Про історію та пророків у запитаннях і відповідях


Сергій Піддубний


Ця збірочка "запитань-відповідей" сформувалася протягом 2012-2017 років. Читачі моїх книг ставили питання (під час зустрічей, телефоном, на ел. адресу, через ФБ тощо), а я відповідав...


ЗАПИТАННЯ (Володимир К. Івано-Франківськ):  Сьогодні у нас займаються історією всі кому не лінь, є чимало цікавих праць, але кожен трактує події минулого як він вважає за правильне. Кому і чому довіряти пересічному читачеві?

ВІДПОВІДЬ: Скільки людей, стільки й думок. Скільки вчених і дослідників, стільки й теорій. Я не збираюся вказувати читачам, кому довіряти. Особисто я довіряю не тим, хто висмоктує щось з пальця, а хто опирається на джерела. Наприклад, когось задовольняє уявне зображення художником зовнішності гуни Аттили, я шукаю і знайшов його історичне зображення, що збереглося на монетах. Хтось користується чиїмись висновками про ту чи іншу подію, описану Геродотом чи Біблією, я ж шукаю докази безпосередньо у цих працях, і знаходжу, що їх тлумачі з нами були не чесні.   



ЗАПИТАННЯ (О. Ф., Львівська обл.): Як ви ставитеся до заяв В. Бебика, що Зороастра має праукраїнське (скитське) коріння?

ВІДПОВІДЬ: Нічого нового Бебик не відкриває. Про це писав ще в 1961 році Г. Ґ. Веллс, про це писав Л. Силенко та низка інших дослідників. 


ЗАПИТАННЯ (В. Н., Дніпропетровськ): Як Ви ставитесь до "Мага Віри" Лева Силенка та його руху РУНВіра? Чи сприймаєте його вчення як рідну віру, чи з зауваженнями?

ВІДПОВІДЬ: Велика й талановита робота. Однак сумнівно, щоб авторська релігія, яку пропонує Лев Силенко через "Мага Віру", буде прийнята спільнотою як народна віра. Треба відроджувати ту віру, яка формувалася від створення світу, в основі якої лежить мудрість не однієї особи й епохи. І такою вірою є віра Кола, або Сонця, як її називає і докладно описує у Велесовій Книзі Ілар Хоругин. 


ЗАПИТАННЯ, О. Х., Київ: Пане Сергію, питання про Велеса. Лев Силенко, посилаючись на санскрит, вказує, що правильне звучання – Вилас, а книга має читатись як Виласа Книга. Це пояснюється тим, що є таке слово в санскриті – нашій прамові – і означає воно "облагороднення", "виласкавлення", "видобрювання" – якраз те, що характеризує Виласа.

ВІДПОВІДЬ: Стосовно санскриту, як прамови, а отже і "Виласа", то ось що треба знати. Михайло Красуський ще в ХІХ ст. довів, що санскрит є молодшим за українську мову. Працюючи над дослідженнями і перекладами стародавніх текстів, маю сміливість підтвердити його висновки. Тобто санскрит, як на мене, не може бути відправною точкою для наших досліджень, як на цьому наполягає Лев Силенко та деякі інші санскритологи. Те, що Бог Велес не є Виласом, до речі, підтверджує низка усталених форм, як от наші рідні гідроніми та топоніми: річка Велесниця, села Нижня Велесниця, Лісна Велесниця – на Івано-Франківщині, село Велеснів – на Тернопільщині… 


ЗАПИТАННЯ, С. О., Черкаси: Яке ваше ставлення до того, що в Росії заборонили Велескнигу?

ВІДПОВІДЬ: Велесова Книга одна з небагатьох пам'яток, яку москвинам не вдалося перехопити і показати на світ лише після обробки на свій лад. Вона описує історію тих, хто жив і боровся на українській землі, хто сповідував віру хліборобів, а не мисливців. Тобто, це літературна та історична пам'ятка українського народу. Вона чужа для Росії, тому, очевидно, і заборонили її.


ЗАПИТАННЯ (О. М., Київ): Поширюються балачки, що Лев Силенко свою "Мага Віру" списав у Володимира Шаяна. Чи знайомі ви з працями цих мислителів, і як відреагували б на подібні розмови?

ВІДПОВІДЬ: Добре знайомий. Час від часу повертаюся і до "Мага Віри" Силенка, і до "Віри предків" Шаяна. Дуже важливі для нас, українців, книги. А стосовно праці Силенка, то я чув й інші балачки. Одна з них, що він написав свою книгу під диктовку євреїв. Друга, що "Мага Віра" – це проект КДБ… Все це з тієї самої опери, що й кажуть про Велесову Книгу, нібито вона фальшивка. Нам хочуть нав'язати думку, що серед українців немає умів, здатних творити значущі речі. Наші великі книги, наші світочі продовжують споганюватися нашими недругами.


ЗАПИТАННЯ: Про Влескнигу поширюється інша думка, що нібито вона писалася аж п'ять століть і була наново переписана в ХVІІ ст…

ВІДПОВІДЬ: Чого тільки про Велесову Книгу не плетуть… Не проходить версія, що її написали волхви Новгорода, придумують інше. Це є ще одним доказом дискредитації наших мислителів і їх творів. Той, хто серйозно займеться аналізом Велесової Книги, або хоча б прочитає уважно мій переклад та коментарі, певен, переконається сам, що твір був написаний однією людиною протягом її життя. І зроблено це було в ІХ ст. Жодних підстав для тверджень, що Книга переписувалася  пізніше і підлаштовувалася під події, що відбувалися на 5-10 століть раніше, немає.


ЗАПИТАННЯ (Анатолій, Київ): Дехто наполегливо доводить, що назва руси для українців чужа, що її нібито нам нав'язали варяги. Що можете сказати на це?

ВІДПОВІДЬ: За Велесовою Книгою, руси/роси – мешканці Русі/Руськолані, і навіть внуки окрів/українців: „А тоді, будучи окра-венці і скити-анти, роси-борусень і сурожці, стали діди русове”. Праві ті, хто стверджує, що назва цього роду походить від річки Рось. У Геродота вона називалася як і країна, де протікала: Геррос (Горрос), або Горова/Орова Рось, – від імені Отця Орія, який володів тутешніми землями та ріками. Північна країна "Рош" (Рось) згадується також у Біблії. Велесова Книга, між іншим, повідомляє, що на півдні України було місто Росієград, а це майже за 10 століть до появи держави Росія. А на сьогодні в Україні нараховується не один десяток населених пунктів, урочищ, річок з основою в назві рос-рус, що є додатковим підтвердженням, де насправді знаходиться коріння росів-русів і звідки пішла ця назва. До речі, звичка заперечувати те, що ми не руси, а невідомо хто, пішла від греків. Автор Велесової Книги Ілар Хоругин, згадуючи князя Аскольда, який був варягом, зокрема зауважує: “Аскольд – темний воїн, і також од греків навчений, що ніяких русів нема, а тільки варвари”. Не думаю, що племена, які мешкали на нашій землі, прийняли б нав'язану їм назву: Червоною Руссю називалися горді галичани, північніші племена називали себе Білою Руссю – і нині вони білоРУСИ… 


ЗАПИТАННЯ (О. К. Київщина): Чому в різних дослідників подаються різні дати свят, як от, наприклад, Купайла – одні пишуть 22, інші – 24 червня, не всі вказують однаковий день Новоліття?

ВІДПОВІДЬ: Нічого дивного в цьому немає. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) з цього приводу слушно зауважував: "Точно усталеного Свята в давнину ще не було, бо ж це були Свята хліборобські: обряди справлялися в залежності від погоди й часу хліборобських зайнять, у залежності від сонцеобороту та соняшної сили. І тільки Християнство пізніше поприв'язувало їх до певних днів"…


ЗАПИТАННЯ (звідки не вказано): Ви досліджуєте давні етноси, племена, держави. З огляду на історичний досвід і на сьогоднішню непросту ситуацію з українським народом, чи не могли б перекинути місток і сказати, що є основою виживання нації? Як врятуватися українцям під тиском як внутрішніх та і зовнішніх чинників?

ВІДПОВІДЬ: Необхідна не яка-небудь, не на зразок якоїсь західної чи східної країни концепція державотворення, а національна. Тобто створена на основі досвіду наших предків. Причому ця концепція має бути комплексна: мовна, духовна, історична. Й обов’язково чітко і ясно виписана в Конституції, із зауваженнями, що дотримання її є обов'язковим, а порушення, повинно прирівнюватися до національної зради і каратися відповідним чином.


ЗАПИТАННЯ: Чи є у нас сили, які могли б запропонувати таку концепцію і головне впровадити її? Що зокрема думаєте про ВО "Свобода"?

ВІДПОВІДЬ:  "Свобода" з великою натяжкою є найближчою до розуміння націоналістичної сили, у всякому разі вона не боїться про це заявляти. Але чи може вона розробити таку концепцію, і впровадити, маю великий сумнів, бо навіть її власна програма не відповідає цьому. Цілком зрозумілі релігійні уподобання, наприклад Партії Регіонів. Вони дотримуються інтернаціональної християнської віри і відповідно них будують свою програму, де інтересам корінному населенню немає місця, але коли і націоналісти обирають цей шлях, то очевидно, що насправді вони лише на словах націоналісти. Націоналісти, чи народники, мають опиратися на народну, на корінну віру і тоді буде зрозумілою їхня справжня суть і ціль. Не можу не нагадати тут слова Володимира Шаяна: "Віра — це найвища цінність народу.  Нарід, який не слухає своїх пророків, гине. Нарід, який покидає свою віру, покидає свою душу, свої ідеали. Іде на службу чужим Богам. Там може бути тільки ра­бом або прислужником".


Володимир із Запоріжжя ЗАПИТУЄ: Не так давно президент України В. Янукович на одній міжнародній зустрічі сказав про те, що Україну свого часу відвідував Геракл, і його за це підняли на сміх, бо мовляв таких доказів немає, до того ж Геракл, нібито, мітичний персонаж. Як ви відреагували б на це?

ВІДПОВІДЬ: У "Коді України-Русі" я наводжу конкретні факти, що підтверджують Геродотові свідчення про Геракла як реальну історичну особу і про його прямий стосунок до нашої землі. Натомість, до Греції він немає жодного відношення. Це все одно, що назвати Володимира Великого росіянином. І тут Віктору Федоровичу необхідно поаплодувати за сміливість, хоча це лише часткова правда – він мав повне право назвати Геракла одним із наших праотців.

ДРУГЕ ЗАПИТАННЯ: Звідси напрошується ще одне запитання: чи помилково В. Янукович під час урочистостей на честь 1025-ліття хрещення Русі Київську Русь назвав Українською?

ВІДПОВІДЬ: Якщо й помилково, то ним скерувала якась вища сила, бо назва "Україна" дуже давня, аж ніяк не ХІІ ст., як нас намагаються переконати науковці. Якщо "окри" (укри) згадуються як діди русів ще у Велесовій Книзі (ІХ ст.), то звісно й була "Україна".


ЗАПИТАННЯ від М. І. із Донецька: Пане Сергію, на сайті "Ятрань" ви пишете про те, що "Історії" Геродота не мають ніякого стосунку до Греції, що в них насправді йдеться про історію давньоукраїнських земель. Може, скажете ще, що такі великі античні поети та драматурги як Гомер, Гесіод, Есхіл, Софокл теж не грецькі?

ВІДПОВІДЬ: Нагадаю, що на сайті "Ятрань" подано уривок із книги "Код України-Русі" (вид-тво "Мандрівець", 2012 р.). У цій же книзі також наводиться чимало доказів і про Гомера та Гесіода як таких, що ні сном, ні духом не відали про Грецію. Про нібито засновників грецького театру Есхіла, Еврипіда та Софокла буде в моїй новій книзі "Перечитуючи джерела". Запевняю вас, вони мають таке саме відношення до Греції, як я до американського космічного корабля "Шатл". Дочекайтеся виходу книги і самі переконаєтеся. Але дещо готовий вже зараз привідкрити: Есхіл, наприклад, описував події, що відбувалися на нашій землі і підписував свої праці "Ай-Сколот", а сколотами, як відомо, греки називали скитів (скіфів)…


ЗАПИТАННЯ від Д. Б. Київська обл.: Маю ще одну цікавість – не до кінця зрозумів Вашу творчу позицію до трудів Г.С.Лозко, а також трудів Дана Береста.

ВІДПОВІДЬ: Ви мою позицію до трудів Лозко і Береста не можете зрозуміти, бо я її ніде не висловлював. Я поважаю труд усіх, якщо він направлений на користь України. Можливі якісь нюанси, але то все з часом вирівняється. 


ЗАПИТАННЯ (звідки не вказано): На вашу думку, як дослідника праукраїнської історії і давніх символів, яким має бути наш прапор – жовто-блакитним чи блакитно-жовтим?

ВІДПОВІДЬ: Аргументів на користь того чи іншого варіанту можна придумувати багато. Фантазія людська безмежна. Але чим насправді керувалися пращури, обираючи собі такий прапор, ніхто не знає. Не думаю, що вибір наших волхвів і праотців був таким примітивним: наприклад, внизу жовтий, бо це колір пшениці, а вгорі – колір неба, тим паче, що в давнину наші простори займали в основному степи і ліси, де переважав зелений колір. У прапорі такого древнього народу, як український, зафіксовано щось більше ніж поле і небо. І не один чинник. Я назву два головних.

1. Божественний. Для наших прапращурів головними божествами (читаймо Велесову Книгу) були Сонце і Вода. Це те, що дає життя всьому живому на землі. Цікаво, що в імені Бога-Творця Сварга (або Сваргора, але ні в якому разі не Сварога) початковими є літери Сонця і Води. Скажете, випадковість? Не думаю. Переконався на багатьох сакральних прикладах, що в змісті і слові наших праотців все продумано до дрібниць. Звісно, що Сонце – жовтий колір (колір богів і царів) – стоїть вище хмар, дощу і води (синій колір).

2. Географічний. У тій же Велесовій Книзі, а також в українському фольклорі Чорне море називається Синім, а на ньому споконвіку панували наші предки. Натомість Україну-Русь та сама Велесова Книга називає Божою землею, святою землею, за Геродотом, саме тут була Царська країна. Отже Божа земля повинна мати й божий колір – жовтий, золотий. Синє море (вода), яке називається нині Чорним, знаходиться внизу. Подивіться на будь-яку карту. Так само мають розташовуватися й кольори нашого прапора, нашої святині. Верхній світ – світ богів, світ Прави. Нижній світ – світ людей, світ Яви.


ЗАПИТАННЯ від DB (звідки не вказано): Доброго вечора, Прошу допомогти розібратися із значенням та походженням імені Тарас. А також: давні греки – це окремий етнос, чи якесь збіговисько асимільованих докупи груп? Дякую.

ВІДПОВІДЬ: Українська наука, що керувалася виключно напрацюваннями Москви стверджує, що ім'я Тарас походить від грецького tarasso (бентежу, турбую, або, буквально, бунтівник). Однак, якщо зважати на українські складові, до речі, значно давніші ніж грецькі, то в основі цього імені криється давня назва бога Сонця Ра – тобто: то Ра, то Бог. Треба також не забувати, що дещо видозмінена складова ТУР також обожнювалася. Зокрема, у "Слові про похід Ігорів" князь Всеволод називався буй-туром або яр-туром – тобто, це той, хто йде попереду і веде за собою. Гадаю, саме так і мало б тлумачитися це ім'я.

Стосовно ж греків, то їх походження доволі докладно я розглядаю в книзі "Код України-Русі". Якщо коротко, це відгалуження від колхів, які своєю чергою, як писав Геродот, пішли від Сесострітового війська (від єгиптян). 


ЗАПИТАННЯ від Б. В., Київська обл.: Відомо, що Московія стала Росією з повеління Петра І. Але чому саме Росією? І ще одне: як вдалося це зробити?

ВІДПОВІДЬ: Чому саме Росією? Погляди злодіїв і творців імперій завжди були повернуті до України (Скитії, Антії, Русі). Її славну історію, культурні та духовні надбання поставили в основу своїх історій Греція та Рим. Ставила, як добре знаємо всі, і Москва. Слово "Росія", зокрема, відоме з найдавнішої літературної та історичної пам'ятки українського народу Велесової Книги (ІХ ст. н. е.). Згідно неї, назву РОСІЄГРАД носило місто в краю росів (русів) десь на півдні України, гадаю, на території сучасної Миколаївської області.

Стосовно того, як вдалося це зробити, то в цьому велику роль відіграв наш земляк архієпископ Православної Російської церкви, перший віце-президент Святішого Урядового синоду Феофан Прокопович. Саме він у 1719 р. переклав "Історію слов'ян" католицького священика, архімандрита Рагужського Мавро Орбіні (1550-1614) з італійської мови, сфальсифікувавши, що нібито у ній уже було поняття "російський народ", і що він, нібито, існував задовго до появи Росії як такої. Повна і точна назва російського видання від 1722 р. така: "Історіографія початія имене, славы и расшіренія народа славянского и Царей и Владетелей под многіми именами и со многіми Царствами, Королевствами и Провінціями". Причому на другій сторінці титулу зауважено, що книга "Напечатана повеленіем и во время счастліваго владенія Петра Велікаго, Імператора і Самодержца Всероссійскаго и протчая, и протчая, и протчая". Тобто Санкт-Петербурзька "Історіографія" Орбіні перекладалася за наказом Петра І. І перекладалася таким чином, щоб виправдати агресивну суть творця нової імперії. Слід було розуміти, що російський самодержець, завойовуючи сусідні землі, насправді відновлює історичну справедливість "по собиранію славянских земель", ставлячи над усіма нібито стародавній російський народ.


ЗАПИТАННЯ О. С. з Харкова: Шановний Сергію Васильовичу, прочитав на сайті "Ятрань" матеріал "Давньоукраїнські боги за Велесовою Книгою" і раптом не знайшов у ній богині Мокоші. Думав помилка, але бачу і у вашому перекладі ВК її немає. Тим часом, інші перекладачі її називають. Чи не могли б пояснити ці розбіжності?

ВІДПОВІДЬ. Що ми знаємо про Мокошу? Відомий дослідник дохристиянських вірувань І. Огієнко (1882-1972) писав, що це була богиня серед головних богів, якій князь Володимир нібито поставив у Києві ідола для прилюдних жертвоприношень, але "не знана нам ближче. У цій богині дослідники мітологи добачували сонцеву сестру, богиню дощу". Російський фольклорист Є. В. Аничков (1866-1937) рахував Мокошу фінською богинею. Звідки взяли мої колеги-перекладачі Мокошу у Велесовій Книзі, поясню. Ця Книга була написана суцільним текстом. Ось цей фрагмент із дощ. 38А "АМОКОШАНИЯКОЖЕВЬПОДЇХСПИЙТОГОДОБРАДИЗАТИЧЕНА" Ю. Миролюбов поділив на слова таким чином: "А МОКОША НИ ЯКОЖЕ ВЬ ПОДЇХСПИЙ ТОГО ДО БРАДИ ЗАТИЧЕНА". Я ж вважаю, що це помилка. Насправді розбивка має бути такою: "А МОКОШАНИ ЯКОЖЕВЬ ПОД ЇХ СПИЙ ТОГО ДО БРАДИ ЗАТИЧЕНА". Дослівно це читається: "А мокошани, які під ними (деревами. – С. П.) сплять,  листя (бо саме про нього йдеться вище. – С. П.) до бороди затикають". У моїй книзі: "А мокошани, що внизу сплять, те листя до бороди затикають..." Я переконаний, що тут йдеться про гриби, про що говорить навіть основа "мок" – гриби ростуть тільки у вологих, мокрих місцях. Між іншим, свідченням того, що ця богиня (якщо така була насправді) нічого немає до нашої землі, є основа імені. Всі головні назви богів дали багато похідних слів в українській мові і навіть топонімів. У випадку з "Мокошею" такого немає.   


ЗАПИТАННЯ (С. з м. Хмельницький): Як історика, якого дуже поважаю, хочу запитати думки з питання, що зараз дебатується серед послідовників Рідноі Віри. Чи є історичні підстави використовувати термін "язичники" в україномовному релігієзнавстві, нас бо вчили терміну "погани"? Загалом ця дискусія через перепис 2013 року. Наш напрям ведичноі Рідноі Віри наполягає на терміні Православні. Лідери деяких громад доводять, що і "язичники" історично виправданий термін. Інші схиляються до назви РідноВіри…

ВІДПОВІДЬ:  Як на мене, історично справедливим є ваш варіант, але його варто дещо уточнити – не Православні, а Правуславні чи Правуслави, бо наші предки славили не "право", а Праву, в якій "Ява (життя) тече" (ВК. д. 1) і яка дає нам божественну силу. Натомість і "язичник", і "поганин" це значно пізніші терміни, а, точніше, ярлики, навішані нашим предкам християнами.


ЗАПИТАННЯ (Б. з Тернополя): За Галиною Лозко, день Сварга слід відзначати 1 листопада, ви пишете, що – на Різдво. Є розбіжності і з іншими рідновірськими святами, наприклад Велеса. Ви пишете, що його наші предки вшановували по завершенню жнив, а Лозко – 11 лютого. Чим це поясните?

ВІДПОВІДЬ: Загалом складно говорити про точне датування народних свят, адже, як писав Іван Огієнко: "Точно усталеного Свята в давнину ще не було, бо ж це були Свята хліборобські: обряди справлялися в залежності від погоди й часу хліборобських зайнять, у залежності від сонцеобороту та соняшної сили. І тільки Християнство пізніше поприв'язувало їх до певних днів". До цього необхідно додати переміни календаря, зсування місяців і днів. Стосовно свята Велеса-Влеса то його відзначали двічі – всередині серпня і всередині лютого. Чому саме по завершенню жнив? Тому, що Велесова Книга (д. 3А) повідомляє: "даємо десятину Отцям нашим, а соту – на Велеса". Йдеться про пожертву зерном. А така пожертва давалася після жнив. Звідси й висновок, що Бога Велеса шанували після жнив на честь того, хто допоміг людям віджнивувати. Раніше мені доводилося навіть чути від одного старого чоловіка, що Влас (Влес-Велес) – це той самий Спас, він же наводив таке прислів'я: "Прийшов Влас – дав зерна про запас". Стосовно Сварга, то йдеться про Різдво нового Сонця, а саме 25 грудня. Я не знаю, які аргументи має Лозко на те, щоб вшановувати його 1 листопада. У мене, окрім того, що це той, хто творить (народжує) нове Сонце (Коло), є ще такий: 25 грудня за народним календарем день Спиридона, який насправді був СВИРидом (Сваром). 


ЗАПИТАННЯ Д. К., Львів: Скажіть, будь ласка, чи є в давньослов'янській релігії окремий покровитель мисливства? Якщо так, то які символи з ним пов'язані?

ВІДПОВІДЬ: Не варто шукати аналогії з давньогрецькою мітологією. „Греки, – писав один із дослідників Велесової книги Борис Ребіндер, – уявляючи своїх богів безсмертними, наділяли їх людськими вадами. Це дозволило їм створити дуже цікаву мітологію, яку так знають і люблять на Заході. А боги слов’ян були вищими істотами, позбавленими вад. Тому слов’яни мали не мітологію, а релігію”. Розуміння богів у слов'ян зовсім інше. Звичайно, хтось із них (пастухи, хлібороби, воїни, жриці) теж обирав собі покровителів. Однак у слов'ян, згідно такого першоджерела, як Велесова Книга, Боги – це Отці та Пращури наші: "Проголошуємо славу Богам, які суть Отці наші". А отже звуження чи применшення їхньої ролі, як на мене, недоречні.



Б. У., Харківська обл.:

- У своїх працях ви послуговуєтеся незвичним терміном "давньоукраїнська мова", натомість учені наполягають, що це неправильно, і слід писати давньослов'янська або давньоруська мова…

ВІДПОВІДЬ:

- Не так давно незвичним був навіть термін "Україна"… Багато давніх істориків та письменників, в т. ч. Геродот, згадують на нашій землі теукрів (то укри) та локрів (окри), а Велесова Книга взагалі зауважує, що окри були дідами русів. Зразки української мови можна знайти в апокрифах середини ІІ тис. до н. е., нею також користувалися в Ольвії (сер. І тис. до н. е.), отже треба звикати до цього терміну.  



ЗАПИТАННЯ з Кривого Рогу від пані Людмили:  Чому так багато релігій і навіть конфесій в одній вірі? Чи не можна якось об’єднати людей навколо чогось одного?

ВІДПОВІДЬ: Думаю, що об’єднати людей навколо чогось одного дуже складно, бо що не людина то характер. Відомий французький теолог Едуард Шуре в розповіді про Піфагора писав: «Розмаїття релігій відбувається від того, що людина пізнає Бога лише через призму свого власного я, умовного і кінечного, тоді як Бог невтомно здійснює єдність  трьох світів в загальній гармонії Всесвіту». Далі можна продовжити за Іларом Хоругином: Бог не відділяє окремо Наву, Яву чи Праву, хоч це різні речі. Для нього вони одне ціле. Очевидно і релігії, незважаючи на їхні неоднорідність мають бути однаковими для нас. Але як до цього прийти? Через освіченість, знання науки своїх предків і шанування своїх пророків.



ЗАПИТАННЯ, С. Ш., Київ: Пане Сергію. Ось що спало на думку на цьогорічній Прощі до Холодного Яру. Не є таємницею те, що Мотронинський монастир, що поблизу с. Мельники в Холодному Яру, розташований на території огородженій стародавніми (2500-3000 років тому) валами, що мінімум двома околами оточували стародавній Мегаполіс, в порівнянні з яким стародавній Київ – не більше, ніж хутір. Мотронин монастир посідає, напевно, не більше 5% стародавнього Верхнього міста. Неподалік від цього мегаполісу пізніше знані як сакральні місця для краян (Русі та Руськолані): Канів, Трахтемирів, Черкаси, Чигирин; а зовсім поруч стародавні села Медведівка (свідчення присутності ірландських "евангелізаторів" 5-7 сторіч нашої ери), Мельники, Буда... В зв'язку з цим, як на Вашу думку, чи можливою була така звукозміна: Голунь – Холунь – Холонь – Холодний Яр?

ВІДПОВІДЬ: Все може бути... Полтавчани, наприклад, намагаються видати за Голунь село Більськ (бо коло нього є земельні вали і в назві є "Іл", в Холодному - "Ол"), але судити тільки за назвою не можна. Тим паче, що в давнину на нашій землі було дуже багато міст, причому більшість із них появлялися чи не кожні 50 років. Виходив із роду син, освоював нові землі і будував нове місто (князівство). Геродот згадує на нашій землі десятки міст, які зараз ідентифікувати майже неможливо.


2012-2017 роки