«Покочуся, повалюся...» — приповідала Змія в українській народній казці «Івасик-Телесик». Схоже, те саме, якби вмів говорити, вже міг би сказати про себе й новий правопис. Події розгортаються стрімко: 22 травня 2019 р. Кабінет Міністрів України, перевищивши надані йому повноваження, затвердив свіжоспечені мовні правила; невдовзі на сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук доробок оприлюднили; тепер у видавництві «Наукова думка» він побачив світ. Стало очевидним, що зважати на думки переважної більшості носіїв української мови проштовхувачі сумнівних переінакшень просто не стали. Більше того, вони робити цього і не збиралися.

Феномен появи спiвцiв-музикантiв, так само, як поетiв, письменникiв, художникiв пов'язаний iз процесом еволюцiї та естетизацiї суспiльства. Виник вiн вiд потреби кожного народу мати власних виразників накопиченого iнтелектуального досвiду (культурного, духовного, iсторичного та iн.). Якщо iснування спiвцiв-музик явище загальносвiтове, то їх мета, мiсiя, а отже, спiвогра – iндивiдуально етнiчна, прив’язана до певного iсторичного перiоду.

Чому наше життя складається саме так, а не інакше? Чому ми такі? Автор дає своє бачення змісту української ідеї і вважає, що можна зупинити міжнаціональне, міжрегіональне, мовне та інші види протистояння, згуртувавшись усім українцям для виконання на планеті Земля особливої місії - закладання планетарного світогляду Нової Епохи.