Скільки років Голованівську, Перегонівці, Грузькому та Новосілці

Голованівська влада тримається дати заснування селища від року освячення церкви – 1764-го, зовсім не враховуючи того, що церква будується вже тоді, коли є кому і для кого її будувати, коли є громада.

Згадка ж про перших тутешніх поселенців зафіксована в архівах 1757 роком.  

Це відкриття зробив краєзнавець Роман Захарченко з Києва ще 2007 р., тоді ж його стаття публікувалася в газетах «Там, де Ятрань», «Народне слово», на сайті «Ятрань», але досі жоден селищний голова не насмілився винести на сесію селищної ради питання про відновлення історичної справедливості.

Нижче ще раз друкуємо статтю Романа Захарченка.



 Голованівську, Перегонівці, Грузькому та Новосілці 250 років


Мені хотілося, щоби читачі не сприйняли цю інформацію у заголовку, лише як чергову дешеву сенсацію, яких не бракує в наш час, чи просте бажання відсвяткувати ще один ювілей. Власне людина, яка виявила цей факт, жодного разу навіть і не бувала на Голованівщині.


Однак інколи під час досліджень до рук науковця потрапляють настільки важливі документи, оприлюднення змісту яких та доведення до відома громадськості він вважає своїм прямим обов’язком, поскільки однією із рис справжнього історика завжди був обов’язок перед співгромадянами бути хранителем історичної пам’яті, писати для людей, а не для себе та нагадувати про ті постаті та події, з якими пов’язана доля того чи іншого краю. І саме так склалося, що під час моїх досліджень мені потрапили до рук такі архівні джерела про цей край, які без перебільшення упишуть нову сторінку в історію Голованівська та району.


Тож, ближче до справи. Кількарічне вивчення документів, присвячених історії Уманщини, зокрема, співставлення даних багатьох документів привело до висновку, що саме 2007 рік, зокрема вересень цього року, є ювілейним для Голованівська та трьох сіл Голованівського району (Грузького, Новосілок і Перегонівки) – в цьому місяці виповнюється 250 років від часу першої історичної згадки про них! 


Зрозуміло, що це цілком неочікувана подія для мешканців району, оскільки всі пригадують, що ще три роки тому було відзначено 240-річчя райцентру, а в селах району традиції святкування своїх роковин схоже досі не існувало взагалі. Та саме напередодні надійшла інформація про віднайдення автентичних архівних документів із польських архівів, яка містить більш ранню згадку про райцентр та ще кілька сіл, датована саме вереснем-листопадом 1757 року, що доводить – саме зараз голованівці мають повне право відзначити чвертьтисячолітній ювілей свого селища! При цьому зауважимо, що якщо попередня “вихідна“ дата “1764 рік“ з роками сяк-так закріпилася у свідомості мешканців Голованівська, як час першої згадки про це містечко, мешканці ж решти ювілейних сіл про час виникнення своїх поселень і гадки не мали. Причина тут досить банальна: історія Голованівська та Голованівщини на серйозному науковому рівні ще досі не написана, самих документальних архівних свідчень про їх початки в оригіналі ніхто з краєзнавців не бачив, а їх наукове вивчення - це головна запорука того, що історична свідомість голованівців надалі буде живитися не самими легендами, переказами та застарілими фактами, а й історично підтвердженими фактами.


На жаль, науковці також не поспішають писати про Голованіщину. Приміром, у “найсерйознішій“ та “рекомендованій“ “Історії Уманщини від найдавніших часів…“, що вийшла нещодавно (автори якої намагалися охопити всю історичну Уманщину), ми незнайдемо навіть згадки про Голованівськ! В цьому сенсі досить промовистим є той факт, що досі нікому не були відомі й первісні назви сучасного райцентру - Голованевське–Голованецьке, а з фактів про його історію до кінця 18 століття був відомий тільки один – датований вже знайомим 1764 роком.


Отож, ось уже понад століття найпоширенішою версією стосовно виникнення назви Голованівська, яка відома, певно, кожному його мешканцеві, є прив’язання її до постаті міфічного гайдамаки Голованя, яки ніби втікши в часі Коліївщини від царських посіпак, тут і заснував свій хутір. А перша дотеперішня згадка про це поселення відносилася до 1764 року, коли під час святительської поїздки цим краєм холмського та белзького греко-католицького владики Максиміліана Рилла тут було посвячено церкву. Хоча вже багаторазово дослідники вказували на прозорі недоліки та взаємнозаперечуваність цих фактів, слушно зазначаючи, що церква вже існувала на момент вибуху Коліївщини – 1768 рік, як, зрозуміло, й на те, що церква мала постати в населеному пункті лише за певний час після його заснування, “крити“ досі було нічим – потрібні були неспростовні документальні факти... Іншими недоліками цієї версії було протиріччя, яке живилося незнанням обставин місцевої ситуації на момент заснування сіл Голованівщини в середині 18 століття, Так, зокрема, хоча краєзнавцям і було відомо про тогочасну належність цих теренів магнатській родині Потоцьких, проте панувала переконаність, що на той момент в цих прикордонних та слабозалюднених місцях нібито був відсутній належний адміністративний контроль з боку власників, зокрема, існувала можливість селитися будь-де і будь-кому без жодних обмежень. Це, як ми побачимо нижче, так само не відповідало стану справ.


І от завдяки нещодавнім таким знахідкам у польських архівах мені вдалося не просто подовжити час існування Голованівська, а ним було документально встановлено: а) час виникнення селища власне за документами з архіву Потоцьких, б) причини виникнення поселення саме на цьому місці, в) що початково поселення мало подвійну назву – Голованецьке або Голованевське, г) виявлено деякі історичні факти з перших років його існування, д) постать особи, з прізвищем якої і більш імовірно насправді пов’язувати назву селища. І на останок, під час поїздки до Кракова було віднайдено перший відомий перепис населення містечка Голованецького (так званий “інвентар“ – подвірний перепис), датований ще 1768 роком, за яким сучасні голованівці можуть встановити, чи не походять вони від перших тутешніх поселенців. Не дивно, що він і не згадує ніякого Голованя…

Отож, поселення Голованевське-Голованецьке вперше фіксується у двох документах, датованих вереснем та листопадом 1757 року. Перший з них, який ще не опублікований, знаходиться в одному з краківських архівів. Це звіт уманського губернатора (управителя) С.Ортинського перед Ф.-С. Потоцьким про стан поселень в Уманській волості, зокрема, про час заснування слобід (нових поселень). Зокрема, в ньому сказано, що поселення, назване в документі “ Holowaniewskie “, вже існує кілька років, а його осадження (тобто, заснування) доручене якомусь шляхтичу Косовському.


Другий з цих документів було вперше опубліковано ще 1885 року, проте хоча в його оригіналі і згадується Голованівськ, доля зіграла цим містечком злий жарт із ним, і на понад століття наш райцентр був обікрадений на свою першу історичну згадку – 1757 рік. Цей документ має довгу назву “Список претензій польських комісарів до Браславської прикордонної комісії (Голованівщина адміністративно на той момент відносилася до Браславського воєводства Речі Посполитої) щодо збитків, нанесених гайдамаками на прикордонних територіях Польщі“, і датований листопадом 1757 року. В ньому серед пограбованих гайдамаками поселень згадано, зокрема, сільце (“деревню“) під дивною назвою Голованівський Ташлик. Однак, ретельне вивчення документу, не полишає сумнівів у недосконалості перекладу документу з польської на російську мову, внаслідок чого було пропущено кому і два різні поселення (Ташлик та Голованівське) були перекладачем об’єднані в одне. Іще одне велике але… На жаль, із цим документом трапився ще один незрозумілий казус.


Як ми вже зазначали, першим його опублікував ще наприкінці 19 століття відомий знавець Запоріжжя Аполон Скальковський. Проте з невідомих причин він (вочевидь, відомої хвороби очей – вчений перебував на той час у дуже похилому віці - понад 75 років), переписавши цей список для публікації, при цьому пропустив назви кількох поселень, серед них і “Голованівського Ташлика“. Тобто через недбалість А.Скальковського перша згадка про Голованівськ затримала свій шлях до читача на вісімдесят п’ять років. Вдруге ж цей документ було опубліковано у збірнику, присвяченому гайдамаччині, який вийшов 1970 року.


Однак і цього разу вийшло не все гаразд: укладачі не доклали належних зусиль для належного вивчення цього списку, відтак, багато в чому “завдячуючи“ їм, тоді так і не була розгадана таємниця “Голованівського Ташлика“. Таким чином, під тією ж кумедною назвою він потрапив до покажчика цього збірника та, зрештою, так і не “дійшов“ до краєзнавців – стаття про Голованівськ у кіровоградському томі “Історії міст і сіл УРСР“, який невдовзі побачив світ, про повідомлення 1757 року не згадала теж... Таким чином, ця згадка була з “успіхом“ забута, незважаючи на те, що “гайдамацький“ збірник досить відомий… Востаннє цей документ публікувався кілька років тому ще у одному збірнику, проте ця згадка знов пройшла не поміченою.


Звіт С.Ортинського вказує те, що Голованівське, Грузьке, Новосілки та Перегонівка існували лише кілька років перед тим, від середини 18 століття, більш ніж за десять років до дати, котра була відома до сьогодні в історії Голованівська. А про те, що процес заснування слобід на момент виникнення Голованевського був саме актуальним, вказує документ Ф.-С. Потоцького, який зобов’язує полковника І. Мержвинського заснувати у Побозькій області Уманських володінь ще 14 нових слобід. Відколи ж близько 1760 року Ф.-С. Потоцьким на польсько-російсько-турецькому кордоні біля гирла Синюхи було засновано місто Богопіль (частина сучасного Первомайська) з митницею, тракт з Уманя на Богопіль, що проходив через Голованевське-Голованецьке, щораз активніше використовувався, як транспортна артерія, зокрема, для мандрівок на ярмарки Уманя купців з Криму та Запоріжжя, на ярмарки до Богополя, Запоріжжя та Криму – купців з Польщі.


Отже, вже зрозуміло, що пожвавлена артерія не могла бути глухим закутком, де могли б вільно пересуватися гайдамаки. Саме з появою Богополя, напевно, і суттєво зменшилася небезпека набігів гайдамаків на польські села та міста. Прикметно, що вочевидь, саме пізнішим Богопільським шляхом користувалися ті гайдамаки, котрі грабували Голованецьке та Ташлик перед 1757 роком, оскільки вони частіше йшли з Мигійського острова на Бозі.


Ну а щодо багаторазово згадуваного освячення церков 1764 року єпископом Максиміліаном Риллом (які, до слова, було відкрито не лише у Голованецькому), то зазначимо, що про цю знаменну подію до нас дійшло й не одне свідчення. Цим самим роком також датована навіть перша мапа, яка зафіксувала назву Голованецького, щоправда, у трохи видозміненому вигляді.


Ми також вважаємо за свій обов’язок нагадати голованівцям, що, поза сумнівом, саме ініціативі уманського губернатора С.Ортинського та дідича Ф.-С. Потоцького, якраз і варто завдячувати появі доброї половини сіл сучасної Голованівщини (а не лише згадуваних). Маємо надію, що з часом їх постаті будуть належно пошановані, як і постаті осадчого Косовського та єпископа М.Рилла.


Для історії Голованівська, Грузького, Новосілок та Перегонівки, поза сумнівом, матимуть величезне значення, поскільки про життя Голованівщини у другій половині 18 століття фактично анічогісінько не було достеменно відомо. Тепер же, базуючись на достовірних історичних джерелах є змога як підвищити престиж нашого селища, оскільки воно насправді є трохи старшим і фактично знає час свого заснування (чим можуть похизуватися лиш поодинокі населені пункти в Україні), так і написати історію виникнення Голованівська та уточнити герб міста та району за законами геральдики (а вони вимагають спиратися саме на історичну традицію, зокрема, врахувати герб свого засновника).


Зрозуміло, що ще залишається офіційно затверджена дата першої згадки – 1764 рік, яка, зрештою, вже має певну історичну традицію, і з нею необхідно щось робити. Проте відступати від історичної правди про свою землю, яка хоч вже й суперечить офіційно прийнятій, теж якось непатріотично, тим більше, що остання вже давно віджила своє. З іншого ж боку, жодні, прийняті на найвищому рівні постанови, які торкаються віддалених в часі історичних подій, мають досить умовний характер дії, та й зміст понять “перша згадка“ та “час заснування“ надто різний. Відтак, ми переконані, що невдовзі офіційно також буде переглянуто цю сторінку місцевого літописання, яка має вже понад столітню традицію.


Насамкінець, вітаю мешканців Голованівська та трьох сіл Голованівщини - Грузького, Новосілок та Перегонівки з великим ювілеєм та бажаю наснаги, успіхів у добрих справах і міцного здоров’я!

Вересень 2007 р.


Роман ЗАХАРЧЕНКО

м. Київ

Text...