Сергій Піддубний
Автор Велесової Книги жив у часи, коли греки, щоб поневолити Україну-Русь, насаджували їй свою віру, своїх кумирів та свою мову. Волхв і учитель Ілар Хоругин добре розумів, які загрози несуть хитрі чужинці: “Греки хочуть нас хрестити, щоб ми забули Богів наших і обернулися в їхню віру та стали служити їм. Постережемося ж того, як здавна стереглася Скитія свята, не даючи вовкам хижачити на ягнят, які, по суті, є дітьми Сонця” (д. 6Є).
.
Цілком очевидно, що під ягнятами – дітьми Сонця – Хоругин мав на увазі руський рід, який поклонявся Сонцю-Дажбогу. А греків, які йшли під хрестатим прапором і мали за свого кумира лише обожнену ними людину, були для нього вовками – дітьми тьми. Він нагадує своїм одноплемінникам:
На чому “стояли твердо наші люди”, що було тією основою, об яку можна було обпертися і не відступати від свого? Ось головні постулати Ілара Хоругина, за рахунок яких руси “Тисячу і триста літ зберігали святощі наші, а тепер жони наші кажуть, що ми благі і втратили розум, як овча мале, перед ворогами тремтимо. Боїмось одягтися в броню і мечем вразити ворогів” (д. 8/3):
1. ПАМ’ЯТАТИ СТАРІ ЧАСИ. “Даремно забуваємо доблесні старі часи наші та йдемо куди не відаючи” (д. 1), “Повчимося старому, зануримо душі в нього, бо то є наше, що прийшло з Колом і творить Божу силу” (д. 1), “Старі часи то наше благо. Дістанемо від них твердості й кріпості, аби ворогам відповідати як належить” (д. 6Д)…
2. БЕРЕГТИ РІДНУ МОВУ. Ще один із методів підкорення чужинцями іншого народу є насадження йому своєї мови. Ілар Хоругин пише: “Вони (греки) наставляють нам письмено своє, аби ми взяли його і розгубили свою пам’ять” (д 8/3). Він наголошує: що “молячись Богам, матимемо чисті душі і тіла наші, та й життя з Праотцями нашими, які в Богах злилися воєдино. Правда така, що ми Дажбожі внуки – тримай, русе, в умі це, оскільки ум великий Божий є єдиний з нами. А тому творімо та говорімо з Богами воєдино” (д. 1)…
3. БЕРЕГТИ РІДНУ ЗЕМЛЮ. Важко давалося нашим предкам утвердження на землі, якою наділив їх Творець. Дуже багато охочих було її завоювати, тож “Пошануймо і пом’янімо ж тих, хто собою землю руську удобрив, і всіх наших старотців, які віддали сили Русі на тих бойовищах” (д. 4В). “А тому не послабляймося і не дамо землі нашої, як і землі Трояні не дали римлянам” (д. 7Б). “А хто хоче землі вашої, то киньте йому до рота уповні, щоб навіки замовк” (д. 17В)…
4. СЛАВИТИ РІДНИХ БОГІВ. Щоб бути сильними і щасливими маємо не соромитися себе, своїх предків та їхньої науки: “Хто ми? Стидаємося Наву, Праву і Яву знати та розуміти, що це Дажбо створив нам яйце, що є Світ-зоря, яка нам сяє. У тій безодні повісив Дажбо Землю нашу, аби вона удержана була, бо він – душі Пращурів суть, які світять нам зорями од Ірію” (д.1)... Маємо шанувати рідних Богів, а не чужих: “Будьте синами своїх Богів, і сила їхня пребуде з вами до кінця!” (д. 17В), “Богів наших почитати повинні, бо од них радощі маємо” (д. 38А). І висновок з досвіду роду: “І так перебуваємо славно, якщо славимо Богів наших” (д. 3А). Тобто, наші Боги роблять нас згуртованими, сильними, славними, радісними і кращими.
5. ДОВІРЯТИ СВОЇМ КНЯЗЯМ. Щоб знищити націю ворог перш за все прагне посіяти відразу до рідних Богів, Отців, провідників. Робиться це за допомогою різноманітних засобів пропаганди, підкуплених агентів, монахів, священиків тощо. Історія України повна прикладів, як вороги обмовляли, дискредитували наших достойників. Оббріхували і опоганювали Святослава Хороброго, Володимира Великого, Мазепу… Так було до них, і після них. “Той, хто хоче іншого вразити, рече зле, а нерозумний не бореться проти цього; а тоді й інший говорить те саме” (д. 7А), застерігає Ілар Хоругин. “Маємо наших князів слухати і воювати за землю нашу” (д. 8/3), “Маємо стояти чесно, урочисто і добровільно за главу свого” (д. 27), бо “Не чужа кров є свята, а наша” (д. 3Б), навчає він…
6. ТРИМАТИ НАПОГОТОВІ ЗБРОЮ. Християнська віра, в тому вигляді, як її пропагують вороги, вбиває дух і волю людини. Ілар Хоругин вчить не підставляти ліву щоку, якщо тебе вдарили по правій. Це хибний шлях, другий удар може бути смертельним. Треба бути готовим дати гідну відсіч нападнику. Не допоможе і молитва – скільки не товчи перстами в ікону, вона не захистить від ворога: “Таку мали вказівку на часи наші, аби не діяли хибно й Отцям почесті складали: не персти бездіяльні товкли об дерево, а щоб руки наші утрудились об рала свої і мечами добували незалежність нашу” (д. 14). “Кувати будемо мечі наші на ствердження сили і силою божеською вразимо ворогів наших” (д. 22). “Годиться битися за життя нам мечами, які дають силу і владу на землю нашу” (д. 29)…
7. БУТИ ГОТОВИМ ПОЖЕРТВУВАТИ ЖИТТЯМ ЗАРАДИ СВОЄЇ КРАЇНИ. Наступні цитати не потребують коментарів: “Ліпше маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві та жертвувати богам чужим” (д. 6Г), “Про смерть нашу не думаймо – життя наше на полі бою прекрасне” (д. 8), “Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену доки не буде Русь вільна і сильна” (д. 8), “Самі маємо вмирати, а Русь визволяти!” (д. 32)…
8. МАТИ НАДІЙНИХ ДРУЗІВ. “Предречено од старих часів, що мусимо в спілці з іними створити державу велику”, зауважується на д. 36А. Що таке “держава велика” в розумінні наших предків? Навіть із викладених тут цитат бачимо, що це незалежна і сильна держава. Держава, яка вміє відстоювати свою землю, свої інтереси, свою віру, мову, своїх авторитетів. З ким можемо створити таку “державу велику”? Перш за все маємо навчитися ладити між собою, бути єдиними в своїх цілях: “Рушайте, браття наші, племено за племенем, рід за родом і бийтеся за себе на землі нашій, яка належить нам і ніколи іншим” (д. 37Б). Поважають сильного, рахуються із сміливим і рішучим. “Утримуйте воїв своїх, хай зберігають вони силу Русі” (д. 28), “Мусимо діяти, а не казати, що не можемо” (д. 38А), “Тут римляни борзо хотіли обезглавити нас, натомість ми їх обезглавили – тьма воїнів була обезглавлена” (д. 6А)… Разом з тим треба не забувати, що без надійних союзників і партнерів важко вижити в цьому світі: “Повинні пам’ятати, що доки сили наші об’єднані, ніхто не зможе нас подолати” (д. 35Б)…
Причина гіркої долі нинішньої України, її слабкості не тільки в тому, що український (руський) народ поніс величезні людські і матеріальні втрати в останні 8-9 віків і особливо в більшовицький період, а головно від того, що нас відрізали від предківської науки, від Роду, від рідних Богів. Відсутні справжні лідери, Отці роду – звідки їм узятися, на чому їм вирости і виховатися?.. Нема зв’язку з пращурами, нема зв‘язку з Богами і маємо те, що маємо: “...тепер вже не ті старі часи – не маємо єдності тієї, що була, і стали ми як віск без Велеса. Той бо говорив нам, що треба ходити прямо, а не криво, а ми не слухаємося” (д. 6В)...
Уривок з книги Сергія Піддубного «Велесова Книга - веди України-Русі». Книгу можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63, 096 258-46-48
