Теоретик літератури з Піщаного Броду

Кіровоградська земля (раніше Херсонська та Кам’янець-Подільська губернії) багата на видатних письменників, мислителів, театралів тощо. Серед таких, наприклад, Іван Карпенко-Карий, Юрій Яновський, Марко Кропивницький, Євген Маланюк, Яр Славутич, Лев Силенко. В когорту цих славних імен можемо сміливо вписати також відомого літературознавця, критика і публіциста Івана Прокоповича Безпечного.


Іван Безпечний


На жаль, ця непересічна особистість мало відома в Україні, бо жив і працював за її межами. Але всі свої помисли і старання його було направлені для рідної землі, для прославлення творчих набутків її синів та дочок.

Народився Іван Прокопович 11 листопада 1909 р. в с. Піщаний Брід Лисогірської волості Єлисаветського повіту Херсонської губернії (нині Новоукраїнський район Кіровоградської обл.).


В 1929 р. закінчив Кременчуцький педагогічний технікум, протягом 1935—1937 років навчався у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті. Працював учителем, викладачем, завідувачем навчальної частини фабрично-заводських технічних курсів, директором навчально-курсового комбінату, а з 1940 року — старшим викладачем української мови та вченим секретарем Львівського інституту радянської торгівлі. Під час Другої світової війни — літературним редактором у львівському Українському видавництві, де друкувалися часописи «Вечірня година», «Наші дні», «Дорога» та “Малі друзі”. Працював на аеродромі Зайрінґ (нім. Seyring, поблизу Відня), викладачем української мови та літератури в одній з українських гімназій у Західній Німеччині, референтом з питань культури в Регенсбурзькому таборі для переміщених осіб.


Починаючи з 1950 року мешкає з родиною в місті Ніагара-он-да-Лейк у Канаді. У 1950—1976 роках працював в автомобільній компанії «General Motors» у місті Сент-Кетерінс. Читав лекції на різних курсах, клубах і зібраннях. Співпрацював із часописами «Вільне слово», «Український голос», «Канадійський Фармер», «Нові дні» та «Молода Україна».


У своїх працях викривав комуністичну колонізаційну політику в Україні, тотальне зросійщення освіти, культури, побуту, дбав про підтримку громадами діаспори руху опору в Україні. У статтях, нарисах, рецензіях і нотатках писав про культурне життя українців Канади, США, колонізаторську руїну в Україні. З активізацією руху опору в 1960-х роках в Україні у статтях І. Безпечного посилюється аналіз складових національного геноциду та способів протистояння йому. Викриваючи таємну політику більшовиків в Україні, Безпечний як очевидець і аналітик стверджує, що процес «українізації» у 1920-х роках було спрямовано на утвердження їхньої ідеології.

Автор передмов до збірок, рецензій на праці та твори П. Одарченка, Я. Славутича, О. Гай-Головка, Д. Козія та інших. Видав підручник «Теорія літератури» (Торонто, 1984).


У 2009 р. підручник «Теорія літератури» вийшов і в Україні (видавництво “Смолоскип”).


Видання містить розділи, присвячені загальним поняттям та проблемам традиційної науки про літературу, поетич­ній лексиці й фразеології, семантиці, синтаксису та фоніці. В ньому докладно розглянуто основи віршу­вання, жанрово-родову та стилістичну літературні кла­сифікації.


Це не просто теорія літератури, тобто сухий опис правил і усталених конвенцій художнього письма, а ще й принагідний аналіз найбільш яскравих і промовистих прикладів, узятих з його національної історії; аналіз, покликаний зміцнити національну па­м’ять, активізувати пригадування найважливіших імен і текстів українських майстрів художнього слова.


Книжка призначена для студентів філологічних факультетів, проте варта уваги всіх, хто цікавиться теорією літератури та літературознавством.


Помер І. Безпечний на 85-му році життя, 18 червня 1994 р.