Коли написана і чи переписувалася Велесова Книга

Сергій Піддубний

Із циклу «Мініатюри про Велесову Книгу»


Час творення Велесової Книги визначено нами (див. «Велесова Книга – веди України-Русі») за іменами князів Боревлена, Аскольда і Діра. Автор Книги Ілар Хоругин пише про Боревлена, як про свого сучасника: “А сьогодні маємо іншого князя – Боревленя, правнука по діду своєму” (д. 18Б).



Дещо вище на цій же дощечці згадується і сам прадід – Боревлен, який подолав “еланів на березі морському”. Найвірогідніше, саме про нього, але під іменем Бравлин, йдеться у “Житті Стефана Сурозького” в зв`язку з його походом на Сурож у кінці VIII ст. Отже, якщо прадід Боревлен жив у VIII ст., то правнук Боревлян, щонайменше, всередині наступного століття.


Останніми в Книзі згадуються князі Аскольд і Дір, роки життя і правління яких достеменно невідомі. Офіційна наука припускає, що вони були вбиті князем Олегом приблизно 882 року, який звинуватив їх в узурпації влади. Однак у Велесовій Книзі говориться, що “Аскольд забив Діроса і є він один на місце те”. Коли він його убив, на жаль, не вказується. Але якщо припустити, що це сталося 882 року, то Книга була написана в період приблизно з 850 по 882 рік.


Тобто, Велесовій Книзі вже виповнилося 1140 років. 


Проте деякі вчені, доктори наук (наприклад І. Рассоха і покійний В. Таранець) цілком серйозно стверджують, що знайдені у 1918 р. Федором Ізенбеком дощечки Велесової Книги насправді не є оригіналом, а були переписані в ХІІІ столітті, причому у довільній формі. Дерево, на якому були здійснені написи ще в ІХ ст., мовляв, не могло стільки проіснувати.


Стосовно дерева нібито слушне зауваження, але виникає кілька резонних питань.


1. Чому перекладачі Книги Б. Яценко, Г. Лозко, в тому числі і я, тобто ті, хто літеру за літерою дочитувався оригіналу, нічого такого не побачили, щоб вказувало на те, що це не первісний текст, а вчені, які досліджували твір уже за перекладом, раптом виявили, що він переписаний?


2. Який сенс переписувачу було переписувати текст книги з дерев’яних на дерев'яні дощечки у ХІІІ ст., коли папір вже був доступним матеріалом для письма (тут не можна нагадати, який це трудомісткий процес – підготовка дощечок і різьблення літер на них)?..


3. Гаразд, знайшовся такий дивак, який вирішив віддати пів свого життя цій справі. Теше дощечки, а потім сідає і різьбить на ній вже нікому (чи майже нікому) невідомі букви, з яких мало хто може щось прочитати! Чим міг керуватися такий переписувач – докласти чимало зусиль у підготовку дощечок, а потім на них вирізати те, що ніхто не прочитає?


4. Звідки відомо, що саме в тринадцятому віці переписані ці дощечки? Може порахували, що сім століть могли зберігатися дощечки, а от десять ні?..


Звісно, через їх відсутність, не можна сказати однозначно, що дощечки, які досліджував і переписував Юрій Миролюбов, це продукт ІХ ст. Однак немає й жодних підстав говорити, що вони переписувалися колись там пізніше. 


Тому на завершення ще таке зауваження стосовно того, чи могли зберегтися дерев’яні дощечки з ІХ ст. до ХХ? Все залежить від породи дерева, від того, чим були оброблені, як зберігалися і навіть від того, що закладено в їх написах. А святі тексти не горять і не гниють. Хіба не відомі факти, коли після пожежі в церкві деякі ікони навіть не обвуглилися? Хіба не знаходили дерев’яні колеса або човни, які були виготовлені ще в третьому чи другому тисячоліттях до нашої ери, приблизно на чотири і три тисячі років більше, ніж дощечки?..