МАХА. За Велесовою Книгою – Отець, “що слов’ян до Коша привів, і єдність земель удіяв”. Не виключено, що саме його іменем у Біблії Скитія називається Магог. Про те, як він “єдність земель удіяв” читайте уривок із староруських переказів книги «Про Царицю Сіромаху, Макодун-царя, Гора-Богатиря та інші Сказання Захарихи».
Дід-Маха
…Якось раз по весні примчали гінці з півдня і повідали, що на землю Киверецьку5 Роми напали, людей похапали, царя їхнього Достована в полон узяли, разом із царицею Живою в Ромею далеку відвезли. Залишилася Кивереччина одна, без царя, розбита, розграбована й просить царя Діда-Маха, щоб він її до себе прийняв.
Подивився Дід-Мах із воза на гінців киверецьких і сказав:
– Так і бути, йдіть! Женіть худобу на землі наші, живіть мирно, не злобіться, не сваріться, а ми вас Обиді не віддамо!
Прийшла Кивереччина ледве жива – настраждалася, наголодувалася, всього жахається, всього побоюється, наче лань, мисливцями загнана.
І кинув Дід-Мах клич зібратися всім царям і князям, а де Родами живуть – старійшинам-родичам і воєводам відважним. І сказав їм Мах:
– Брати-Царі, Князі й Воєводи з Родичами! Утекли до нас Киверці й повідали страхи великі. Напали на них Роми, побили, царя їхнього Достована з царицею Живою забрали. Залишилася Кивереччина одна й надіслала гінців – у нас захисту шукати. Я прийняв їх, як рідню, тому що вони такі ж русичі, як і ми. А тепер – Царі, Князі, Воєводи й Родичі – прошу попити медів наших і поїсти м’яса, та помислити всім разом, чому так трапилося з Киверою й що робити далі. Вороги з усіх боків нападають, людей убивають, худобу женуть, а наші Роди окремо живуть, кожен сам по собі.
Сіли Царі й Князі на покуті, а нижче їх сіли Воєводи й Старійшини-Родичі. Стали їсти-пити, пригощатись, а Царі з Князями почали вихвалятись, як билися вони колись із ворогами, та як перемагали усіх до єдиного!
Мовчать Воєводи і Старійшини-Родичі, слухають, п’ють та їдять. І Мах теж мовчить. Коли ж гості стали мед пити по п’ятому рогу, обізвався до них Дід-Мах:
– Що було колись, те минуло, Царі, ті часи вже в буркунах-травах заплутались і згинули, так що не залишилося про них ні слави, ні пам’яті. А треба нам нині мислити, як військо єдине збирати і як свій захист створювати-будувати. Скільки можна від ворогів по лісах та по балках ховатися, скільки можна в небезпеках і страху жити?
– Устигнеться про те говорити! – відповідали Царі-Князі й знову за своє – меди міцні п’ють та старими подвигами нахваляються. Незабаром і зовсім упилися – невідомо що кажуть, буянять.
Гукнув Дід-Мах своє військо, та ті полки взяв, що з Князями-Царями приїхали, й повів їх у чисте поле, сказав, що до походу готуватися треба, звільняти землі киверецькі від ворогів. Сам же таємно один полк назад відіслав і велів йому настрого:
– Кого п’яним у Стані побачите, того рубайте нещадно! Хто не придатний нині в полі боротися, недостойний і Царем-Князем зватися!
Пішов полк назад і побив усіх Царів-Князів, що захмелілі спати завалилися. А було їх усього сто та ще п’ятдесят Царів-Князів руських.
Повернувся полк, доповів Маху про виконане, й Мах відразу відіслав його в Киверецьку землю в розвідку, й велів раніше п’яти місяців не повертатися. А сам повів військо назад.
Приїхали в Стан, а там усі перебиті. І сказав Маха:
– Бачите, що накоїли Царі? Упилися медами, а вороги налетіли й перебили їх до єдиного!
Поховав Дід-Мах Царів гідно в землі руській, а Племена їхні під свою руку взяв. І з тих пір зміцнилася Русь набагато й оборонялася від усіх ворогів.
А полк той, що на Дунай пішов, через рік повернувся зі здобиччю великою. А царя Достована Роми тільки через тридцять років по старості додому відпустили, та й то в обмін на їхніх бранців. А діти його так і не повернулися з чужини.
5 Киверецька земля, киверці – найвірогідніше, Тиверська земля, тиверці, що жили по-сусідству з уголичами.
Книгу «Про Царицю Сіромаху, Макодун-царя, Гора-Богатиря та інші Сказання Захарихи»
можна замовити через наш сайт (адреса: yatran@gmail.com), в упорядника та автора коментарів С. Піддубного через ФБ та за тел.: 068 994 63 63, 096 258-46-48
