До історії Голованівщини, ІІ частина

Історія сіл Голованівського району Кіровоградської області за „Трудами Подільського єпархіального історико-статистичного комітету” 1901 р., які входили до 6-го благочинного округу, на початок ХХ ст.

Журавлинна або Журавка с. — розташоване на невеликій площині, яка дещо підвищується на пів­день. З заходу на схід пересікає село досить глибо­кий яр, до якого примикають в північно-східному напрямку дна менших яри; по ярах протікають ма­ленькі струмки, що беруть свій початок із місцевих мочарів і, з'єднуючись разом, утворюють невелику безіменну річку, яка впадає в річку Синюху в 10 вер. від села. Найближча до села поштова ст. Юзефполь за 15 верст і з.—д. станція «Ємилівка» Бершадо-Устьянського під’їзного шляху за 8 верст. В давнину село було оточене лісами; нині під самим селом з двох його сторін, є два невеликих ліси, тре­тій же, який називається «Говієвський», що простягається за кілька десятків верст, знаходиться від села за 3 версти. В самому селі багато садів. Підви­щене розташування села, відсутність боліт, близькість лісів і місцеві сади створюють в ньому кліма­тичні умови досить сприятливі для здоров'я. Ґрунт — глибокий чорнозем. За розповідями старожилів, село називалось раніше „Нєрубайськими хуторами”, що дає привід гадати, що перші тутешні поселенці були вихідці з с. Нерубайки Уманського повіту, за 35 вер. від Журавлинки. Теперішня назва пішла, кажуть, від того, що при чумацькій дорозі, яка вела на Дон і в Крим і яка проходила через теперішнє село, існував глибокий колодязь, із якого тягнули воду „журавлем”. За 3 версти на південно-захід від села знаходиться поселення Дуківка, приписане до Журавлинського приходу. Засновниками Дуківки були три рідних брати, селяни з с. Дорожники. Вони купили років 40 тому до 600 дес. землі у тодішньо­го поміщика с. Журавлинки Кульпинськото і на купленій землі, при малій річці, яка бере свій поча­ток на їх же землі, завели хутори, які перетворились тепер у великі, впорядковані садиби з гарно влаштованими будинками і господарськими служба­ми. Вони придають враження заможних, чому і поселення назване Дуківкою, від слова «дука» — багач. Журавлинна належала раніше Потоцьким, а тепер належить дворянину Аполлінарію Клечановському. .Мешканці села всі малороси — селяни; всіх їх в приході 1200 душ обох статей; займаються зем­леробством. Із збережених при церкві «візит» вид -на, що в 1796 р. в с. Журавлинці існувала каплиця в ім'я св. Апостола і Євангеліста Іонна Богослова, яка була приписною до приходу с. Бузниковате. Нині існуюча в приході Хресто-Воздвиженська церква - дерев'яна, на кам'яному фундаменті, збу­дована в 1794 р. селянином с. Троянки Іваном Циковським. Про будівника церкви в народі існує дві .легенди. По одній з них, Іван Циковський був «гайдамака», який промишляв розбоєм в суміжних ( лісах; під старість відчуваючи муки совісті, для спасіння своєї душі він збудував кілька церков в бідних приходах і, між іншим, в селі Журавлинці. По іншій легенді, Циковський був заможним господарем, розбагатівши чумацтвом, щиросердно буду­вав церкви і збудував таку в Журавлинці. На перших порах церква була на три куполи. В 1843 р. вона була оновлена на кошти колишньої поміщиці Є. Вишневської: два крайніх куполи були зняті і на їх місці зроблено дах; середній купол залишився без змін; кам'яний фундамент під церквою і сама церк­ва були полагоджені; при вході в церков прибудова­ний був притвор. Дзвіниця при церкві, збудована окремо на кошти прихожан, дерев'яна. Церк. землі: сад. З д., орн. 43 д. 897 с, сінок. 21 д. 1943 с. Церк. — прих. школа відкрита в 1884 р.; розміща­ється вона в окремому приміщенні, збудованому в 1898 р.

Новосілка с. — розташоване в улоговині при річці Деренюха, на північний - захід від м. Юзефполя. Клімат місцевості, що займає село завдячуючи оточуючим лісам, здо­ровий; грунт — чорнозем. Як утворилась Новосілка і з якого року існує цей прихід, нічого невідомо. Із візити 1784 р. видно лише, що в цей час Новосілка була найбільшим приходом всього цього округу. Нині прихід складається із трьох частин: власне Новосілки, Круцівки і Слобідки, або Гажієвки. Круцівка названа в ім'я селянина Круця, який поселився тут при утворенні поселення; Гажієвка — названа так в ім'я керуючого маєтком поміщика Знамеровського Гажія. Прихожан в Новосілці, — не включаючи сю­ди 7 розкольників, 19 католиків, 2 лютеран і 30 євреїв, — налічується ч. с. 865 і ж. с. 867. Займа­ються вони землеробством і ткацтвом. Нині в Н. церква дерев'яна на кам'яному фундаменті, в ім'я св. Трійці. Закладена вона в І764 р., з благословення уніат. єпископа Холмського Максиміляна Рилло, старанням прихожан і закінчена в 1765 р. В 1838 р. купол храму був покритий бляхою, а стіни храму обшальовані; в 1867 р. купол храму перекри­тий новою бляхою, стіни храму знову обшальовані та пофарбовані зовні і в середині. В 1838 р. збудо­вана дзвіниця, яка в 1883 р. ремонтувалась. Церк. землі в приході: сад. І під хутором 4. д. 1948 с, орн. 39 д. 1224 с., сін. 13 д. 408 с. Ц,— прих. шко­ла з 1884 р.

Пушкове с. — розташоване на двох схилах глибо­кого яру р. Мокрій Деренюсі, на зах. від ст. Юзеф­поля. Клімат місцевості здоровий, грунт — чорнозем. В давнину село Пушкова було дуже велике, про що говорять існуючі і тепер канави, вали і слі­ди зруйнованих будов, але після переходу маєтку із роду Потоцьких в руки дрібних власників (?) насе­лення в цьому селі зменшилось внаслідок утисків кріпосного народу власниками. Нині в П. нарахову­ється: православних ч. с. 483, ж. с. 462, католиків ч. с. 2, ж. 4, євреїв ч. 2, ж. 4. Головне заняття селян — землеробство. Перший храм, про який збереглись в народі перекази, був збудований в 1780 р. на тому місці, де нині знаходиться старе приходське кладовище. Храм цей був дерев'яний, дуже ма­лого розміру. Ким він був збудований, коли зруйно­ваний, нічого невідомо. Другий храм в приході був кам'яний, збудований на східній стороні села, поб­лизу великої дороги, на підвищеному місці. Храм цей збудований на кошти прихожанина Івана Івасюка в 1803 р. В 1836 р. одна із стін храму дала тріщину, від чого з часом і весь храм зруйнувався. Обидві старі церковища зберігаються в належному вигляді: вони обнесені огорожею; на місцях, де були св. престол поставлені кам'яні хрести. В 1868 р. при священику Миколі Базкевичу прихожани стали ви­шукувати кошти на спорудження нової церкви. Священик Базкевич сам рубав дуби для будови, своїми волами їх вивозив з лісу, виділив на споруд­ження храму, скільки міг, із своїх небагатих заощаджень і до цього закликав народ. Завдячуючи його енергії, матеріал для нової церкви було заготов­лено, гроші зібрані, так що в 1873 р. приступили до роботи. В 1875 р. виділено підмогу із казни на спорудження церкви 1000 р. Будова закінчена в 1876 р. Церква зведена в честь св. Євангеліста Лу­ки. У 1889 р. старий іконостас, пожертвуваний хра­му із церкви с. Ємилівки Балтського повіту, був за­мінений новим, одноярусним, влаштованим на кош­ти прихожан. Церк. землі: сад. З дес, орн. і сін. 52 д, 1632 с. Церк.—прих. школа існує з 1869 р.

Розкішна с. — розташоване при рч. Мокрій Деренюсі, котра утворила в селі три ставочки. Найближча до села станція вузькол. залізниці дороги ст. Юзефполь 8 вер., а найближча пошта в 15 вер. в Голованівську. Місцевість здорова, чому сприяє вели­ка кількість лісів та відсутність боліт. Всіх жителів в Розкішній нині 1046, в тому числі православних 950, католиків 43, євреїв 53. Церква в селі Розкіш­на — стара, невелика, дерев'яна, однокупольна, освячена на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Збудована вона в 1781 р. старанням прихожан. Ро­ків 45 тому з західного боку до неї зроблено прибудову, яка нині є притвором. Окремо від церкви сто­їть стара дзвіниця з 6 дзвонами. До 1862 р. церква стояла неокрашеною і під дахом з дощок, і тільки в цьому році її ремонтували, пофарбували і покрили листовим залізом: дзвіниця ж покрита залізом тільки в 1881 р. Іконостас в ній п'ятиярусний, старо­винний, із тих ікон, що є в храмі, особливо шанується ікона Божої Матері, яку називають «Скоропослушниця». Церк. землі: 55 д. 1632 с. До 1822 р. церковна земля знаходилась на 4 ділянках, але в 1822 р. дві ділянки обмінено на один (рівний 2 церковним), який належить поміщику Якубовичу. Обмін цей проведений для зручності користування церковною землею, так як бувша земля на відстані 6 вер., а ця всього півверсти, хоч земля і невдоба. Навкруг церкви є сад, розведений колишнім псалом­щиком Федоров Рокицьким. Причтові споруди нові, збудовані в 1894 р. Церк.—прих. школа з 1894 р.

Крутеньке с. — розташоване на межі Київської губернії. На північ від м. Голованівськ за 18 верст. Прихід Крутеньке утворився, як говорить легенда, із хутора, заснованого козаком Гонтою. Нині населення чоловічої статі — 712, жінок — 700; це всі селяни-землероби; іновірців немає. Існуюча церква споруджена з благословення уніатського єпископа Рилло, на честь святого апостола Іоанна Богослова в 1764 році, вона дерев'яна, трьохкупольна. В 1848 р. розширена боковими прибудовами старанням власника маєтку Франца Гурковського. Іконостас у ній старий, різьбленої роботи. Біля 1775 р. ця церк­ва була захоплена уніатами, хоча при ній був свя­щеник Григорій Томачевський, рукоположений православним Волошським єпископом. Дворів було тоді 72; раніше (до 1775 р.) церква ця відносилась до Уманської православної протопопії. Коли вона з'єдналась з православ'ям — невідомо, але не піз­ніше 1794 року. Нині збираються кошти для спорудження нової церкви; між іншим місцева землевласниця дружина князя М. П. Абомеліка відпусти­ла 10 десятин землі, котрі засіваються її насінням щорічно, і дохід від землі іде у фонд на будівницт­во церкви. Церковної землі: садиба з цвинтарем — 3 десятини, орної в 3-ох змінах — 33 дес., сін. 17 д. 600 саж. — всього 53, д. 2158 с. Кладовищ в приході два: одне в селі старовинне; на ньому власник маєт­ку Л. Гурковський побудував у 1830 р. римсько-католицьку каплицю, яка існує і зараз. Школа відкрита в 1862 р. священником Іерофеєм Кобилянським.

(Труди Подільського єпархіального історико-статестичного комітету. Випуск 9. Під редакцією священника Євфимія Сіцинського 1901 р).

За даними А. Крилова «Населені місця Поділької губернії» 1905 р.) Село належить князю М. П. Абомеліку. Дворів 339. Жителів 1596 душ обох статей. Відстань від повітового міста — 109 верст, і місцерозташування власної управи — 10 вер. найближча поштова станція (куди адресують кореспонденцію) — м. Дубово (8 верст), найближча земська м. Голованівськ (19 вер.), найближча залізнична станція — «Голованівськ» (24 вер.). Знаходиться в 4 стані, 14 уряди, дільниці, 2 діл. мирового посередника, 5 діл. судово-мирового ок­ругу і 14 діл. судового слідчого.

В зазначеному поселенні є і православна церква, церковно-приходська школа, цегельний завод.

За довідкою наукового працівника Кам'янець-Подільського Архіву І. Гарнаги: «Назва села пов'я­зана з рельєфом місцевості, багата глибокими ярами та річковими долинами з стрімкими схилами. Хо­ча село вперше згадується в документованих джере­лах під 1764 роком, засновано воно на півтора-два століття раніше, хоч в його ранній історії могли бу­ти перерви в зв'язку з спустошливими набігами кримських татар. У 9 випуску «Трудів...» згадується про завзяту боротьбу місцевого населення, яке сповідувало православну релігію, з унітами, що захопи­ли в 1775 р. сільську церкву.

Документи по селянських справах, вказують на майнову диференціацію селян цього села в середині XIX ст. В 1862 р. в Крутенькому було 162 селянських дворів, ті що отримали в результаті реформи 1365 десятин орної землі. З цієї кількості 11 дворів не мали польових наділів (їх називали «городниками»), 135 дворів були «пішими» (значна частина їх не мала коней), і тільки 16 дворів були «тягловими». В середньому наділ «пішого» складав 5,2 десятини, «тяглового» — 11,4 десятин. В 1913 році в селі було вже 367 дворів і приб­лизно 1900 мешканців.