Доля цих людей мала бути забутою. Ніхто про них ніколи не згадував. Хоча, як справжні герої і патріоти, заслуговували щонайменше на добру пам’ять. Але багато що в цій історії було підозрілим для органів безпеки колишньої совіцької держави і вони не допускали, щоб комусь надумалося досліджувати її. З цієї ж причини прізвище одного з героїв моєї розповіді Миколи Ковбасюка не було внесено до Книги пам’яті (1994 р.), яка готувалася до друку ще під пильним оком КДБ.

Збірка складається з сімнадцяти публікацій, які були раніше представлені в різних виданнях. Перший текст – під назвою «СЛАВЕНЬ УКРАЇНИ». Кожен українець знайде тут для себе цікаву та корисну інформацію. Кожному народові притаманно прославляти у піснях свій народ, свою державу. У нашого народу – тема віковічного болю, боротьби за незалежність, гоніння за українськими символами ворогами нашої ідентичності. В суспільстві існує думка про зміну тексту нашого Гімну відповідно до запитів часу... Наш Гімн пройшов величезні випробування, автор книги точно передає відчуття тривожної боротьби за цей державний символ.

Офiцiйно вважається, що слов’яни – наймолодший етнос Європи й усiєї iндоєвропейської мовної спiльноти; що слов’яни виникли не ранiше середини, а їхня державнiсть (цивiлiзацiя) – наприкiнцi І тис. н. е. Так виходить, якщо спиратися на обмежене коло наукових джерел i буквально розумiти «Історiю» грека Геродота та «Повiсть врем’яних лiт» русича Нестора.