"Правда в дєло нє годітся…"

Історію творять люди, їх діла, деколи їх ідеї... І люди про неї пишуть – творять її вже в написаному вигляді. Але як правдива відрізняється від офіційної! Скажімо, якби нам подали суб'єктивний погляд учасників і сучасників тих подій, це можна було б "проковтнути" і зробити свій власний висновок. Але проблема (і світова) з історією, що всі брешуть. І учасники, і історики. З різних причин. Одні, щоб вибілити себе і виглядати мужами честі та інших цнот. Другі – щоб банально на цьому заробляти. А треті – щоб народи не знали правди.

Історію творять люди, їх діла, деколи їх ідеї... І люди про неї пи­шуть – творять її вже в написаному вигляді. Але як правдива від­різняється від офіційної! Скажімо, якби нам подали суб'єктивний погляд учасників і сучасників тих подій, це можна було б "проковт­нути" і зробити свій власний висновок. Але проблема (і світова) з історією, що всі брешуть. І учасники, і історики. З різних причин. Одні, щоб вибілити себе і виглядати мужами честі та інших цнот. Другі – щоб банально на цьому заробляти. А треті – щоб народи не знали правди.

Але об'єктивних оцінок подій і великих осіб, що ніби творили історію, насправді немає. Візьмемо простий приклад – Наполеона Бонапарта. Блиск великих перемог, вродливі жінки і золоті позумен­ти маршалів у його оточенні, безславна втеча з Росії і кінець кар'єри на безлюдному острові. Це все стало основою для легенд, літера­тури і фільмів. А знищив він Францію на 60 років наперед – у його війнах загинули мільйони кращих молодих французів, цвіт нації. І сказати добре слово про нього – смішно, але й далі з його імені роб­лять легенди для вжитку... Кого? Як назвати всіх фабрикантів цього ідіотизму? Ідіотами, самодурами чи маніпуляторами.

Відомо, що Петлюра був масоном і його переворот проти геть­мана Скоропадського був масонським (теж мусимо це визнати, а не дурити голову школярам). І нищив по-масонськи українську вій­ськову силу - отамана Болбочана. Яка сила знищила масонів і са­мого Петлюру - невідомо широкому загалу. А Шварцбарт був у бан­дитських формуваннях Котовського, між ним і Петлюрою були деякі стосунки. І чого Шварцбарт мав мстити Петлюрі? Невже в той час масонство стикнулося з єврейством? І перемогло єврейство - наслідки однозначні.

Треба дивитись, кому це вигідно, як казали ще римляни. Ска­жімо, хто найбільше виграв у Першій світовій війні? Не Росія, не Німеччина, не Австрія, не Англія. Виграли лише США!

Те ж з Другою світовою. Знову США, міжнародний великий ка­пітал, що спокійно "сидів" у Швеції та Швейцарії. Хто виграв від хо­лодної війни? Знову лише США і той же капітал, що увірвався в "віль­ну" (від чого) Східну Європу.

В сучасному світі відбуваються дивні події з антиглобалістами. Подивіться, які вони організовані під час самітів великих держав, їхня лінія зрозуміла - вважають, що великий капітал нищить еко­номіку всього світу, та й природу теж. Думка цікава, щоб не ска­зати правильна. Подивіться, як на них нападає преса і Т V вільного Заходу. Але ж хто вони, які в них організації? Крім Грінпісу, - невідо­мо. Загадку чи таємницю не хочуть відкривати?

А так звані невладні організації. Хто їх фінансує, з якого центру, і яка їхня мета? (Крім наведених в їхніх статутах захисті прав всіх, від меншин до звичайних бандитів, що сидять в тюрмах). Тут серед їх­нього персоналу велика кількість жінок незрозумілого віку. Що за сили це, як вони виникли? Ніхто не знає. На вигляд добровільні. Сміху варті пояснення.

Польський міністр закордонних справ Владислав Бартощевські шанована особа в світі, учасник Варшавського повстання, діяч Солідарності і професор історії. Але навіть у людини з таким автори­тетом в його писаннях... і неправда. Хоч би про початок війни 1941 року. Мовляв, німці віроломно і несправедливо напали на СРСР, порушивши договір про дружбу і кордони між ними, і що СРСРцей до­говір лояльно підтримував. І що англійці одразу зрозуміли свій шанс і 15.07.1942 підписали з СРСР союзний договір.

Ну й пан професор! Ніби нічого й не знає про плани Сталіна за­хопити Європу (про що крізь зуби визнають і комуністи, але вка­зують 1942 р.), і те, що в 1940 р. англійський посол Кріпс у Москві вже давно домовлявся з Молотовим про зміну фронту Совєтами. Наївність і ігнорація? Чи свідоме приховування фактів? Або пише, що доля Польщі була завжди зв'язана з ідеєю свободи. Так може й було, але як зі свободою українців? Чи не поляки її забирали? Якщо такі ідеї мають позитивні й прогресивні люди, вчені і політи­ки, то ситуація з Історією виглядає безнадійною. Та не говоритиме­мо про професійних істориків, з деяких з них поробили зірок. Такий собі Норман Девіс пише про Східну Європу, одружений з полькою. Шкрабає все з польскої перспективи, за що дістав звання почесно­го доктора кількох польських університетів. А титули він отримує за "правильну" пропольську оцінку польсько-українського конфлік­ту! Ну й хай, бізнес є бізнес, гроші, як відомо, не пахнуть. Але що ж наші? Український католицький університет (вдумайтесь, не греко-католицький!, невже існує на польські гроші?) запрошує "великого вченого" на вручення дипломів. Щоб показати "нашим хлопчикам" справжнього історика.

На запитання молодих журналістів не відповідає, викручуючись фразами на кшталт "Не пам'ятаю, що я там писав про українсько-польські справи", і "я в цих питаннях не дуже компетентний". А кни­ги про це пише і дістає докторські титули. Самі поляки на форумах істориків пишуть, що він був неодноразово впійманий на неточнос­тях, і взагалі, як історик, він занадто "популярно" пише. Знову ж - це справа бізнесу, але яка лінія в ректора УКУ? Дуже підозріла, скаже­мо м'яко. Неукраїнські це справи, панове. І видавати книжки цьо­го антиукраїнського історика - це пряма диверсія проти України, пане ректоре. Кожен народ має свої героїчні справи, про які тре­ба вічно пам'ятати і нагадувати молодим. Не будемо казати, що ко­муна і східняки й далі мають своїх героїв, а Західна Україна - своїх.

Стоять пам'ятники нечистому лисому сифілітику у всіх містах Сходу, та й у столиці. Наша ж, панове, держава і не треба себе дурити. Поки не зроблять з ними того, що Мойсей з золотим тільцем, інтелекту­альний сифіліс буде в головах, а не тільки на центральній площі.

Проблеми створюють люди, а не системи. Правильно казав Сталін - "єсть чєловєк - єсть проблема, нєт чєловєка - нєт пробле­ми". Будь-яка система за нормального впровадження у життя може дати нормальний результат кожному. А люди здатні за допомогою своєї некомпетенції, тупості, корупції і амбіційності, лінивства - зни­щити і країни, і системи.

Кращою країною світу для життя в Європі і світі була Югославія до 90-х років. Тут ні в кого, хто знайомий зі світом, сумнівів немає. З усякого погляду - економічного, кліматичного, міжлюдського, га­строномічного... Пояснюють події в Югославії націоналістични­ми планами лідера Югославії Мілошевича і приховують всю робо­ту щодо розвалу країни, який проводили західні держави на чолі з Німеччиною (яка теж грала роль підстави - режисери були в іншо­му місці!). Приклад Іраку і Югославії дуже цікавий в розвитку (та й Осама бен Ладен теж). Спочатку вони спільники Заходу - Ірак на­віть воював з Іраном, виконуючи неформальну волю Заходу. І рап­том, в якусь мить, Захід вирішує знищити обидві країни. В чому при­чина такої переміни? Зміна пріоритетів - навряд чи. Все просто, свою брудну роботу зробили, так Сталін чинив з ягодами і єжовими? Знімав пішаків з політичної арени. Я читав цікавий лист - стат­тю в югославському журналі НІН. Одна єврейка-політолог звертається до своїх одноплемінників в засобах масової інформації з за­питанням: для чого вони це зробили з Югославією. І наводить па­ралелі між Ізраїлем і Югославією, які захищають західний світ перед мусульманським фундаменталізмом. Цікавий погляд, і для більшос­ті незрозумілий.

А самого Мілошевича в Ґаагзькій тюрмі просто заморили, від­мовили в лікуванні. А Саддама просто повісили після судового фарсу. Що казати, як не можуть у самих США з'ясувати, хто вбив президен­та Кеннеді. Комісія Уоррена явно хотіла не стільки з'ясувати, як замести сліди. А коли люди Ніксона ніби підслуховували демократів (по­дія смішна за всіма мірками), то зробили величезну історію про це, почавши з преси. А через 25 років з'ясувалося, що всю інформацію пресі "зливали" високопоставлені люди ЦРУ! А куди вони злили ін­формацію про Кеннеді? А чого інформацію засекречувати на 50 ро­ків? Словом, є дві історії - справжня і для простаків. От ми її вивчає­мо, іноді нам дають уявити, що ми її й робимо. А на кожну револю­цію є своя контрреволюція... І ми її будемо змушені сприймати як ре­волюцію. Про деякі речі в історії говорити не можна - вони табу для народів і доступні лише одиницям втаємничених. Хто вони? Сказано в Біблії - не називай імена їх. Але хоча б пальцем вказувати можна.

Візьмемо справу з "великою жовтневою" (не хочеться писати революцією, бо була контрреволюція). Відомо, яка група взяла вла­ду, потім група Сталіна нищила різні групи, які претендували на вла­ду. Але ж про групи ніхто не пише, а вони були, і були об'єднані на різній основі - клановій, земляцькій, інших. Тема - табу. Щоб її за­терти, почали кричати про людожера - грузина, і всіх, кого він зни­щив, як про героїв. А багато з них були вбивцями вищого класу, - як Троцький, Тухачевський, Уборевич... Те, що Сталіна ліквідували, теж зрозуміло - подивіться, кому це було вигідно. Але кожен має думати і давати відповідь на це запитання сам.

Дуже подібна за паралелями історія розвитку французької ре­волюції. І їй, і щойно згадуваній жовтневій що притаманне? Вбив­ства монархів, а потім шар за шаром ліквідація "учасників-героїв". Смішно говорити про некерованість процесів - відчувається міц­на рука. Тільки у французів це відбувалось набагато швидше, а кого винесло на хвилі процесу на чоло, двох невисоких керманичів - Наполеона і Сталіна. Різниця між ними є, але закінчили однаково безславно. Можна згадати й скаженого Марата, який закінчив трагіч­но, у ванні вбитий ножем. Так званий "друг народу", згадайте Біблію і що вона пише: прикидатиметься нечистий. Вони будуть вбиратись в ангельські шати друзів народу і солодко співати...

Актуально й сьогодні. В Україні (та й в Росії, США й ін.) більшість політиків явно "із прєісподнєй".

З російською історією просто якийсь "цирк", але цей "цирк" вби­вають дурням в голову і через 200 років такого вбивання вона ви­глядає правдиво. Відомо, що російське самодержавство дало наказ історику Карамзіну "із Московії сдєлать вєлікую Імперію под названієм Россія". "І пошла пісать губернія!"

Що він там понабріхував - та хай сховаються всі маніпуля­тори. І приписав московитам назву від Київської Русі, але ж вони завжди були татаро-москвинами. Як вони нищили все слов'янське - і палили Київ, і різали Новгород, щоб самим тепер представлятись слов'янами! А цей плагіатор і маніпулятор Карамзін "зшив" з істо­рії інших слов'ян шати для татарської задниці. "І тєпєрь он стал вєлікім і почітаємим історіком!". Тьфу. Але сумно, хоч плач. Як науки, іс­торії, на жаль, нема, скільки відсотків брехні - 50 чи 90, тепер ніхто не знатиме.

А як вдалося "запудрити" мізки мільйонам людей з цілого сві­ту "рабочє-крєстьянскім государством СССР"! Мільйони мріяли по­трапити туди, інші хотіли цей зразок насадити у себе в державі. Насправді ж, це була диктатура мафіозної групи, керованої ззовні, яка лише використовувала неосвіченість робітників і селян. І знову є люди, які й зараз не можуть до цього доперти. Що ж, це трагедія...

Росіяни мають зручну щодо цього приказку: правда в дєло нє годится, в ківот поставіть і моліться!