Сергій Піддубний
На початку 20-го століття 55 відсотків населення Голованівська складали євреї. Саме вони були подвижниками в організації і створенні торгових закладів та комерційних структур. І не тільки тому, що євреї нібито за своєю природою більш підприємливі, а ще й тому, що влада була прихильнішою до них.
Місцеве населення за імперською політикою царату призначалося для обслуговування поміщицької влади в ролі робочої сили. Панство жило за рахунок його праці, а євреї (їх тоді, щоправда, називали жидами або лейбами) використовували принизливе становище українського люду на свою руку. Це були перші спекулянти – скуповуючи в селян за безцінь їхню продукцію і потім перепродуючи її, вони мали на таких операціях чималі бариші. Пріоритетне право вони також мали на відкриття шинків та крамниць, на зайняття чиновницьких посад у конторах. Вони і в конторах не втрачали нагоди при вирішенні того чи іншого питання здерти хабара із селянина і посміятися над ним. Це, звичайно, негативно позначалося на суспільній моралі, знижувало довіру простого люду до комерційних оборудок євреїв і породжувало до них ненависть.
За даними Кропивницького облархіву, у 1906 р. в містечку діяли “Союз Русского народа” і “Чорна сотня”, які влаштовували єврейські погроми. Очевидно, їхнім завданням було спрямувати гнів людей не проти влади, яка привела країну до воєн і злиднів, а проти тих, хто жив краще, і користався моментом нажитися на біді простих людей. Євреї своєю чергою створювали комітети самооборони, озброювалися і давали відсіч. Період від японської війни до так званої громадянської війни (включно) був дуже складним для простого люду. Доволі розлого ситуацію, що панувала в Голованівську в цей час, і відносини між євреями та українцями описав у книзі “В епоху революції” (Берлін, 1924) виходець з Голованівська, відомий ізраїльський письменник, журналіст і громадський діяч Ісай Клінов.
Особливо варто звернути на описані ним трагічні події в ярмарковий день 18 грудня 1917 р., які були спровоковані самими євреями. На попередній ярмарці (певно, за тиждень до цього) молодий єврей вискочив на вулицю серед возів селян з револьвером у руці, але через кілька хвилин він був затиснутий “гоями” (так автор називає неєвреїв) і роззброєний. І це притому, що напередодні представники волості попереджали, щоб єврейська самооборона не жонглювала зброєю. Замість того, щоб осудити свого молодого одноплемінника, євреї, як пише автор, “були з одного боку пригнічені, але з іншого боку – відчували, що треба стати сильніше”. І вже на наступній ярмарці, 18 грудня, хтось пострілом розбудив натовп і люди почали грабувати магазини. Євреї готувалися до цього, вони пустили в хід гвинтівки, револьвери і навіть гранати. Було вбито вісім “гоїв” і багато поранених. Жертв серед євреїв не було (повністю уривок з книги про події в Голованівську читайте в додатку нашої книги). Годі дивуватися, що згодом, коли “на сцені з’явилася більш значна сила”, як писав інший єврейський автор Еліас Хейфиць, а саме загін Сокола (у нього Соколовського. – С. П.), протягом півгодини 200 євреїв лежали мертвими на вулицях Голованівська.
В облархіві, щоправда, можна знайти інші приклади співіснування українців і євреїв у Голованівську. Зокрема про те, що “єврейська самооборона” співробітничала з “української народною владою”. Коли треба було захиститися від нападу чергової банди, “голова управи і курінний отаман збирались і радились, як діяти. При цьому в таких нарадах брали участь і представники містечкового комітету самооборони (єврейської): Мошняцький, Ківа, Богопольський, Острой та інші” (дані взяті зі слідчих документів Василя Циберманівського (1929 р.), який звинувачувався більшовицькою владою в підтримці “українських буржуазних націоналістів” і був висланий на Соловки).
Чи були єврейські погроми під час громадянської війни на Голованівщині і чи можна їх відокремлювати як щось особливе? Війна є війна. Страждали всі. І виділяти, що євреї більше постраждали і, нібито, саме від українців, як дехто це намагається робити, зовсім некоректно. Питання єврейських погромів піднімалося з іншою метою і піднімали його ті, хто втрачав владу в Україні і хотів кинути тінь на супротивника. Приклад тому розстріл одного з керівників єврейської самооборони Остроя денікінцями, серед яких переважно були офіцери російської армії. Або ще такий приклад. У Липовенькому досі передають з уст в уста трагедію, яка сталася в грудні 1922 року. Дві родини Піщанських і Мазуренків поїхали в Голованівськ на базар. Повертаючись додому, спочатку зазнали нападу бандитів Піщанські. Троє чоловіків були по-звірячому убиті. Дівчина, яка їхала з ними, залишилась чудом живою. Вона розповіла, що бандити напали на них з криками “Бей жідов, спасай Расєю!”, хоч серед них не було жидів. Потім бандити налетіли на Мазуренків і вбили главу сім’ї Миколу, його дружину та сина, а вдома залишилося сиротами четверо менших дітей. Як бачимо, бандити послуговувалися зовсім не українською мовою і турбувалися не за Україну.
В Голованівську євреї жили компактно – “в містечку” (так називалась центральна частина селища). Деякі з їх будинків збереглися донині – це приміщення на кілька квартир, збудовані дуже близько одне від одного. З кожної квартири євреї мали вихід до катакомб, де могли самі переховуватись в разі якоїсь небезпеки та переховувати своє добро. Біля будинків були лише невеликі дворики. Земельні ділянки, без чого себе не уявляє жоден українець, у євреїв були відсутні.
Євреї залишили певний слід в історії Голованівська. Багато з них живуть в пам’яті місцевого населення як неординарні, цікаві особистості, зокрема, буфетник Міша Заляпін, заготівельник Юзик, керівник комунгоспу Фіма Гойхман (саме під такими іменами їх пам’ятають голованівці), а також Герой Радянського Союзу командир танка, лейтенант Володимир Хало, вчитель А. С. Шейко, багатолітній редактор районної газети, лауреат обласної журналістської премії імені Ю. Яновського Анатолій (Аврам) Касуркін. Останній, щоправда, поміняв не лише ім’я, а й віросповідання, про що свідчить факт поховання його на Голованівському православному цвинтарі, а не на єврейському. Дбайливим до дітей і до обслуговуючого персоналу залишився в пам’яті людей і передвоєнний директор Липняжського дитячого будинку єврей Любашівський... Найбільшого ж з голованівських євреїв досяг Наум Шінкерман – він став доктором медичних наук.
Небагато залишили після себе євреї якихось архітектурних пам’яток чи взагалі значних споруд на Голованівщині. Окрім хіба що синагоги (в цьому приміщенні зараз знаходиться районний комітет Товариства Червоного Хреста).
На початок ХХІ ст. в Голованівську євреїв залишилось одиниці. З початком перебудови більшість із них виїхали до Ізраїлю. Але в доброму стані знаходиться їхнє кладовище, за яким ретельно доглядають місцеві жителі. Тут хоронили і хоронять євреїв з усіх навколишніх сіл та районів.
Уривок з книги «Голованівщина. Від Трипілля до сьогодення»
Категорії