Християнство. Новий світогляд. Ядерне роззброєння (закінчення)

4.2. Синтез науки і віри - основа системи нового світогляду

Треба зазначити, що поєднання науки з релігією – ідея не нова. Із самого початку ходи християнства Європою мрія пізнати сутність усього земного завжди сягала тих вершин, які охороняли Закони Неба.

Не зупиняючись на описі намагань християнських монахів віднайти еліксир безсмертя та спосіб перетворення дешевих металів на золото, зазначимо, що середньовіччя періоду ХІІ-ХІІІ століть дало неабиякий підйом наукової думки завдяки богословам. Визначальними постатями тих часів були, зокрема, Роджер Бекон, Альберт Великий, Фома Аквінський.

Протягом зазначеного періоду філософія була головною наукою, яка містила в собі все, на що лише був спроможний розум людини і що могло бути пізнаним – фізика, математика, метафізика. Так, англійський філософ, природознавець, чернець-францисканець, професор в Оксфорді Роджер Бекон (1214-1292), надаючи великого значення математиці і дослідженню як науковому експерименту, займався оптикою, астрономією, алхімією. Німецький філософ, теолог, домініканець, єпископ Регенсбурга Альберт Великий (1219-1280) почав перебудову і енциклопедичну систематизацію католицького богослов’я, яку закінчив його учень Фома Аквінський (1225-1274). Не змішуючи області науки і богослов’я, Альберт Великий намагався узгодити їх між собою. За Альбертом Великим, Бог є найвищою нематеріальною формою, причинним принципом сутності матеріальних речей. Альберт Великий не підтримував думку Аристотеля про те, що світ є вічним і не має початку. Альберт Великий і Фома Аквінський ставили завдання створення єдиного всеохоплюючого знання, яке задовольняло б усі запити їхнього часу на основі розробки окремих наукових областей з використанням усіх надбань людського духу (2).

Та узгодженню науки з богослов’ям відбутися не судилося через розпочату невдовзі римсько-католицькою церквою жорстоку боротьбу з єрессю і єретиками. Аж до середини ХІХ століття «свята» інквізиція – цей ганебний союз християнської церкви із світською владою – спалила в багаттях величезну кількість як давніх писемних артефактів, так і прогресивної літератури; горіли у вогні й живі люди – вчені, дослідники і просто ті, хто не поділяв поглядів церкви (чеський мислитель і реформатор Ян Гус, італійські філософи Джордано Бруно і Лючіліо Ваніні та ще 5 мільйонів людей, які були визнані єретиками). У такий спосіб християнські ієрархи доводили свою «любов до ближнього», що перетворилась на страхітливий суд над свободою духа людського та несла смерть носіям цієї свободи. Наука надовго відреклась від церкви, церква ж, натомість, не отримуючи підтримки вчених, не спромоглася розвинути християнське вчення, яке так і залишилось на рівні двотисячолітньої давнини.

(Відступ. Коли автор цієї роботи звернулася до академіка НАН України В.Локтєва з проханням розглянути відкриття українського вченого В.Настасенка щодо моделі виникнення і розвитку Всесвіту, що допомогло б наблизити людство до розуміння сутності Творця світу, шановний академік відповів, що «наука не може обслуговувати будь-кого або будь-що, навіть Біблейське походження світу – у неї свої закони розвитку світу». Така відповідь дає підстави поставити українському академіку наступне запитання: невже закони розвитку світу можуть бути різними для різних людей чи груп людей?

Закони розвитку світу є однаковими для всіх. Розуміння – так, різне. Наука ж як раз і існує для того, щоби з усіх цих «розумінь» на основі дослідів, експериментів, доведень скласти одне наближене до істини розуміння. З відповіді українського академіка про різні закони розвитку світу чітко простежується ставлення науки до релігії. Вочевидь, наша наука не переймається тим, що суспільство знаходиться у жорстокій духовній кризі, і щоби подолати примітивізм, який втокмачується незрілим душам (як юні, так і старших людей), та аморальність - результат відсутності віри, треба шукати всі можливі шляхи виходу з неї, у тому числі за допомоги релігії).

На щастя, є вчені, які добре розуміють, що синтез науки й релігії - можливий. Так, доктор фізико-математичних наук, академік Російської Академії Природничих Наук (РАПН) Геннадій Іванович Шипов, автор теорії фізичного вакууму – тієї порожнечі, про яку говорили давні мислителі як про субстанцію, що породжує життя, зазначає: «Синтез науки й релігії не лише можливий, але вже відбувається. У теорії фізичного вакууму релігія постає як наука про світ Найвищої Реальності, без якого неможливо уявити народження матеріальних об’єктів "з нічого". Виявляється, що існують системи, які нам дано пізнати, та є й такі, які нам не дано пізнати, але дано прийняти, наприклад, Найвищий Космічний Розум, або Бог-Творець. При цьому прийняття або неприйняття світа Найвищої Реальності визначається моральними якостями людини. Погодьтеся, що серед тих, хто приймає Бога, людей без моралі значно менше ніж серед атеїстів. Зараз на Землі відбувається жорстока боротьба, скажімо так - між "темними" та "світлими" силами за майбутнє Землі. "Темні" сили намагаються використовувати найнижчі інстинкти людей, і дехто, на жаль, потрапляє на цей гачок. Оскільки "темні" сили не підпорядковуються ніяким правилам, то у слабких людей виникає відчуття, що "темні" сили є не уразливими в матеріальному світі. Однак, теорія фізичного вакууму стверджує, що історія матеріального світу пишеться світом Найвищої Реальності. Дві людських якості – Свідомість та Совість дані нам світом Найвищої Реальності. Саме ці якості людей визначать відповіді на питання "Хто ми?" та "Що нас чекає у майбутньому?"» (39).

Академік Академій Наук України: інженерних наук та технологічної, Міжнародної Академії інформатизації, дійсний член-академік Української Академії триботехніки, радник ректора Хмельницького національного університету, доктор технічних наук, професор Радомир Іванович Cілін впевнений: «Наука дозволяє стверджувати, що людину було створено Всесвітнім розумом як інструмент самопізнання» ("Людина і Всесвіт", Хмельницький, ХНУ, 2007). А подальше вдосконалення моделі Всесвіту, розробленої херсонським вченим В.О.Настасенком (40), яка отримала позитивні відгуки міжнародної конференції та окремих вчених України й Росії, може вивести Україну на передові позиції світової науки! Та, схоже, офіційна наука в цьому не зацікавлена (мабуть, тому що ця розробка не дає скорих вагомих прибутків), і розробку В.О. Настасенка "поховано" Інститутом теоретичної фізики ім. М.М.Боголюбова.

Сучасною наукою вже визнано, що основою існування Всесвіту є інформаційні процеси («Спочатку було Слово»). В результаті т. з. «Великого Вибуху» з’явився Всесвіт, який складається з двох структур – інформаційного поля та речовини (речовиною вважаються також поля: гравітаційне, електро-магнітне та ін.). У кожній структурі знаходиться її протилежність, і є можливість переходу із однієї в іншу. Міст переходу – це сукупність полів гравітаційного, електро-магнітного, торсійного. Умовою існування Всесвіту є постійний перехід з однієї протилежності в іншу.

Відомий російський філософ, митець, лікар С.Лазарєв наприкінці минулого століття дав чітке, логічне пояснення процесам, які відбуваються у суспільствах, у фізичному та емоційному житті окремих людей, та довів їх зв’язок з процесами, що відбуваються у Всесвіті.

Все у Всесвіті взаємопов’язано системою саморегуляції – тією програмою, за якою з’явилася й наша Сонячна система. Суть цієї програми полягає у створенні складних інформаційних зв’язків за рахунок появи нових зорей (наприклад, Сонця), затим із зорей – планет. На планетах інформаційні зв’язки ускладнюються за рахунок створення нових щаблів підвищення інформаційної щільності - органіки. Тобто метою існування будь-якої зоряної системи є створення у ній життя. Процеси, які відбуваються в надрах зірок і в живому організмі, - ідентичні. Це процеси переходу енергії в речовину і навпаки. Інформація, енергія і речовина складають одне ціле (про це добре знали наші предки, відобразивши ці знання у Трисутті: Права – інформація, програма, закон, Нава – невидима енергія, Ява – речовина, наш Всесвіт. – Л.Ч.). Основу життя будь-якого об’єкту Всесвіту становлять вібрації, тобто коливання – перехід із одного стану в інший. Найвищі вібрації супроводжують коливання полів, найнижчі характерні для фізичних процесів. Оскільки життя людини – відображення Всесвіту в мініатюрі («І створив Бог людину за подобою своєю»), то процеси переходу інформації у речовину (при зачатті, народженні, розвитку організму) проходять значно швидше. Живий об’єкт від неживого (неорганічного) відрізняється ступенем єдності та швидкістю переходу інформації у речовину. Розвиток людини як особистості та її свідомості – це підвищення ступеня внутрішньої єдності, щільності інформації. Чим вищий цей ступінь, тим сильніше організм відокремлюється від навколишнього середовища, що супроводжується зростанням єдності із Всесвітом.

Процес єдності із Всесвітом – це те, що ми називаємо культурою. Процес відокремлення являє собою цивілізацію. Цивілізація спочатку відчужує культуру, а потім, щоби не загинути, повертається до неї, щоб знову повторити цей процес, але на більш високому рівні і з більшою амплітудою. Якщо повернення до культури здійснюється не на необхідному рівні, то цивілізація гине. Життя на Землі з’явилось як засіб збереження рівня її єдності із Сонцем (наші предки про це знали, поклоняючись Сонцю – Богу Ра –Л.Ч.), що відокремило від себе планети, тобто знизило ступінь фізичної єдності із Всесвітом і підвищило інформаційну єдність для компенсації фізичного розриву. …Мати, що народжує дитину, і зоря, що народжує планети, роблять одне й те ж. Фізичне відчуження має компенсуватися духовною єдністю. Життя на Землі – підтвердження процесу реалізації єдності нової планети і Сонця. Сонячна система, з однієї сторони, фізично диференцюється, з іншої – її частини інформаційно єднаються. Життя на Землі розвивається за цими ж законами. На фізичному рівні відбувається творення нових видів, збільшується різновид форм, а на польовому – підсилюється ступінь єдності. Життя на Землі не лише з’явилося як єдиний організм, але й продовжує існувати як один великий організм і управляється системою саморегуляції, яка реалізується на інформаційно-енергетичному рівні. Мета цієї системи – підтримка відповідності поведінки частини інтересам цілого. (41).

Такі сучасні погляди на світобудову підтверджують ті основні світоглядні положення, які знайшли відображення у пантеоні богів (характеристик єдиного Бога-Творця) наших предків та у Вченні Ісуса Христа.

Думка людська не стоїть на місці, бо підкорюється одному з головних законів Всесвіту: життя – це рух. За останні роки з розвитком інформаційних технологій, прискорення поширення інформації завдяки всесвітній мережі Інтернет з’явилося багато нових гіпотез, думок, ідей, теорій у різних галузях науки. Зроблено й чисельні відкриття. Саме систематизація всього нового, що вже виробило і постійно продукує людство, того цінного, що впливає на духовність людей, має стати одним із напрямків спільної роботи вчених та богословів. Така єдність забезпечуватиме як зростання рівня духовності, моральності людей і суспільства в цілому, так і розвиток науки.

5. Ядерне роззброєння – перший крок на шляху до нового світогляду

Нове мислення, новий світогляд, які утверджуватимуть у світі мир, взаємоповагу, безконфліктність як життєві цінності будь-якого суспільства, неодмінно приведуть людство до загального роззброєння, яке розпочнеться з відмови від ядерної зброї.

Перший крок на шляху до утвердження нового світогляду, що виведе світ із духовної кризи, був зроблений саме нашою державою. Уперше в світі країна, яка займала третє місце на планеті за потужністю ядерного арсеналу, відмовилась від ядерної зброї.

У 1991 році Україна володіла 176 міжконтинентальними балістичними ракетами, у тому числі 130 ракетами СС-18, понад 200 крилатих ракет Х-22, 19 стратегічними бомбардувальниками Ту-160, 25 – Ту-95, 30 – Ту-22. Ракети, виготовлені після 1985 року, мали ресурс до 2013-2015 років (42).

24 жовтня 1991 року Верховна Рада України затвердила заяву про без’ядерний статус держави. 10 січня 1994 року Україна відмовилася від ядерної зброї. 1 липня 1996 року з України вивезено останній заряд до Росії. Засоби доставки ядерних зарядів – бомбардувальники та міжконтинентальні ракети, які Росія відмовилася брати, було порізано на брухт.

Деякими нашими співвітчизниками висловлюється думка стосовно повернення Україні статусу ядерної держави. Думка ця базується на бажанні утвердити нову воєнну доктрину, пріоритетом якої має бути ядерна зброя як достатня збройна потуга, потенційно здатна зупинити будь-якого агресора. Розробники цієї доктрини мотивують ідею повернення ядерного статусу твердженням: у разі агресії нас ніхто не підтримає. і ми маємо самі думати про свій захист. Використовуючи гасло «Ядерна зброя робить рівними народи», побудованане на брутальній, заяложеній, явно бандитській тезі «Кольт зробив рівними людей», українців «запрошують» повернутися на кілька десятків років назад у «старий добрий» совково-імперський світ з його марнославством та пихатими твердженнями на кшталт «У нас все найкраще, найправильніше, найнадійніше». Саме бажання бути винятковими та вищими за інші країни призвело свого часу до небезпечного протистояння двох систем, коли людство стояло на межі, за якою майбутнє могло не настати. Та ось планета полегшено зітхнула: після розпаду СРСР зникли умови протистояння і, значить, зникла й загроза всьому живому на Землі. Бог подарував землянам унікальну ситуацію, яка спроможна була змінити хід історії на краще, коли хтось мав прийняти відповідальне, хоча, на перший погляд, у якійсь мірі ризиковане рішення: на власному прикладі довести всьому світові, що заради мирного, цивілізованого співіснування від ядерної зброї відмовитись можна! І саме наша молода незалежна держава стала таким прикладом, використавши унікальний історичний момент Істини. Істини, велич якої вимірюється величчю Світового Розуму. Велич же історичного моменту відмови від ганебного «досягнення» людства полягає у перемозі здорового глузду над невиправдано завищеною самооцінкою людського інтелекту, сил творення над силами руйнації, зрештою, Добра над Злом.

Як і у прадавні часи, коли саме на нашій землі було започатковано землеробство, закладено основи світогляду сучасності та філософію творчості людства — заняття, з якого пішла вся теперішня технологія, так і за кілька кроків до початку ІІІ тисячоліття Україна заклала наріжний камінь у будівлю планетарного світогляду наступної епохи. Цей світогляд шукає логіку земних подій не в людській волі, а в надлюдських законах Всесвіту.

Відомо: хто шукає собі ворогів, той їх знаходить. Ті, хто вважає за потрібне повернути Україні статус ядерної держави, явно випробують долю, ганяючись за привидами минулого. Та замість цього кращим було б направити зусилля на встановлення дружніх та взаємовигідних відносин з науковцями, бізнесменами, творчою інтелігенцією з інших країн, об'єднатися навколо вирішення проблем, пов'язаних з тероризмом, наркоманією, природними катаклізмами, бідністю. Ще один вагомий аргумент проти повернення ядерної парасолі — це цілковита незрілість нашої політичної еліти, представники якої активно шукають ворогів не зовнішніх, а внутрішніх, тобто серед своїх же співвітчизніків. Чи можна їм довірити ядерний арсенал? Питання — риторичне.

Крім того, українці – в більшості своїх християни. Припустимо, що така зброя у нас є. Припустимо також, що ворог таки знайшовся і розпочав агресію. Чи будемо ми готові застосувати ядерний потенціал (звісно, не на своїй території), наперед знаючи, що загинуть мільйони ні в чому не винних людей? Питання — із сфери християнської моралі.

Саме рішення 1994 року довело, що наша країна спроможна не на словах, а на ділі сповідувати європейські, християнські цінності, які є загальнолюдськими. Треба цим пишатися і робити все, щоби слідом за нами шляхом ядерного роззброєння пішли й інші держави.

Висновки

Головною причиною кризи християнської церкви є викривлення істинного християнського Вчення, яке розпочалось одразу із розгортанням послідовниками Ісуса Христа, зокрема апостолами Петром і Павлом, діяльності з поширення християнської релігії. Ухил від Ісусового Вчення – це результат дії «людського фактору», коли апостоли, які стояли у джерел християнської церкви, не зуміли осягнути всю глибину науки Вчителя. Інтерпретувавши ідеї, заповіти та настанови засновника нової релігії «на свій розум», вони понесли людям вже викривлений зміст Вчення. Бажаючи його швидкого поширення, вони не знайшли в собі духовних і моральних сил перебороти власні негативні якості – марнославство, зверхність, завищену самооцінку. Це спричиняло непорозуміння серед самих апостолів і в результаті призвело до порушення однієї із головних настанов Ісуса Христа стосовно всіх людей, та особливо його учнів – любити один одного. Логіка Ісуса Христа стосовно учнів є дуже простою: ті, хто несе людям головну ідею - любити один одного, а самі живуть і діють всупереч цій ідеї, не мають морального права навчати любові інших.

Апостоли, знехтувавши дорученою їм Ісусом Христом справою та відповідальністю за її чистоту, фактично знехтували його самопожертвою, яку він присвятив виключно їм – своїм учням. Натомість вони «розділили» цю самопожертву свого Вчителя на всіх грішників, навіть майбутніх (!), у такий спосіб наклавши на образ Ісуса Христа непомірну ношу. Тезою про змиття кров’ю Спасителя всіх гріхів тих, хто в це повірить, апостоли намагались забезпечити зростання кількості членів своєї пастви. Далекого, незрозумілого і непередбаченого Бога прирівняли, задля більшої переконливості, до конкретної особи, якій почали поклонятися, грубо порушуючи саме Вчення.

Далі – більше. Кожен подальший «сподвижник» віри й церкви христових вносив у Вчення нові й нові правила (догмати) в розрізі своїх уявлень про нього, не забуваючи й про світські та власні інтереси. Цілком природно почав поглиблюватися розкол християнської церкви, який священики називають «відпадінням», звісно, вважаючи саме свою гілку церкви стовбуром християнства.

Наочне підтвердження дії людського фактору – величність та пишнота будівель для проведення служб і обрядів, а також зростаюча кількість цих храмів разом із зростанням числа їх служителів. Християнські храми зводяться з порушенням усіх положень істинного Вчення, а вся армія служителів виконує не завіти Ісуса Христа, а дуже далекі від них закони й догмати, встановлені ієрархами церкви.

Звісно, серед тих, хто проповідував «Слово Боже», завжди були люди з істинною вірою в душі, які хоча й змушені були прийняти догми церкви, та щиро бажали поділитися своєю вірою з іншими, або особисто сприяли розвитку Вчення. Та, як правило, вони не займали високих поверхів ієрархічної системи. До тих, хто був ближчим ніж інші до істинного християнського вчення, належали в усі часи ченці й окремі богослови. Був такий час, коли їх зусиллями розвивалася наука, філософська думка (Альберт Великий, Фома Аквінський). Та людський чинник – непередбачена і жорстока річ. Середньовіччя вражає як розквітом богословських наук та природознавства, так і примітивним, затятим своєю догматичністю протистоянням цивілізаційному прогресу. Роки інквізиції з історичного полотна людства не стерти. Протистояння церкви й науки тривало аж до ХХ століття. Та за волею Творця зерна, закладені у світогляд людства нашими прадавніми предками, які проросли Вченням Ісуса Христа, починають сходити у ХХІ столітті.

Знання про Істину закладено в кожній людині, незалежно від її віри або за відсутності такої. Та саме віра допомагає пізнати цю Істину глибше й скоріше, бо мить її пізнання – у миті злиття з Творцем. Злиття з Творцем може тривати все життя, як це відбувалось з Ісусом Христом. Зрозуміти й полюбити Творця Всесвіту – це умова досягнення Істини. Досягнення ж істини відкриє перед людством широкі можливості.

На теренах саме нашої української землі – батьківщині прадавніх предків-оріїв - було закладено фундамент теперішньої цивілізації. Саме на нашій землі з’явилися паростки демократії. Саме наша земля народила тих людей, які відкрили шлях у космос. І саме з нашої землі розпочинається поступ нового світогляду, такого необхідного всьому людству. Відмова від найнерозумнішого, найнебезпечнішого досягнення людства – ядерної зброї – це перший реальний крок на шляху нового світогляду, який здійснено за волею Творця. Космічна суть цієї події полягає в тому, що можливість отримати статус без’ядерної держави є дарунком і кредитом Його довіри. Українці доклали багато зусиль і віддали мільйони життів за свою свободу й незалежність. Коли прийшов час, зумовлений Законами Всесвіту, ми її отримали. Ядерне роззброєння – це початок отримання незалежності від Великого Зла, яке поки що править на планеті за допомоги незрілості людських душ. Нам не можна зупинятись, бо саме нас вибрав Творець прикладом для усього світу. Наступний крок - розробка й утвердження положень нового світогляду. Об’єднання зусиль навколо цієї роботи – це, як вже зазначалось, концентрація сил Добра, яке обов’язково переможе у двобої зі Злом - пануючими бездуховністю та аморальністю.

Як слушно зазначає професор Валерій Бебик, українці наближені долею до Бога, і це означає, що цей народ – непереборний! (53).

Text...