Про зв’язок із власною краплею крові

В Ізраїлі було проведено одне цікаве дослідження. У випробуваного була взята крапля крові та виведена на екран. І на екрані можна побачити цікаву картину. Ось бактерії, вони повільно рухаються, а ось макрофаги, кров'яні тільця обов'язок яких стежити за чистотою крові. Вони як санітари-дезінфектори. Така у них місія – видаляти все чужорідне. Але...Якісь вони сплячі. Бактерії безтурботно рухаються, як бульваром під час вечірньої прогулянки, а макрофаги сплять. Вони їх не бачать. І ось у цей момент піддослідному включають смішний фільм, комедію, і в нього починає покращуватись настрій.



І далі починається найцікавіше. Макрофаг раптово прокидається і негайно вдається до виконання своїх прямих службових обов'язків. Він підкочується до бактерії і з апетитом починає ковтати її. Можливо, настав час обіду, і він відчув неабиякий апетит, проте...


Насправді все набагато цікавіше. Зв'язок «Свідомість-тіло» давно обговорюється і є багато доказів цьому. Однак у цьому дослідженні цікаво те, що клітини імунного захисту дуже чуйно реагують на наш настрій. І це ще не все.

Відзначимо важливу річ: «Крапля крові була відокремлена від свого господаря. Господар у цей час сидів в іншій кімнаті, і його настрій якимось незбагненним чином вплинув на краплю крові, яка була в іншій кімнаті». Отже є певні інформаційні канали, якими хвилі свідомості можуть впливати на об'єкт, що знаходиться далеко від самого джерела свідомості.


Проте це дослідження має й інший бік. Досліджуваному включали фрагменти з фільму жахів. І що ж? В цей час у краплі крові стали відбуватися дивовижні речі. Тут уже активізувалися бактерії! Вони раптом ожили, підбадьорилися, і якось раптово їх побільшало. І вони почали господарювати ніби у себе вдома. І навіть почали нападати на макрофаги. Ті стали "відступати" і розбігатися в різні боки. Хто встиг, зрозуміло.


Принцип зрозумілий: стан свідомості - найважливіший чинник підтримки нашої внутрішньої екології. І не лише нашої. Адже хвилі свідомості, як ми зазначили вище, починають поширюватися в оточенні та впливати на віддалені клітини власної крові. І не лише власної. Адже мої діти та родичі – це моя кров. Отже, мій настрій впливає на стан макрофагів моїх дітей, де б вони не знаходилися – поруч чи на іншому континенті. Тобто, мій стан свідомості причетний до, так би мовити, «родового імунітету»…


Принагідно згадується кумедна історія. Її розповів один пацієнт, годинникар. Робота його, як ми знаємо, дуже точна, потребує великої уваги та точних дій. Але іноді під час роботи в нього починав сіпатися вказівний палець лівої руки. Зрозуміло, що у цьому стані працювати неможливо.


Як чинить він? Ні він не робить масаж пальця, не п'є магній для зняття спазмів, не дає відпочинок руці. Він бере телефон і дзвонить матері, яка живе далеко-далеко, за тисячі кілометрів. Ви думаєте, він просить її поради, як прибрати набридливе тремтіння? Помиляєтеся.


Давайте послухаємо, що він каже: «Мамо, ви знову переживаєте за мене! Припиніть хвилюватися, бо я не можу працювати!».


Якщо навіть легке хвилювання матері здатне викликати незручність у фізіології її сина, то що говорити про великі потрясіння. Звідси ми робимо важливий крок у розумінні суті речей.


А висновок простий. Колишня формула: «Це моє життя, що хочу, те й роблю з ним», безнадійно застаріла. «Наш стан свідомості є відповідальним за стан імунітету наших дітей, родичів та близьких», ось як тепер треба розуміти життя. Отже, треба знайти спосіб створення ейфорії, радості, щастя і бажано створювати його у найбільшій кількості.


PS: Стає зрозумілим і феномен Нормана Казінса, який вилікувався за допомогою сміху від невиліковної смертельної хвороби. Роздуми призвели Нормана Казінса до очевидної думки: якщо негативні емоції, пригнічуючи ендокринну систему, є «провокаторами» захворювань, то позитивні емоції, активізуючи її діяльність, можуть стати «стимуляторами» одужання. Причому кожна людина має дуже простий і доступний засіб лікування – сміх.

Стара приказка: «Сміх – найкращі ліки» знаходила під собою фізіологічну основу. У 1976 р. Норман Казінс видав автобіографічну книгу "Анатомія хвороби (з погляду пацієнта)", яка буквально зробила вибух. Спираючись на власний досвід, автор показав, що позитивний емоційний стан може вилікувати навіть від тяжкої хвороби.