ТАРАС ШЕВЧЕНКО В ГУМОРІ І САТИРІ

Рік, що минає, був для України найскладнішим за весь період Незалежності. Зіпсував він і 200-літній ювілей нашого Пророка Тараса Шевченка. Таке враження, що Москва спеціально затіяла війну саме на цей ювілей, щоби ще раз продемонструвати свою ненависть до Шевченка. Та незважаючи на сумний ювілей, протягом року було проведено безліч різних заходів як в Україні, так і в діаспорі. 

Щоб завершити відзначення 200-літнього ювілею Кобзаря не на сумній ноті, нещодавно в Коломиї вийшло яскраво ілюстроване, подарункове видання «Наш усміхнений батько Тарас (Тарас Шевченко в гуморі, сатирі, пародії, карикатурі, шаржі)», яке зладив відомий коломийський письменник-гуморист Микола Савчук. Матеріали для книжки упорядник збирав упродовж п’яти років в архівах і наукових бібліотеках, а деякі надбання мав у приватній колекції.

Книжка – альбом побачила світ у коломийському видавництві «Вік». До неї увійшло понад 150 чорно-білих і кольорових ілюстрацій. Книжка має 232 сторінки. Наклад – 800 примірників. Автор обкладинки – Ігор Бежук.

Згадана книжка охоплює різноманітні гумористичні й сатиричні твори на тему шевченкіани, відкриває галерею шаржів і карикатур на Кобзаря і його творчість, подає низку пародій, а також найновіші цікавинки. В Україні це перше такого типу видання.

Ми знаємо Т.Шевченка, життя котрого було важким, багатостраждальним і майже трагічним, тому сприйняття цього видання було неоднозначним. Відразу хочу зазначити, що ця книжка не є, як дехто вважає, «карикатурою на Шевченка».

На жаль, ми дуже мало знаємо про світлі і веселі сторінки в житті Шевченка. А виявляється, що були й вони і про це яскраво свідчать спогади очевидців. Як зазначає упорядник книжки «з тих спогадів випливає, що Т.Шевченко пробував себе в шаржі і карикатурі, мав талант-співака-пародиста й оповідача, блискуче виконував комедійні ролі в аматорському театрі, знав безліч українських народних жартівливих пісень та усмішок. А ще принагідно майстерно розповідав анекдоти».

«Тарас Шевченко любив і знав гумор, бо був сином народу, який теж творив і любив дотепне слово та веселу пісню, – говорить у вступному слові М.Савчук. Тому у своїй творчості геніальний поет використовував іронію, сарказм та пародійні елементи. Він створив сатиричні політичні поеми «Сон», «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Великий льох», сатиричні вірші «Холодний яр», «П.С.», «Царі», «На ниву в жито уночі».

Про сатиру Т.Шевченка в період СРСР написали і видали свої праці такі літературознавці:Д.Тамарченко, Л.Стеценко, Ю.Івакін, І.Пільгук. Безперечно, не варто брати до уваги вигадані в радянські часи «народні перСе ред них – знані мистці Фотій Красицький, Анатолій Петрицький, Володимир Різниченко, Ярослав Пстрак, Осип Сорохтей, Едвард Козак, Анатолій Василенко та відомі українські поети Дмитро Білоус і Павло Глазовий, які написали найбільше гуморесок на тему шевченкіани.

Книжка - альбом «Наш усміхнений батько Тарас» складається із двох частин «Прижиттєве» і «Пожиттєве». У першій частині подано два автошаржі або, як поет їх називав, самосміхи: перший – у кашкеті, другий – у військовому однострої. Відомо, що крім сатиричної поезії та використання в своїй творчості дотепів, іронізмів, пародій, Т.Шевченко пробував себе і в карикатурі, і в шаржі. Серед знайдених творів Т.Шевченка є й вісім шаржованих рисунків членів «товариства мочемордія» (1843-44), карикатура на міністра освіти С.Уварова (1847) та на раїмських офіцерів (1848-49)». Їх також подає упорядник у виданні. Крім шаржів, у цьому ж розділі є спогади сучасників Шевченка. Ось один з них, а саме спогад російського письменника Дмитра Григоровича (1822-1900): «…Скільки пам’ятаю, Шевченко завжди був тоді у веселому настрої; я ходив слухати його смішні оповідки і сміявся дитячим, простодушним сміхом”.

Друга частина «Пожиттєве» складається із п’яти розділів. У першому розділі «З великої України (1861-1919, 1941-1944)» упорядник подає твори відомих майстрів олівця і пензля, які творили образ Кобзаря в карикатурі і шаржі А.Петрицького, Ф.Красицького, В.Різниченка (Велентія), В.Самійленка, О.Пчілки (О.Косач), Ю.Покоса. Подано також твори, авторство котрих не було встановлено.

У розділі «З Галичини (1861-1939, 1941-1944)» надибуємо писані і мальовані твори шевченкіани І.Франка, М.Бутовича, Я.Пстрака,О.Сорохтея», Едварда Козака (ЕКО), Л.Лепкого, Д.Макогона, О.Тарнавського, Т,Курпіти. Та найбільше представлено у розділі творів Осипа Маковея, зокрема цікавим є його фейлетон «Як Шевченко глядав у Львові роботи».

У третьому розділі «Українсько-радянське (1922-1991)» зустрічаємо гумористичні твори письменників і поетів І.Ковтуна, О.Вишні, О.Савицького, О.Варавви, В.Чечвянського, О.Снісара, Д.Білоуса, С.Воскрекасенка, Г.Гарченка, художників-карикатуристів І.Падалки, А.Петрицького, Б.Фрідкіна, Л.КапланаК,Агніта-Следзевського, В.Литвиненка, К.ЗарубиА.Свинцова, Б.Шаповала. Цікавими є теми розділу « З радянських вигадок і народних переказів», «З пародій, «З захалявної творчості в СРСР».

Четвертий і найбільший розділ «Діаспорне (1920-2009)» починається з вірша-присвяти Олега Стюарта «Шевченкові». Щодо карикатур, то цей розділ рясніє малюнками відомого в діаспорі карикатуриста Едварда Козака (ЕКО). Карикатури відзначаються сміливістю і відвертістю, котрі критикують життя в радянській Україні, а також українців у діаспорі. Крім згаданого Е.Козака є також карикатури М.Левицького, Л.Гуцалюка, В.Ніньовського, В.Гайдука, І.Яціва, В.Магаса. Щодо прозових творів, то авторів тут значно більше. Зокрема Г.Паньків, І.Керницький, Л.Фуфайка, А.Калиновський, Б.Нижанківський, А.Демусь, О.Тарнавський, М.Гармаш, О.Скоп, М.Трайста, З.Когут.

Багато уваги у розділі присвячено розробленню проекту пам’ятника Т.Шевченка у Вашингтоні. Також дізнаємося, що українські діаспорні гумористичні журнали, зокрема «Лис Микита»подавали на своїх обкладинках карикатури на тему шевченкіани.

Останній розділ «Доба Незалежності (від 1991 року)» рясніє поетичним гумором Павла Глазового, А.Гарматюка, В.Луценка, С.Стриженюка, В.Кравчука, П.Ребра, Б.Ревчуна, а також прозою Є.Дудара та Д.Захарука. Заміщено карикатури відомих карикатуристів А.Василенка, П.Васька та І.Бежука.

Видання «Наш усміхнений батько Тарас», як перше видання такого плану заслуговує високої похвали. Авторові видання, як доброму знавцеві української сміхової культури, вдалося поєднати унікальні зразки смішної писаної й мальованої шевченкіани від 1840-х до 2010-х років. Книжка р озраховане на широку читацьку аудиторію, і на всіх тих, кому дорога постать геніального сина української нації..