Ігор Андруняк

Командир січової кавалерії — Франц Борис

Наприкінці осені минулого року у селі Волосів відбулась знаменна подія. Було відкрито меморіальну таблицю при вході до місцевого навчально-виховного комплексу у знак пам`яті односельчанина, славного командира кавалерійського дивізіону розвідки Січових стрільців Франца Бориса. Таблицю було встановлено за фінансового сприяння Надвірнянської районної влади, а задум втілив у мармурі скульптор, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Богдан Гладкий. Меморіальна таблиця виготовлена у формі вістря меча, на фоні козацького хреста вилито образ сотника, а внизу висічені вершники на конях.

Плутарх

Чи здатні українські владоможці на такі подвиги заради своєї країни, як це робили древні керманичі?

Клеомен першим віддав своє майно в загальне користування, те саме за його прикладом зробили його вітчим Мегістоной, усі його друзі, а потім усі інші громадяни. Згодом уся земля країни була поділена. Клеомен відвів земельні наділи й кожному з тих, кого відправив на вигнання і обіцяв вернути всіх, як тільки в державі запанує спокій… Відтак багато уваги він присвятив вихованню молоді…

Сергій Піддубний

"Сказання Захарихи" - сенсаційні доповнення до історії

Вже більше десяти років любителям давньої історії відомі оповіді про стародавні минувшини руські, що називаються “Сказання Захарихи”. Відомі вони перш за все через російський переклад і коментарі. Проте це джерело має суто українське походження, і вимагає коментаря та тлумачень того, хто обізнаний з тонкощами української мови та історії. Це не міти і не легенди. Це короткі захоплюючі розповіді про не казковий, а справжній, підкріплений конкретними історичними фактами богатирський, незламний і невмирущий руський дух, який сьогодні демонструють і наші воїни в боротьбі з московським агресором на Донбасі.

Цитати Болбочана і про Болбочана

"Факт розстрілу отамана Болбочана, котрий для мене став безпосередньо причиною моєї відставки — це тільки вище видніше полум'я того процесу самоспалення, в якому згорає наша хата. Розстріл отамана Болбочана — це не дрібний епізод, як доводиться від декого чути. Не дрібний тому, що, при нашім страшнім убожестві на людей, кожна свідома, чесна одиниця на вагу золота важиться в нашім національнім бюджеті".

Сергій Піддубний

“Коло, що творить Божу силу”

Вже понад 400 років світ числить свої дні і роки за григоріанським календарем. Перед цим був юліанський, який нібито заснував Юлій Цезар, а до того, вважається, людство й не відало, що таке календар. Ну хіба що крім єгиптян, які почали вести облік днів за одними даними в другому, за іншими – в четвертому тисячолітті до н. е. Але чи правда те, що більше нікому не було відомо про таку вельми потрібну в житті людини річ як календар?

Олена Артюшенко

ІЗ ДОНЕСЕНЬ АГЕНТІВ НА ПОЕТА АНДРІЯ МАЛИШКА

"Совершенно неприемлемым и недопустимым было «поэтическое», образное оформление всего текста либретто, последовательно выдержанное автором в духе националистической ограничености. Почти все песни, арии краснодонцев Малышко в националистическом духе «разукрасил» бесчисленными упоминаниями о «вишневих садках», «чебрецях», «крутых бережечках», «червоной калине» и проч. Автор текста сознательно избегал упоминаний хотя бы об одной черте, характеризующей, новое, социалистическое лицо Донбасса, новый, советский характер его людей..."

Сергій Дацюк

Характеристики еліти, за ігнорування яких заплачено кров'ю

Історія просто волає – Україна має бути самостійна цивілізація. Після Київської Русі до кого тільки Україна не намагалася пристати в геополітичному плані. Результат був один і той же – на кожному хронополітичному розломі країна ставала руїною. Якщо українці не зможуть зараз змінити цю історичну циклічність, нинішній похід у Європу закінчиться для України руїною та розколом.

Сергій Піддубний

Авторитети Вадима Пепи

1 листопада ц. р. в газеті «Слово Просвіти» була опублікована стаття письменника Вадима Пепи «Синдром Аттіли», в якій йдеться про те, як (цитата) «Українська земля натерпілася і від орд Аттіли в давнину, і від їхніх нащадків за пізніших часів», приписуючи гуну Аттилу до угорського етносу. Звичайно, у віці 81 рік вже важко встигати за новітніми історичними дослідженнями. Невідомі, певно, В. Пепі і

Роман Коваль

Петлюра справжній і несправжній

Творили військо явочним порядком. Це була самоорганізація народу. Петлюра ж у питанні військового будівництва виявився повним нікчемою. Армія цього колишнього інтенданта була обдерта – гола, боса, голодна, завошивлена, без достатньої кількості зброї і набоїв, без польових кухонь і лазаретів, без налагодженого зв'язку. Без амуніції. До речі, Галицька армія таких проблем не мала. Чому? Тому що нею безпосередньо керували військові, а не Петлюра.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!