольського знатного роду, одного із тих численних родів, які протягом ХІП-ХУІ століть інтенсивно заселяли Московію. У передмові до своєї "Історії..." він писав: "Історія, кажуть, сповнена брехні, скажімо краще, що в ній, як у справі рук людських, буває доважок брехні, однак характер істини завжди більш-менш зберігається, і цього досить для нас, щоб скласти собі загальне уявлення про людей і діяння...". Тому Володимир Білінський у передмові книги-дослідження "Країна Моксель-Московія", у свою чергу, зізнається: "...якщо М.М.Карамзіну було достатньо "більш-менш" зберегти істину, маючи в оповіді "доважок брехні", то автор цього дослідження вважав своїм завданням очистити матеріал від "доважку", який, на моє тверде переконання, був усвідомлено і з певною метою впроваджений в історію Російської імперії".

Сам Володимир Білінський свого часу об'їздив чи не увесь Радянський Союз - від Львова до Тинди й від північного Уренгоя до спекотного Термеза. Він пише:"...довелося...зустрічатися з тисячами людей - від принижених і знедолених до гордовитих партійних владик найвищого рангу, які щиро вірили у свою непогрішність і незамінність. Де б не випадало мені бувати, завжди стикався із затаєною, глибоко прихованою брехнею офіційної державної влади. На побутовому людському рівні ця брехня відверто випирала назовні".

Автор "Країни Моксель-Московія" скрупульозно, акуратно, з усією історичною відповідальністю та літераторським тактом досліджує виникнення та розвиток двох народів - українського та російського, і жодне слово з його праці не спрямовано проти Росії. Він лише намагається встановити Історичну Істину. Станьмо і ми разом з ним на кілька хвилин дослідниками.

Великороси і малороси... Версія про них з'явилася на світанку створення Російської імперії, коли династія Романових зі своїми підданими, розуміючи, що велика нація повинна мати велике минуле, почала завзято його створювати. Величне минуле повинно мати міцне древнє коріння, тому приспішниками Романових було привласнено історію Київської землі, на якій ще до XI століття сформувалася українська нація. Українців назвали малоросами, а те, що російський народ (великороси) сформувався на кілька століть пізніше і розрісся за рахунок неслов'янських племен та представників родів Золотої Орди, свідомо істориками затушувалося й затим відправилося у небуття. За відступ від придуманої версії, яку зробили офіційним історичним фактом та почали розповсюджувати по усьому світу, людей страчували, засилали до Сибіру.

За радянських часів комуністичні ідеологи були змушені визнати українців як націю та разом з тим не розвіяли історичну фальсифікацію. Народу з древнім могутнім історичним корінням вони відвели роль меншого брата і продовжували гоніння на шукачів Історичної Істини. Найменше проявлення своєї національної свідомості завершувалось для українців камерами катівень, ГУЛАГом, висилкою, забуттям.

Та давайте разом з автором "Країни Моксель-Московія" відслідкуємо початок історичної фальсифікації. В.О.Ключевський у своїй праці "Курс російської історії" (1904-1910 роки) чітко зафіксував час появи великоросів як народу: "Із половини ХУ до другого десятиліття ХУІІ століття головна маса російського населення з області Верхньої Волги розтікається на південь і схід по донському й середньоволзькому чорнозему, формуючи особливу гілку народу - Великоросію, яка разом із населенням розширюється за межі верхнього Поволжя...". Ось коли з'явився народ великоросів: кінець ХУ століття - перша половина ХУІІ століття. А хто ж ті люди, що "розтеклися з Верхньої Волги"? В.О.Ключевський пише: "В області Оки і Верхньої Волги в ХІ-ХП століттях жили троє фінських племен - мурома, меря й весь".

Усі ми знаємо: в Х-ХШ століттях існувало Велике князівство Київське зі своїми удільними князівствами, і жили в ньому зовсім не великороси чи малороси, а слов'янські племена - поляни, деревляни, сіверяни, дреговичі, дуліби, тиверці...

А тепер - увага! Момент народження історичної фальсифікації, автор - професор В.О Ключевський: "Різноплемінне населення, що займало всю цю територію, увійшло до складу Великого князівства Київського, або Російської держави. Але ця Російська держава ще не була державою російського народу, бо ще не існувало самого цього народу..."

Чуєте? Ще нема російського народу, а значить, за логікою, і Російської держави, та професор Московського університету без докорів сумління карбує фальсифікацію: "князівство Київське, або Російська держава".

Володимир Білінський слушно зазначає: "Так упроваджувалася велика брехня в державну історію. Ми цитуватимемо С.М.Соловйова, читатимемо М.М.Карамзіна, і скрізь - вимисел і брехня! Історія писалася в розрахунку на людину малограмотну". І продовжує далі розвінчувати великодержавницькі міфи та шукати істину.

Хто хоче приєднатися до великої справи очищення нашого історичного коріння від в'юнких паразитів облуди і брехні - відкрийте цьогорічні номери журналу "Київ" і прочитайте історичне дослідження Володимира Білінського "Країна Моксель-Московія". Добуваймо історичну правду разом!