Сергій Піддубний
Заперечувати категорично, як дехто це робить, що такої людини, як Ісус, взагалі не існувало, помилково. Цілком можливо, що реальній історичній особі, яка навіть мала зовсім інше ім’я, і, звісно, не визначну біографію, але яка потерпіла за прадідівську віру, створили божественну історію, а згодом і вигідну певним колам нову релігію. Коли в такому разі появилася на світ ця людина, якщо вона насправді була?
Існує теорія, що відлік нової ери якраз пов’язаний з іменем господа Ісуса – багато хто й означує її як епоха після Різдва Христова замість “нова ера”. Однак, як стверджується, Ісус народився за декілька років до початку нової ери і помер десь між 25 і 26 роками н. е. Тобто, вже з цього бачимо, що його ім’я штучно притягнуто до нової ери, або, навпаки, еру притягнули до нього. Понад те, богом Ісуса було визнано лише в 25 році четвертого століття, через 300 років після його смерті. Виходить, що за три століття до його канонізації хтось уже знав, що він буде богом і почав творити нову еру. Такого не могло бути: або нову еру почали відлічувати заднім числом, або цих 300 (чи трохи менше) років приписали Ісусу…
Чи звертав на це ще хтось увагу не знаю, але дослідники старовини все частіше висловлюють сумнів з приводу правильності історичного літочислення. Дехто пише, що в історії було вкрадено років із двісті, інші наполягають, що накинуто зайву кількість років і наводять приклади із життя історичних осіб.
Зокрема, Іван Франко одним із перших піддав сумніву роки проживання Мойсея. Він припустив, що цьому месії приписано щонайменше 500 років. Іммунаїл Великовський* доволі аргументовано доводив, що традиційна хронологія древніх цивілізацій, заснована на помилках ранніх єгиптологів, містить повторений двічі період приблизно в 600 років, внаслідок чого історичні події та постаті виступають двічі під різними іменами (так, до прикладу, фараон Рамзес ІІІ жив насправді не у ХІІ ст., до н. е., а в VІ).
Цією книгою ми також доводимо, що:
а) Троянська війна насправді була не в ХІІ, як вважає наука, а в VІІ ст. до н. е.;
б) біблійному Ноєві за допомогою вигадок, що нібито він і його наступники жили по 900 і більше років, накинули аж дев’ять тисяч літ;
в) так званий грецький (насправді давньоукраїнський) драматург Софокл жив пізніше на років 200, ніж йому дають грецькі фальсифікатори історії;
г) у предка Олександра Великого Пердікки вкрали щонайменше 170 років;
д) грецькі Афіни почали розбудовуватися насправді лише в ІІ ст. н. е. при імператорові Адріані, а не при Періклові в V ст. до н. е...
Відомий радянський письменник і дослідник релігії, доктор філософських наук Анатолій Бєлов наводив цікавий приклад із математиком і філософом ІV ст., язичницею Гіпатією. Коли християни розтерзали і спалили її за відмову приймати християнство, церква посмертно дала їй ім’я Катерина Олександрійська і визнала святою великомученицею. При цьому вона змістила час її проживання – на сто років раніше, оскільки стати великомученицею вона могла лише тоді, коли християнство ще не було оголошене державною релігією [169, с. 36].
Схоже, подібний прийом було застосовано і до Ісуса Христа, який жив, нібито, в І ст. н. е. Про нього згадують лише два історики цього часу – давньоєврейський Йосип Флавій і римський Тацит. Однак стосовно Флавія вчені категорично заявляють, що фрагмент, де йдеться про Ісуса, є “благочестивою” вставкою християнського переписувача, що сфальсифікована на межі ІІІ-VІ ст. Ймовірно, що подібне сталося і з Тацитом, бо, наприклад, його сучасник, автор життєписів останніх дванадцяти римських цезарів Світоній (прибл. 70-140 рр. н. е.), описуючи життя Тиберія, при якому нібито відбувалися події пов’язані з такою знаковою постаттю як Ісус Христос, не згадує ні його самого, ні прокуратора Пілата, ні царя Ірода, не кажучи вже про інших дійових осіб з Євангелій.
Щоправда, дехто запитає, а як ставитися до смут і повстань у Римі на початку нашої ери, що називалися християнськими? Вичерпну відповідь на це запитання, як на мене, дає одна з приміток до книги Світонія “Життя дванадцяти цезарів” про те, що ім’я Хрест на початку нової ери було доволі розповсюдженим (переважно серед рабів), тому: “немає необхідності бачити в цій смуті повідомлення про християн у Римі”. Тобто римські християнські повстання слід читати як “хрестиянські”, або повстання рабів. Не можна забувати також того, що ім’я Христос було затверджено значно пізніше на одному із Вселенських соборів.
Все це, а також отой сумнівний початок нової ери, який нібито слід рахувати роком народження Ісуса, та Вселенський собор аж 325 року від його народження, на якому він був визнаний Сином Божим, дає привід для висновку, що Ісус народився значно пізніше. І тут варто звернути увагу до його ймовірної батьківщини, якою, як ми довели, могла бути Галілея-Галичина. Цілком можливо, що місцеве населення зберегло якісь пам’ятки про свого великого земляка.
У селі Чорний Потік Надвірнянського району на Івано-Франківщині мені пощастило бачити і сфотографувати унікальні хрести із зображенням Ісуса та цікавими написами на них. Розглянемо один (див. світлину). Звернемо особливу увагу на літеру, яку можна зустріти лише в так званому намогильному написі Енея – VІІ ст. до н. е. (докладніше див. с. 423), – вона схожа до літери Ц. Уже судячи з цього, чорнопотікському хресту може бути років та й років.
Також бачимо, що Ісус Христос тут пишеться: ІН – Ісусом Назареєм і НН – Назареєм Навином, а не ІНЦІ – Ісус Назарей цар ізраїльський. За іншими літерами, що вдалося розпізнати, гадаю, в написі зашифровано наступне: на верхній поперечині з одного боку: ІНΣІІДЦТΣК – “Ісус Назарей се є. Є дому Отець твого, сила Кола” (тут Коло – і рід, і назва віри*, що дають ще одне свідчення про язичництво Ісуса. – С. П.); з іншої сторони хреста, де розміщено розп’яття: 233ІНЧІП... – “233. Ісус Назарей честь є і правда...”. Дещо нижче під цими написами дві літери Σ (с) і між ними Х дають: “Сила Хора се” (Сила Небесна це).
Найбільшу таємницю складають цифри “233”. На що вони можуть вказувати? Найвірогідніше, на рік розп’яття і смерті Ісуса Христа. А якщо Ісус прожив 33 роки, значить народився він у 200 році – на стику другого і третього століть, а не на стику старої та нової ери, як розповідають нам христосознавці**.
І нарешті скажемо про зображення під розп’яттям Сонця, що сходить. Це, як вже говорилося, символ тих, хто поклонявся головному дателю життя – небесному світилу...
Уривок з книжки "Великий код України-Русі", книжку можна замовити через наш сайт (адреса: yatran@gmail.com), в автора через ФБ та за тел.: 068 994 63 63
