Роман Коваль

Болбочан і Директорія

Скажіть-но, прошу Вас щиро, чи задавалися Ви думкою, що Україна пропадає і що треба щось зробити, аби спасти її?... Бідна Україна, ми боремся з большевиками, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а уряд український іде назустріч большевизму і большевикам!... Ви не можете розбиратись в самих простих життьових питаннях, а лізете в міністри, лізете в керовники Великої Держави, лізете в законодавці замісць того, аби Вам бути самими звичайними урядовцями і писарцями… Так буде до тої пори, поки всі Ви, громадянські представники, не скажете: "Я ПЕРШЕ ВСЬОГО УКРАЇНЕЦЬ. А ПОТІМ ВЖЕ ПАРТІЙНИЙ ДІЯЧ...".

Володимир Білинський

Махно проти Денікіна, або Махно на службі більшовиків

«Договір про утворення СРСР ніколи не було затверджено, і той проект (бо це був проект), що був поданий на І з'їзд Рад СРСР (товаришем Сталіним. — В. Б.) ніколи не набрав юридичної сили... Опонентом Сталіна на з'їзді виступив Фрунзе, який, на противагу спрощеній — аж до повного вихолощення — сталінській процедурі прийняття рішення, оголосив, що українська делегація, бажаючи «внести ще нові додаткові гарантії», вважає за необхідне... «не обмежуватися простою ухвалою цього прочитаного зараз т. Сталіним тексту, а провести над ним подальшу роботу», до якої, окрім ЦВК Союзу, «повин¬ні бути ще раз залучені уряди національних держав»

Сергій Піддубний

ОЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ – СИН УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ (уривок з книги «Великий код України-Русі»)

Фальсифікатори історії старанно знищували все, що могло пролити світло на рід і походження Олександра Великого. Праця Олександрового літописця Онесікріта зникла, з “Історії Олександра Великого Македонського” Квінта Курція Руфа, що складалася із десяти книг, дві перші, кінець п’ятої та початок шостої книг дивним чином втрачені, а в десятій існує пропуск. Тобто, зникли саме ті книги, де описувалося дитинство і юність Олександра, та ті частини, які могли викрити фальсифікаторів історії.

Дмитро Донцов

НАФТА, ЦАРГОРОД І УКРАЇНА

Коли трактувати Егейське, Адріятичне і Чорне моря як затоки Середземного (а так воно і є), то виявиться, що відібрання Царгорода, Катара, Каїра і Смірни від турків, а Києва – від росіян – се лише останні кроки того великого європейського Drang nach Osten3, який викидає за море обидві пів азійські держави, що через забудькуватість історії лишилися ще на нашім континенті. У сім великім русі Україна могла б відіграти свою роль.

Сергій Піддубний

ПРО ЩО І ПРО КОГО СПІВАЛИ НАШІ ПРЕДКИ (уривки з книги "Великий код України-Русі")

Одиницям відома колядка “Йордан – вода студена”, що співали в селі Луг, Надвірнянського району Івано-Франківської області. Колядка засвідчує не тільки велику любов галичан до Христа, але й відкриває деякі таємниці. По-перше, здається, галичани ні на мить не мають сумніву, що він виходець з їхньої землі, а отже його мати (пресвятая Діва) ховає малого від жидів (царя Ірода, який хотів убити його) в травах, Чорних лісах і Чорних горах – тобто в Карпатах...

Дмитро Донцов

ЧИЇМ БУВ СТАРИЙ ВЕЛИКОКНЯЖИЙ КИЇВ?

Думаю, що найближчою суперечкою, яку нам доведеться вести з москалями, буде суперечка за ідейну, духову та політичну спадщину давньокнязівського Києва. У цьому аспекті варто знову порушити питання: чия, властиво, є та спадщина? Де вона поділася? Хто її унаслідував або має право унаслідувати? З неперевершеним цинізмом москалі не перестають стверджувати, що давньокиївська держава була витвором генія московського народу або, коли це становище не вдається оборонити, що була вона спільною державою і москалів, і нас.

Сергій Піддубний

Лише факти. Як жили мої односельці 180 років тому

В Інституті рукопису зберігається один дуже цікавий документ під назвою «Інвентар та статистичний опис с. Крутенького Балтського повіту, належного Францеві та Жозефіні Гурківським і висновок Подільського Губернського інвентарного комітету, 1845-52 рр.», в якому подаються дані соціального стану. На його прикладі можна оцінити, як жило насправді тогочасне село.

Дивовижні правила довголіття доктора Хінохара

Українці теж так можуть. Треба тільки захотіти. Сьогодні пенсійний вік в Японії - 65 років, але його ввели півстоліття тому, коли середня тривалість життя в країні була 68, а столітніх людей похилого віку на всю Японію було всього 125 чоловік. Сьогодні японські жінки в середньому живуть до 86, чоловіки - до 80 років, а тих, хто перевалив за сто - 36 тисяч!

Валентин Таранець

Велесова Книга – Веди України-Русі (Друге видання)

У видавництві "Бедрихів край" (м. Городок) вийшло друге видання “Велесової Книги – Веди України-Русі”. Це особливе видання. Воно доповнене двома новими коментарями: “Життя в Карпатах і Карпатський Ісход”, “Велесова Книга спростовує творців Біблії” і сенсаційною знахідкою – фото досі невідомої дощечки та фрагментами переписаної Юрієм Миролюбовим іншої дощечки. Автор книги Сергій Піддубний перекладає їх і надає нам можливість першими дізнатися нові доволі цікаві відомості з давньої історії. До вашої уваги вступна стаття до книги доктора філологічних наук Валентина Таранця

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!