І в свої 85 мотивує

Сергій Піддубний


Свого часу Кіровоградський, нині Кропивницький технікум механізації сільського господарства був один з найкращих навчальних закладів не лише України, а й Радянського Союзу. Тут була потужна навчальна і виробнича база: лабораторії, майстерні, підсобне господарство. Учні технікуму отримували не тільки ґрунтовні знання з механізації та електрифікації сільського господарства, а й проходили практику з токарної, слюсарної справи, навчалися водити автомобілі, мотоцикли, трактори, комбайни… Звідси виходили справжні майстри своєї справи, умільці на всі руки. При технікумі діяло низка спортивних гуртків, а їх вихованці, зокрема, борці класичного стилю і велосипедисти виборювали високі місця на обласних і республіканських змаганнях.


Директору Родіону Юхимовичу Гончаруку вдалося створити справді висококласний педагогічний колектив (очолював з 1944 по 1972 р.). В якийсь із років, коли я тут навчався – а це були 1971-1975-ті – у технікумі проходив всесоюзний семінар, на якому кіровоградці ділилися досвідом свого навчального процесу з колегами всього Союзу.


За посібником викладачів технікуму Андрія Лук’яновича Колесника та Віталія Георгійовича Шаманського учні аналогічних технікумів Радянського Союзу готували курсові та дипломні роботи...


А. Колесник зі свої вихованцем майстром спорту, полковником СБУ В. Сурмачем


Про одного з авторів цієї праці, згодом ще двох навчальних посібників, Заслуженого вчителя України – А. Колесника особлива мова. 5 січня 2022 року йому виповнюється 85 років. 52 роки з них він віддав технікуму. Викладаючи  такий важливий предмет як механізація та електрифікація молочнотоварних ферм, він створив лабораторію зі стендом механізованого доїння корів, де набували практичних навиків за цією спеціальністю майбутні фахівці. Це, по суті, і була та база, на якій проводився вже згадуваний Всесоюзний семінар. П’ять років очолював Андрій Лук’янович також спецвідділення по підвищенню кваліфікації фахівців з переробки та зберігання продукції молочнотоварних ферм з усього Радянського Союзу.


Тисячі фахівців підготував Андрій Лук’янович для сільського господарства, серед них багато стали керівниками господарств, підприємств і районів. А оскільки він вів при технікумі ще й секцію з класичної боротьби – 18 років, то до цього числа слід додати низку кандидатів і майстрів спорту, переможців обласних та республіканських змагань. Один з його вихованців навіть став заслуженим тренером Росії, кандидатом педагогічних наук…


А ще під час канікул бригада викладачів, лаборантів і студентів технікуму на чолі з А. Колесником, у літніх таборах утримання худоби монтувала доїльні станції паралельно-прохідного типу з молокопроводами, які подавали молоко в пункти обробки і зберігання продукції. Всього таких станцій в різних районах області було змонтовано на 10 тисяч корів.


Олександр Володимирович Голобородько, на початок 1990-х голова КСП «Новоархангельське», а нині заступник голови ПСП «Синюха», з вдячністю згадує те, з якою професійністю, ретельністю і відповідальністю виконала свою роботу по встановленню доїльних станцій в господарстві бригада Андрія Лук’яновича. І до сьогодні підтримує з ним зв’язки.  


…З юних років хлопець із невеликого села Везденьки Чорноострівського району Хмельницької області мріяв стати інженером. Закінчив з відзнакою Новоушицький технікум механізації сільського господарства, потім Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, гартував характер у секції класичної боротьби, став майстром спорту. Має гарний голос і любить співати тож навчився грати на гітарі. Після інституту був направлений в Новоукраїнську райсільгосптехніку. Це вже звідти забрали в Кіровоградський технікум на викладацьку роботу. Але Андрій Лук’янович прагнув більшого. Добився відкриття секції боротьби від товариства «Колос», створив лабораторію, а у вільний місяці від навчального процесу допомагав колгоспам налагоджувати автоматичне доїння корів. У цьому він неперевершений майстер.


Команда технікуму («Колос» Кіровоград) перед змаганнями в Новомиргороді.

А. Колесник в центрі. 1974 р.


 Не сидить без діла і в свої 85 років. Звісно, вже давно на пенсії, але коли треба відремонтувати вакуумний насос доїльних апаратів, без нього не обійтися. Буквально кілька місяців тому телефоную, запитую, як справи, Андрію Лук’яновичу? Відповідає: та вже не те, Серьожа. То легко піднімав із підлоги на верстак насос (50 кг.) і крутив ним туди-сюди, а це вже важче стало…


Кожний ранок розпочинає з фіззарядки, влітку трудиться на дачі і продовжує цікавитися новинами з борцівських змагань, переживає за долю України, за своїх колишніх вихованців.


  Серед цих вихованців і я – був він у мене вчителем, тренером, керівником моєї дипломної роботи (захистився на відмінно). Щасливий, що він трапився на моєму життєвому шляху – чесна, справедлива, ерудована і мудра людина. Саме таких вчителів бажаю всім, щоб мали на кого рівнятися. Для багатьох своїх вихованців Андрій Лук’янович досі наставник та порадник. А також приклад того як ставити перед собою, здавалося б не здійсненні завдання, і добиватися цілі. А. Колесник і зараз мотивує нас своєю силою духу, своїм тверезим і небайдужим поглядом на життя, своєю працездатністю і принциповістю.