«Бог є один і множествен»

Сергій Піддубний

Із циклу "Мініатюри про Велесову Книгу"


Велесова Книга докладно описує віру, яку сповідували наші Пращури. Це була дивовижна релігія – сонцесяйна і життєстверджувальна. Без людських жертвопринесень, без мучеників і закликів нищити інші племена, пагірки тощо. Нічого схожого на “любіть світ зелений і життєдайний!” і  що берези – то обереги, а дуби – опора неба (“і діброви – Божі Берези і неба Дуби на ниві Дажбовій”) не знайти в Біблії. Ніде не прочитаєте також, що наші предки – це наші Боги.


Порівнюючи віру греків і слов’ян один із перших дослідників Велесової Книги Борис Ребіндер писав: “Греки, уявляючи своїх богів безсмертними, наділяли їх людськими вадами. Це дозволило їм створити дуже цікаву мітологію, яку так знають і люблять на Заході. А боги слов’ян були вищими істотами, позбавленими вад. Тому слов’яни мали не мітологію, а релігію”.



Читаємо на одній із дощечок Влескниги: “Бог є один і множествен. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали Богів многих. Бо це світло Ірію йде до нас, і будьмо гідні Його”. То не просто Боги, наголошується на іншій дощечці, то “суть Отці наші, а ми сини їхні”. А в кінці висновується: “Всяк рід мав Щурів і Пращурів, які померли перед віками цими. То їм, Богам, почитання маємо дати, і од них радощі маємо”.


Укри-руси не відокремлювали себе від Богів, це їхні пращури й батьки, а отже вони продовжувачі їхніх справ, вони відповідальні за свої дії перед ними й перед майбутнім. І не важливо, хто з тих Пращурів-Богів старший. Бог один, хоч і називають його різно: “Щодня до Бога звертаємося, як на світ стає: його ж називаємо Перун, Дажбо, Хорс, Яр та іншими іменами”.


Найчастіше у Велесовій Книзі згадуються Сварг, Дажбог і Перун.


Сварг, або Сваргор – це Бог-Творець, Бог світла та вогню, ковальства і землеробства. Бог Прави, Яви і Нави, яких “маємо за істину, і ця істина наша переборює сили темряви і до блага веде”. Сварг уставив “Мовинства та купалища”, а також крутить “Кола до нас”, тобто той, хто керує річним колом.


У деяких пізніших джерелах його називають Сварог. Але у Велесовій Книзі читаємо переважно Свар/Сварг. Назви українських населених пунктів підтверджують правильність саме такого прочитання: Сваричів, Сваркове, Сваром’я, Свариж, Сварині, Сварицевичі; прізвища – Сварин, Сваринюк, ім’я Свирид. У жодному з них немає “ріг”.


 Дажбог – за Книгою це “душі пращурів суть, які світять нам зорями од Ірію”, син Сварга. Творець яйця (світу-життя) і Землі, також Дід і Отець русів, Сивий Яр, який “був прадідам нашим і нам є вуха та очі”. “Є він наш по крові тіла покровителем і заступником”.


Як не викидали наших Богів із християнської літератури, а все ж дещо можемо знайти і в ній. Зокрема Іпатієвий літопис від 1114 р. також говорить про Дажбога як сина Сварга: “Сонце царь, син Сваргов, єжє єсть Даждьбог”. Дажба ототожнювали із Свентовендом (Світовидом), бо на одній із дощечок Влескниги автор наголошує, що “найперше Триглаву поклонятися маємо” і називає цих три глави: Сварга, Перуна та Свентовенда.


Дихання Дажбо – «це життя всякої живності й притулок її». "ВСЯКОЇ ЖИВНОСТІ",  – зробимо наголос. Дажбог (або Сивий Яр) удержує в собі Хорса, Велеса і Стриба, які відповідно опікують по чотири місяці: посіву і росту, врожаю і скотарства, холоду та морозу. А це, зокрема: Вишень – два перші місяці року (рік розпочинався 21 березня за сучасним календарем) і Леле – два наступних теплих місяці; Літиць – два спекотних місяці літа і Радогощ (буквально – “раді гостям”, коли вже є чим пригостити) – два післяжнивних місяці; Календо – два місяці, які “коло нове дають” (сонячне) і Кришень – два останніх місяці року (криша, верхівка року)...


“Корінь хліба нашого – Сварга, що створив світло” і Дажбога по-різному зображали наші Праотці. Але найвдаліше їхні образи відтворені у стародавній вишивці з Коростенщини, якою проілюстрована дана мініатюра: спочатку була темінь і холод (чорний колір), потім прийшов Сварг і дав світло (білий колір). Червоне зображення подібне до двох людей – його син Дажбо, який, за Велесовою Книгою, “ті Землю, Сонце наше і Зірки утримує і світ міцний творить”. Червоно-чорна восьмикутна зірка якраз і відображає цей світ, а також Перуня – внука Сварга та сина Дажбога.


Це зображення, по суті, підтверджує, що «Бог є один і множествен». Сварг, Дажбог, Перун – це одне ціле. А оскільки ми є синами і внуками Богів, то і ми маємо бути одним цілим. Що може об’єднати та згуртувати українців? Віра в рідних богів, довіра до науки Пращурів, шанування своїх пророків.


Підготовлено за виданням "Велесова Книга – веди України-Русі"