Сергій Піддубний

Авторитети Вадима Пепи

1 листопада ц. р. в газеті «Слово Просвіти» була опублікована стаття письменника Вадима Пепи «Синдром Аттіли», в якій йдеться про те, як (цитата) «Українська земля натерпілася і від орд Аттіли в давнину, і від їхніх нащадків за пізніших часів», приписуючи гуну Аттилу до угорського етносу. Звичайно, у віці 81 рік вже важко встигати за новітніми історичними дослідженнями. Невідомі, певно, йому і

Роман Коваль

Петлюра справжній і несправжній

Творили військо явочним порядком. Це була самоорганізація народу. Петлюра ж у питанні військового будівництва виявився повним нікчемою. Армія цього колишнього інтенданта була обдерта – гола, боса, голодна, завошивлена, без достатньої кількості зброї і набоїв, без польових кухонь і лазаретів, без налагодженого зв'язку. Без амуніції. До речі, Галицька армія таких проблем не мала. Чому? Тому що нею безпосередньо керували військові, а не Петлюра.

Надія Миронець

М. Грушевський у листуванні Є. Чикаленка з П. Стебницьким

М. Грушевський у №50 "Села" 20 грудня у статті "З кінцем року" вживав галицький правопис і виступав проти використання в українських виданнях одного правопису, мотивуючи це тим, що в Україні не було однієї школи, яка б навчала одним правописом. "Але я, – писав Є. Чикаленко, — все-таки не хочу допустить братоубійчої брані і, навіть, запропонував на редакційнім зібранні "Ради" – "аби нам не ділитися, треба і нам отділити ся", але редакція підняла такий ґвалт, що про се і думку я зали¬шив. Взагалі, наша нація – анархісти; на протязі історії не змогли витворить своєї держави, а тепер не можем навіть одного правопису витворити"

Юрій Атаманюк

ВІН МРІЯВ ПРО НЕЗВИЧАЙНУ ПРАЗОРЯНУ ДІЮ

Днями виповнилося 90 років з дня народження видатного українського письменника-фантаста, публіциста, правозахисника, мислителя, художника, засновника громадської організації «Українська Духовна Республіка» Олеся (Олександра) Бердника. Постать Олеся Бердника для українців – незвична і незвичайна. Його фізичне життя тісно гармоніювало з Високим духовним. Ідучи до духовних висот, він вів за собою людей. Зі своїми ідеями, зі своїм інтелектом Олесь Бердник не вписувався в жодний земний режим, бо як не крути, а політики, навіть дуже демократичні, думають про владу, про збагачення і переступають духовні закони, часто втрачають людяність.

Олександр Соколов

КРОВ’Ю, ВОГНЕМ І ЗАЛІЗОМ

У видавництві ФОП О. М. Стебеляк щойно побачив світ роман російського письменника Олександра Соколова (1840-1913 рр.) «Кров’ю, вогнем і залізом». Це захоплююча розповідь про драматичні події в Україні одразу після смерті Богдана Хмельницького, про боротьбу за гетьманську булаву і намагання Івана Виговського вирвати Україну з московських пазурів. Твір доволі повчальний для сучасних політиків та їх прихильників, оскільки описана в ньому політична та міжнародна ситуація України дуже подібна до сьогоднішньої. На широкий загал виходить вперше. Пропонуємо вашій увазі уривок з роману.

Наталя Полонська-Василенко

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (уривки з "Історія України")

Вночі проти 20 листопада 1917 р. на засіданні Малої Ради голова Центральної Ради М. Грушевський проголосив 3-ій Універсал, що його уклали українські соціял-демократичні та соціял-революційні фракції… 3-ій Універсал проголосив також свободу совісти, слова, друку, зборів, професійних спілок, мови. Але в ньому були суперечності: широко окресливши Україну, як незалежну державу, 3-ій Універсал залишав федеративний зв'язок із Росією, що як держава, вже не існувала. Це не перешкоджало М. Грушевському писати, у «Народній Волі», що Україна повинна рятувати цілість і єдність Росії

Іван Ющук

Відкритий лист Голові Комітету ВРУ з питань культури і духовності,Першому заступнику голови Комітету ВРУ з питань освіти і науки, Віце-прем’єр-міністрові України

Подальше дослідження показало, що це не «Велесову книгу» сфальшовано, це сфальшовано історію України. Сфальшована історія позбавила українців почуття гордості за правдиве історичне минуле власного народу, понизила до небезпечного рівня почуття власної гідності, а це те, що й потрібно колонізаторам.

Ярослав Оріон

Якщо комусь якась річ не мила, то він називає її “підробкою”

Але науковці історики, лінгвісти, як це часто буває з новизною, поставились негативно, а особливо Москва, для якої Влес Книга – це дуже загрозлива річ. Українські вчені ллють воду на млин Москви своєю байдужістю до Влес Книги і промине ще багато часу й зусиль, заки цей новоздобутий твір знайде собі належну оцінку й загальне визнання серед нас. Якщо комусь якась річ не мила, то він називає її “підробкою”.

Сергій Піддубний

ОУНІВСЬКА ВІДДАНІСТЬ

На 92 році життя помер великий патріот України, неймовірно сильна, працелюбна, талановита особистість, життєлюб і оптиміст, чуйний чоловік і турботливий батько Володимир Караташ. До 90 років займався бджільництвом, до 91-го писав книги-спомини, до останнього переживав за долю України і підтримував тих, хто втратив віру і силу духу словами І. Франка: "Чи побіди довго ждати? Ждати довго!" То й не жди ж! Нині вчися побіждати, Завтра певно побідиш". Більше про нього читайте в інтерв'ю, відповіді на питання якого він писав власною рукою.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!