Сергій Піддубний
Ріки – це кровоносні судини землі, це життя, енергія і сила. Річка Південний Буг особливий географічний об’єкт не тільки України. В сиву давнину вона мала священне значення чи не для всього тодішнього світу.
Річка Бог (Bog) і озеро, з якого вона вітікає, з карти Себастяна Мюнстера, ХVІ ст.
Наскільки давньою є ця божественна назва ріки? Думається, з дуже далеких часів. Якщо за Геродота Надбужжя називалося “святими дорогами”, значить річка мала вже тоді святу назву.
Що таке “Бог”? Це головний господар над людьми, або Пан. І ми його бачимо в назві Гіппаніс, як називав нашу річку Геродот. Саме Гіппаніс (з двома “п”), а не Гіпаніс, як нам пропонується фальсифікаторами історії. Де Гіп – це “гіпер” (найбільший), а друга складова – Пан.
Дехто коріння слова “Гіпаніс” шукає в іранській мові, але насправді “гіп” (грецьке “гіпер”) походить, як вже йшлося вище, від назви річки “Ніпер” (Дніпро). Недарма побратими Дніпра (бо впадають в один лиман) річки Інгул і Південний Буг, мали однакову основу: Ніп/Гіп – Гіпакіріс і Гіппаніс. Але греки прийняли наше “н” за латинську “г” додали своє закінчення “іс” і слово стало грецьким.
Маємо переконливі докази, що навіть Гомер у своїй безсмертній “Іліаді” Південний Буг називав Богом (Багрій), а жив він раніше Геродота.
Читаємо ось цей фрагмент із 2-ї пісні:
Локри мали вождем Ойлеїда, швидкого Еанта,
Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,
Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.
А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.
Вів племена він, що Кінос, Опунт, Калліар заселяли,
Бесси пониззя, і Скарфу, й Авгеї долини принадні,
Тарфу, і Троній, і Багрія бистрого всі узбережжя…
Тут треба зауважити, що древні тексти писалися переважно без голосних, без пропуску між словами і тільки прописними літерами. Тобто, грецькі редактори творів Гомера на свій розсуд ділили суцільні рядки на слова, вставляли голосні і визначали, що треба писати з великої літери, а що ні. Цілком очевидно, що “Еант” це не ім’я, а етнонім “ант”. Та і “локри” це насправді “окри” (або укри, українці), які згадуються у Велесовій Книзі. Греки редагували тексти так, щоб потім можна було приписати події, що відбувалися деінде, до своєї території, а отже і привласнити собі чужих героїв. Але як бути з ім’ям першого царя Трої Тевкра (Теукра)? Це є “то укр” або Окр...
Нами вже доведено, що Троянська війна, про яку йдеться в “Іліаді”, насправді відбувалася на території сучасної України, і що Іліон – це Ольвія [3, с. 220]. Наведений вище фрагмент з “Іліади” ще один доказ цьому.
Ойлеїд (а правильніше Ола) привів на війну до Трої локрів, серед яких значаться і бесси – бесараби, що жили і зараз живуть нижче локрів – “Бесси пониззя”. Заселяли вони та інші братні племена “Багрія бистрого всі узбережжя”. Назва цієї річки в прадавній транскрипції виглядала так: БГР. Тобто це: БОГ РА чи БОГ ОРА. Чому “Ра”? Тому, що це одна з назв Бога Сонця, а річка Бог (Південний Буг) тече на зустріч Сонцю – із заходу на схід. Чому “ОРА”? Тому, що це наш Праотець – за Велесовою Книгою, з нього почався рід слов’ян.
“Авгеї долини” – це авхатів територія, племені засновником якого, за Геродотом, був старший син Таргітая Ліпоксай [2, ІV 6]. Пліній Старший писав, що авхати мешкали там, звідки брав початок Гіппаніс [4, с. 282]. Натомість Тарфа розташовувалася трохи нижче по Бог-ріці. Це земля самого Таргітая, якого, до речі, Б. Рибаков називає Тархом Тараховичем [5, с. 45]. Тобто, в “Іліаді” мало б бути не Тарф, а Тарх. Калліар, певно, це земля наймолодшого сина Тарха – Колаксая, або Кола Орія по-батькові, бо основа імені Тарх все-таки Ар-Ор…
Цілком очевидно, що й інші назви наші. Наприклад, “Кінос”, без грецького закінчення стає “коном”, або континою, – святилищем сонцепоклонників, яке описав І. Франко у повісті “Захар Беркут”. А Опунт, певно, було його назвою – контина Опалуна (Сонця), того, хто опалює, дає світло і тепло. Троній – околиці Трояні чи то, пак, Трої…
Геродот стверджував, що Гіпанніс (Бог) “починається з великого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні. І правильно називають це озеро матір’ю Гіппаніса”. Наука не може довести, чи було насправді тут озеро. На сьогодні сліди його відсутні. Проте, якщо подивитися на карту, то з тієї ж місцевості, звідки витікає Бог-ріка, бере початок ціла низка інших річок: Збруч, Серет, Горинь, Стрипа, Стир, Іква, Західний Буг і з десяток дрібніших.
Тобто, територія зі сходу на захід приблизно між містами Хмельницький і Золочів (170 км), і з півдня на північ між Тернополем та Кременцем (70 км) є материнським не тільки для Бога-ріки. До речі, в Хмельницькій області, в материнському місці річки Буг/Бог (за Гомером, Багрій) є аж два села, майже тотожні назві із приведеного вище фрагмента “Іліади”: Баглая.
Озеро, яке тут могло бути, Птоломей називав АМАДОКА, хоча не виключено, що при переписуванні трапилася помилка. Відомо ж, що карти Птоломея потрапили до рук редакторів у дуже вицвілих кольорах і написи на них було важко прочитати, тому насправді могло бути написано “МАМАБОГА”.
Варто звернути увагу на ще один збіг – назви Південний Буг (Бог) і Західний Буг. Щось їх єднало у місці витоків. Вочевидь, то було озеро і може навіть років так 20 тисяч тому цими річками через озеро можна було потрапити з Балтійського моря в Чорне море і навпаки…
Уривок з "Книга української слави і сили"
Книжку можна замовити за ел. адресою yatran@gmail.com , в автора через ФБ або за тел. 068 994 63 63
