Григорій Клочек

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ. «ВАС ТАК НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ. Я ОДИН»

І якщо ми знайомі з творчістю Вінграновського, якщо нам не чужий його авторський світ, то відкриємо для себе ще один здогад: поет уособлює Україну – Народ – Вітчизну в образі жінки. І це уособлення у нього наскрізне, воно проходить через усю творчість – він, цей образ, буває то достатньо увиразненим (напр., «Дружиною мені приснились ви…»), то завуальованим (напр., «І липи темна тінь, горіха тінь прозора…»). Врешті-решт його знаменита збірка «Цю жінку я люблю…» – це суцільна варіація мотиву любові до жінки як до жінки і любові до України-Вітчизни, яка уособлена в образі жінки.

Іван Корсак

На розстанях долі (уривки з роману)

Обачно ступаючи поміж могил, щоб часом на гілку суху не втрапити, Віра йшла попрощатися із Надійкою — завтра вона з вояками має далі іти. Густішала ніч по хмурному надвечір’ї, тільки на мить було розірвалися хмари та з-за них раптом зірка визирнула, зблиснувши неочікувано, і Вірі аж млосно на серці стало: то донечка моя привіталася… Тиша велика стояла на цьому тихому місці, тільки кажан інколи крилами прошурхотить над головою та зрідка хіба кількастолітній дуб заскрипить — чи то крекче від немочі віку, чи застогне від невеселого свого життя, бо судилось йому зрости саме тут, куди радість не заблукає, одні сльози і плач.

Василь Кук

СТЕПАН БАНДЕРА – ПРОВІДНИК

Степан Бандера — видатна постать історії України XX сторіччя. Його ім'я увійшло до історії українського народу як невмирущий, світлий Символ України в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД). Під час Другої світової війни німецькі окупанти України його ім'ям — Бандерабевегунг (бандерівський рух) — називали національно-визвольну боротьбу українського народу й наказували своїй поліції знищувати бандерівців як кримінальних злочинців. Так само чинили й російсько-совєтські поневолювачі.

Франк Вальц

Вступне слово до книги Надії Максимів "Галицький рід»

Надія Максимів, яку у Львові знають більше як сестра Володимира, монахиня Собору св. Юра, написала надзвичайно цікаву книгу з історії свого роду і загалом Галичини «Галицький рід». Це присвята її «незабутнім батькам та їхнім побратимам – політв’язням українського підпілля та усім війною згорьованим, несправедливо засудженим, Батьківщини позбавленим, на чужині похованим». До вашої уваги вступне слово австрійського теолога, доктора літургійних наук Франка Вальца.

Олег Романів

Той, хто перший задекларував вимогу української державности

На історичному з’їзді студентської молоді у Львові у 1900 р. „Молода Україна“ через своїх доповідачів Володимира Старосольського та Лонгина Цегельського вперше задекларувала вимогу української державности. Володимир Старосольский був одним із провідних організаторів „сецесії“ університетської молоді в 1899 р., коли одна тисяча студентів на знак протесту проти шовінізму польських професорів та студентів покинула Львівський університет і перейшла на навчання в інші австрійські університети.

Михайло ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО

Знов волохівщина

Омелько Волох був свідомим агентом московських комуністів, якого протиставлено було популярній під той час на Лівобережжю постаті отамана Петра Болбочана, а всю волохівщину автор вважає за організацію, котра повинна була зруйнувати найбільш свідому та добре зорганізовану групу українських військ, яким був за часів Гетьманату Запорізький корпус… Вплив Волоха на вище командування й політичні кола з тою метою, щоб дискредитувати отамана Петра Болбочана, низка листів до вищого командування, і, нарешті, під час військової невдачі самочинний арешт Болбочана доконує це завдання

Любомир Гузар. Вибрані цитати:

Еліта – це люди, які відзначаються життєвою мудрістю. Мудрість полягає не тільки в знаннях, бо хтось може мати великі знання, а не бути мудрим. Мудрість – це здатність побачити дійсність в її контексті, цілісно. Любов до України – це прекрасний слоган. Можна говорити палкі слова про любов до України: це ні до чого не зобов'язує. А любити треба українців, жителів цієї країни – це є любов до України.

Сергій Піддубний

Давньоукраїнські держави, племена та їх засновники

В науково-популярному виданні Академії політичних наук «Суспільно-політичні процеси» №1 за 2017 р. опубліковано повну версію статті С. Піддубного, «Велесова Книга як заслін «руському міру». У ній наголошується: «Велесова Книга має стати священною для кожного українця, бо вона описує історію української землі, українського роду, показує наші джерела, звеличує нашу душу, дає нам крила, силу й натхнення, а не тим, хто прагне скористатися славою наших праотців і мати нас за своїх рабів. Врешті, це надійний заслін від войовничого і людиноненависницького «русского міра», що його прагнуть нав’язати всьому світові лукаві московські політики та попи". До уваги читачів один із розділів статті.

Віктор Вольський

Добре, тому що погано, або Вчіться жити під водою

На благодійному обіді в Лондоні на користь Центру єврейського життя виступив з півгодинною промовою директор центру з вивчення проблем національної безпеки при університеті Хайфи Дан Шуфтан. Нам видається цікавим в стислому вигляді опублікувати переказ Віктора Вольського лекцію вченого про Ізраїль, про проблеми і перспективи єврейської держави. Вона дуже корисна українцям. Можна сміливо ставити замість "арабів" "росіяни", щоб зрозуміти - українці зіштовхнулися з тією самою проблемою, що й ізраїльтяни...

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!