Славомисл
“Пісня про побиття іудейської Хазарії Святославом Хоробрим” була написана давньоруським язичницьким письменником Славомислом, який жив приблизно в 12-13 ст. Першу спробу показати її світові здійснив польський археолог Фадей Воланський у 1847 році в книжці “Пам’ятники слов’янської писемності до Різдва Христова”. За це він був присуджений до спалення на вогнищі, складеним із його ж книги, як “надто єретичної”. Вирок не був виконаний через втручання Миколи I, однак більша частина віддрукованих примірників спалили. Зараз книга Воланського бібліографічна рідкість. У 1990 р. твір був частково надрукований у вільному перекладі російською мовою О. С. Іванченком у книжці “Путями великого россиянина” (Переклад на сучасну українську Сергієм Піддубним).
<...>
Зізнаюсь, мамо, важким тягарем душа моя прибита.
Дням служіння великокняжого з сумом веду лік.
Невиконання замислів своїх,
трудами ратними початі, віщує серце.
Зрада лукавих1 вже чекає біля порога,
однак сусідів не виню.
Їм честь слов’янина чужа, химерні і їх пізнання.
В друзі нам один із них набився2,
інший родичем моїм назвався3…
Але перед мечем присягу дам:
не чує в ньому душа кревняка мого.
Докір троянцям у втраті мужності – пусте:
доблесть чоловіка з променем4 ємита5
з парсом6 у тригоні7 не рівняй**.
Вересниця8 з Гаруном9 там блудила,
сина Студенця10 родила на втіху парсу11…
І бачу я, як пожежею Русь вночі палахкотить...
<...>
Лиш помсти духа провісниці Ніпрової12 злякались,
елліни сину дочці росичів13 ім’я Піфагора14 дали
визнавши, що піфією15 народжений він у Дельфах16,
обітницю своєї дівочості не дотримавшись17,
закрита в храмі, у святилищі Оракула18,
як проста смертна прохачу чи хранителю скарбів віддалась
і за законами греків, вірогідно, удушена була,
якщо приховати таїни не зуміла – бо дитя кмітливе,
світло-русе від безпечної матері із келії вибігло,
і в притворі храму пожертвуваними
Дельфам дорогоцінними дарами,
як цяцьками гралося.
І про інших слов’ян,
що науками прославили Елладу, слава іде по всьому світу.
Елліни їх до богів прирівняли,
у скульптурах їх образи відтворивши,
не соромлячись, що обличчям богорівні –
скити-варвари19.
Рід Любомудра20 з Голуні21 від Зевса –
найдостойніший із правнуків Геракла Геракліт Ефеський.
Здравомисл із Бусовграда22, що Києвом нині зветься, –
мудрий Демокріт із Абдари23.
Серед росичів відомий нам Всеслав24,
еллінам – Анахарсис, батько критики,
вчення якого сприйняв жрець Кліо25 Геродот.
Яровіт26, теж бусовградець наш прекрасний,
спочатку правителя Афін Перикла друг,
а потім юрбою атенян приговорений до смерті як безбожник –
основи матерії і всіх речей посмів побачити!
Однак тепер і він у камені – божественний Анаксагор.
Великий той перелік імен еллінських,
що слов’ян приховує.
У ньому, між іншим, також в один час
проживаючі на Самосі27 Арістарх
і сіракузець Архімед28, що Сваргові29 читали скрижалі
і тіл Сваргових пізнали рух.
Їх нащадки від Ніпра берегів під сонце етолійське30
до латин перебрались і
град біля моря звели Сонячний31...
<...>
– Ти, що братів у Христі-сердешному,
сріблолюбцем проданому, знайшла,
забула, що для руса прадідівське попелище?
– Але зраджувати Вітчизні тебе я не закликаю,
паплюжити прах дідів не вчу.
Опам’ятайся, сину, не бреши!
– Мене ти, Ольга Мудра32, з греками рівняєш.
Народ наш бачив їх немало,
його десницю в битвах добре греки знають.
Чи не тому на русів рукоять меча
вони з молитвою своєю,
на златоверхий храм наш підняли?
Однак римляни, раніше суть хреста пізнавши,
їх33, смертників, на перехрестях розпинали.
Не брехати, Ольга Мудра, опам’ятатися мене ти закликаєш?
Чи п’яний я, чи честі я позбувся, що благаєш?
Чи сама ти грекам віддалась,
їх піснею хитрою зачарована, що еллінів славить?
Пісня знатна – користь вовка, гординя лисиці…
Трою, кров’ю упившись, зруйнували,
ніби через пристрасть до жінки розпутної...
Насправді безчестя і розбій, жадобу до розкоші
і золота ненаситну свою вони вознесли.
І все ж, гой для юдея – худоба,
і я, Великий русів князь,
на думку юдея до худоби належу.
Навіщо ж ти завіти юдеїв,
Ветхий і Новий, що старий продовжує,
мені вкупі подала?
Щоб я пучину зла, німим богом юдеїв
створену, зазнав, чи щоб,
добро своє залишивши,
їх зло – мені чуже – прийняв,
як римляни дурні,
погибелі імперії своїй шукаючи,
та легковірні хазари в пучині тій сконали?
Чи в Цареграді ти народ наш і мене
рабами грекам з юдеями вже продала?
Скажи, відкрий мені правду, –
ти на Ніпрі Першою візницею34 була,
тебе я не скараю.
Пам’ятаю і те, що матір’ю
доводишся мені – на маму рук не підніму.
Не треба тремтіти –
в житті і в смерті, тобі назначених, ти вільна.
Сама знаєш, отцю і матері своїм –
невірним чи продажним –
русич не суддя...
Помазаник, або по-грецьки Христос,
Месією його прихильниками названий,
Не міг, як тобі відомо, воскреснути розіп’ятим на хресті.
Душа його злетіти в морок глибин була приречена.
Ні князю, ні царю, ні богу з небуття
померлого повернути не дано,
як мені гір київських –
величезні каміння з печерами не зрушити,
і Ніпер назад не повернути –
морю Руському він відданий.
Жаль мені тебе, в твоїй сивині омана –
смутку біль для мене.
Ми смертні всі –
лиш мисль безсмертна мовлена,
або на пергаменті закарбована,
або праведною душею і розумом
небесним зорям вознесена.
У ній енергія Сонця восьмипроменеве світло
і всі кольори, що райдугою нам здаються,
коли зливами умиється гроза,
і вітер бурею насититься, як кров’ю звір.
Не вір, що думка, як тіло наше, смертна.
Не всі ще у Сварга списані пергаменти
і письмена незримі живою енергією Сонця освячені,
кому дано – прочитають.
Вибач, але повторю твоє ж:
згубою відгукнеться в поколіннях те,
хто отче забуде,
і землю, пращурами зорану,
братам неправдивим,
як хліб насушний, від дітей рідних щеням,
що ластяться біля ніг,
і хитрунам із злобою в очах віддасть.
Душею своєю розпорядись як хочеш:
твоє – тобі.
Але за народ наш перед внуками його
в одвіті я, Великий князь Руси!
Русь на втіху собі і спалення книг наших35
філософи твої в ризах чорних та золотих хрестах
лиш з головою моєю, ти чуєш, Ольга Мудра,
отримають від мене!
<...>
Уривок з книжки "Великий код України-Русі", книжку можна замовити через наш сайт (адреса: yatran@gmail.com), в автора через ФБ та за тел.: 068 994 63 63
