Острів Сицилію заселили наші праотці

Сергій Піддубний


Маю прохання від читачів прокоментувати всю книгу “Історії” Геродота. Не знаю, чи вдасться, бо це доволі об’ємний матеріал. Проте вже чимало прокоментовано (див. “Великий код України-Русі”). Наразі ж завершую роботу над “Книгою української слави і сили” і потрохи повертаюся до Геродота.


Ось на чому хочу зупинитися на даний момент.


Серед фейсбучних друзів у мене був один чоловік з російським прізвищем. Можливо, він щось мав і до греків, бо його дуже ображали мої твердження про те:

а/ що греки насправді з’явилися значно пізніше, ніж про це вони собі вирішили;

б/ що греки нічого не мають до античної культури;

в/ що вихідці з наших земель залюднили чи не всю Європу...


Йому це так було боляче читати, що він навіть виписався з друзів.


Утім, таких, хто вірить в бездоказову грецько-московську версію історії чимало. Свої ж версії я підкріплюю дослідженнями першоджерел, в т. ч. праць Батька історії. Ось іще кілька доказів із глав 22-24 шостої книги “Історій”.


Зауважу на початку, що загалом у подіях, описаних Геродотом, трудно розібратися. Він і сам зізнавався, що не може зрозуміти ту чи іншу почуту розповідь. Але старанно записував все, що йому переповідали, певно, сподіваючись, що в майбутньому хтось зуміє розшифрувати таємниці минулого.



На жаль, читсленні перекладачі і коментатори його праць також не дуже намагалися розібратися і ще більше заплутували “Історії”.


Наприклад, навіть в одній главі один і той самий об’єкт називається дещо по-іншому, і цьому не надається жодних пояснень. А плем’я сікеліотів, про яке згадуватиметься нижче, в іншому місці називається сікелами. Якщо це справді тубільне населення Сицілії, про що пишеться в примітках, то воно мало б називатися сіканами, за тодішньою назвою острова — Сіканія. Але це ніде не пояснюється й не коментується.


На цьому переходимо до заявлених глав із праці Геродота:


22. ...більш-менш заможним самосцям зовсім не сподобалося те, що зробили їхні стратеги з мідійцями, але одразу після морської битви вони зібралися і вирішили, перш ніж їх знову пригнічуватиме тиран Еак, від'їхати і заснувати колонію і не залишатися, щоб стати невільниками мідійців та Еака. Бо саме на той час занклейці на Сіцілії послали посланців до Іонії і запрошували іонійців прибути на «Добрий Берег», де вони хотіли заснувати іонійське місто. Цей край, що називається Добрий Берег, розташований на землі сікеліотів, на тому боці Сіцілії, що навпроти Тірсенії. На це їхнє запрошення із іонійців пристали лише самосці та разом із ними ті з мілетян, що врятувалися.

23. Саме тоді самосці, переїжджаючи на Сіцілію, прибули до країни Епізефірійських локрів і на той час занклейці на чолі з їхнім царем, якого звали Скіт, облягали одне з міст сікеліотів, яке вони хотіли знищити. Про це дізнався тиран міста Регія Анаксілай, що був тоді не в лад із занклейцями і встановив зв'язок із самосцями, і вмовив їх залишити осторонь Добрий Берег, куди вони йшли захопити Занклу, де тоді не було чоловіків. Самосці послухалися його і захопили Занклу, а занклейці, щойно довідалися, що їх місто захоплено, поспішили на допомогу і покликали допомогти їм тирана Гели, Гіппократа, бо він був їхнім союзником. Коли Гіппократ із своїм військом прибув на допомогу, він, закутого в кайдани Скіта, проводиря занклейців, бо він спричинився до загибелі міста, та його брата Пітогена, послав до міста Ініка, а решту занклейців, домовившися з самосцями і обмінявшися з ними клятвами, видав самосцям. Як винагороду самосці призначили йому половину рухомого майна і рабів, що були у місті, а все, що було поза містом, одержав Гіппократ як свою ділянку. Занклейців він закував у кайдани як рабів, а триста найзнатніших він передав самосцям, щоб ті їх зарізали. Але, сказати правду, вони цього не зробили.

24. Проте Скіт, проводир занклейців, спромігся втекти з Ініка і знайшов притулок у Гімері, а звідти подався до Азії і прийшов до царя Дарія. Цю людину Дарій уважав за найщирішу з усіх, хто приходив до нього з Еллади, бо, будучи відпущеним Царем, він поїхав до Сіцілії і потім повернувся з Сіцілії до Царя і, нарешті, помер від старості дуже багатий в Персії. А самосці, які врятувалися від мідійців, без труда виявилися власниками прекрасного міста Занкли...


Греки недарма знищили оригінали "Історій" Геродота. Це було зроблено з тим, щоб нав’язати своє тлумачення подій минулого.


Тим не менше нам вдалося вже довести, що згадувана тут Іонія насправді розташовувалася не в Передній Азії (де нині Туреччина), а на території сучасної України — в Приазов’ї, що Еллада насправді одна з назв Південної України та Криму...


Це підтверджує і наведений уривок з “Історій”. Звернемо зокрема увагу на ось таке повідомлення: “занклейці на Силіції послали посланців до Іонії і запрошували іонійців прибути на «Добрий Берег», де вони хотіли заснувати іонійське місто”. Цілком зрозуміло, що занклейці посилають посланців не до чужинців, а до тих, кого знають, з ким говорять однаковою мовою і з ким були в родинних зв’язках. За офіційною версією, це нібито мешканці прибережних районів та островів Передньої Азії, яку нині більше прийнято називати Малою Азією.


Однак читаємо, хто такі занклейці? Це мешканці міста, провідником якого був Скіт, а таке ім’я було притаманне скитам, які мешкали на території України. Скажете, ім’я могло перекочувати куди хочеш? Так, але навпроти Сицилії, тобто на території сучасної Італії ми знаходимо Тірсенію — країну, що її приблизно в ХVІ ст. до н. е. заснував переселенець із того ж Приазов’я Тірсен (То росен — рус). Населення Тірсенії називалося тірсени, яке москвини перейменували на “етрусскі”.


Понад те, поруч із тірсенами ми знаходимо локрів, які тут відповідно до місцевості називаються “Епізефірійськими”. Маємо однозначне свідчення, що “то росени” і “локри” здавна були поруч, і звалися: або роси, або “окри” (укри), як досі називаємо ми себе: руси — українці.


Цілком ймовірно, що провідник занклейців Скіт прибув на Сицилію саме із Тірсенії. Мабуть, щось у нього не заладилося із сусідами і він звернувся за підсиленням до прабатьківщини, до іонійців, запропонувавши їм місце під місто...


Ще кілька назв не чужі нам. Сицилійське місто Гела отримало свою назву від регіону, звідки прибули скити-роси — з Галії, так, за Геродотом, називалася правобережна Скитія-Україна. А Гімери — це місто кімерів (кімерійців), яких Велесова Книга називає також отцями русів.


Ну і нарешті про вже згадуване вище “тубільне населення” острова “сікеліотів”. Якщо в давнину тексти писалися переважно без голосних, то не виключено, що “СКЛТ” це насправді сколоти (як ще називалися скити), а не сікеліоти...

Як бачимо, острів Сицилія був заселений вихідцями з наших країв. Тому не дивно, що Дарій вважав Скіта “за найщирішу людину з усіх, хто приходив до нього з Еллади”. 100-відсоткове підтвердження від Дарія: греки анічогісінько не мають до Еллади, як вони ще називають свою країну.


Про Іонію, про Елладу, про локрів й про інші історичні викриття фальсифікаторів давньої історії більше можна прочитати в книгах “Великий код України-Русі”, “Славетні предки українців, “Українська цивілізація. Ведія”...


Повертаймося до своїх основ, повертаймо своє собі.