Сергій Піддубний

Продавати землю?.. Купить хто?

У мене виникають суперечливі питання. З одного боку: а може й справді треба дозволити українцям продавати свою землю, бо чому б селянину не продати якусь частину виділеного йому законом паю (чи й увесь), щоб, наприклад, врятувати дружину від раптової важкої хвороби? З іншого боку: а хто її купить – місцевий фермер, який буде розвивати своє господарство, село, район, чи багатий дядько з-за бугра, який запропонує селянину більшу суму, але зароблені на цій землі кошти вкладатиме в Парижі чи деінде? Чи допомагатиме дядько з Парижа, Москви або Варшави районній лікарні та українській армії, як це роблять українські фермери?..

Денис Красносілецький

Політична діяльність та житєвий шлях отамана Івана Семесенка

«Я – нерв українського організму. Тому я, як ніхто, відчуваю гостро його бажання, стремління, потреби, наміри. Моя воля, то воля нації, і право судити мене за мої вчинки належить безпосередньо українському народу»[7, с. 12]. По-суті, очікувана і властива характеристика як для отамана українського повстанського загону, амбітної і волелюбної людини із патріотичними поглядами, якій довірили своє життя його побратими. Особисто сміливий, неординарний, дуже відвертий, без сорому у своїх висловлюваннях, чітко розуміючий своє призначення й поступ.

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР. Кілька вступних уваг про нашу прогру й вигру

Від кількох літ колесо української історії зупинилося, — ах, ні! — історія живої нації ніколи чейже зупинитися не може! Зайшла тільки одна зміна: від кількох літ розвиток українського народу перестав датуватися по календарі світових подій та обмежився до перетворення власної психіки й до повільних льокальних етапових здобутків. Ми знаємо, що за п'ять-шість останніх літ український нарід перебув могутній здвиг на шляху пізнання "хто ми і чиї ми діти", що саме в часах після воєнно-революційного хаосу там і тут, за і перед Збручем, — почалося справжнє відродження, проявлюване дрібничковою впертою боротьбою у запустілих царинах культури й економіки та щораз якокравійшою кристалізацією розгубленої і спантеличеної політичної думки.

Андрій Кігічак

ПАМЯТНІ ДНІ В ОЛЕКСАНДРІВСЬКУ

Гей-гей! Орли з карпатських гір прилетіли на землі Запорожжя помагати Запорожцям звільнити Україну від страшного ворога. І Українським Січовим Стрільцям стало легше й во¬ни підбадьорились, бачачи, що Укра¬їна гуде, що роїться поле бою за во¬лю, що віками роз’єднані брати чудом й волею Божою об'єднались до пере¬моги в бою за серце Запоріжжя, ко¬лиску традицій, колишньої слави й непоборного духа України! Палав щас¬тям молодий український стрілець, побачивши й увірувавши в існування новітнього Запорізького Війська.

Мудрість індійців

Все на землі має свою мету, кожна хвороба – ліки, що лікують її, а кожна людина – призначення. Жаба не випиває ставок, в якому живе. Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я не зможу запам'ятати, притягнути мене до участі – і я зрозумію. Вітер, що дав нашим дідам їх перший подих, отримує і їх останній подих, і вітер також повинен дати нашим дітям дух життя.

Чому сучасні діти не вміють учитися, не вміють чекати і з трудом переносять нудьгу

У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти гралися на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж, технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми. Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить його спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички...

Михайло Середа

ОТАМАН СЕМЕСЕНКО

На моє здивування, місцева влада складалася з людей, які не відповідали свойому призначенню і серйозности моменту. Їх легковажність дала місцевим большевикам широкі можливости агітувати навіть у військових частинах. Моя розвідка донесла мені, що моїх людей спиняють на вулицях невідомі Жиди, прохаючи передати такому то козаку, називали прізвище, пакунок. Козака з таким назвиском не знаходилось, а коли розгортали пакунок, то знаходили большевицьку літературу. Місцева влада свого дочекалася: 14 лютого большевики збройно виступили проти Директорії, загрожуючи її представникам і війську, а головне мені в Проскурові. Не довіряючи місцевій команді, всю ініціятиву подавлення цього повстання я взяв на себе.

Валерій Грошко

Опускаємось нижче плінтуса, або Правда допомагає піднятися з колін!

Ще, вочевидь, комусь дуже кортить забрати у туземців та аборигенів землю. Ясна річ під виглядом організації вільного ринку купівлі-продажу. За неї нашим чиновникам зарубіжні «філантропи», начебто, обіцяють цілу хмару паперових і електронних грошей. Тому посіпаки, намастивши руки клеєм, аби до них щось прилипнуло, так натужно розпинаються у ЗМІ. Одна тільки загадка: ким будуть українці на чужій території, бо їх земля тоді потрапить під юрисдикцію іноземних держав?

Василь Мудрий

ПРОСКУРОВСЬКИЙ ПОГРОМ

Цю жидівську, зрештою зовсім оправдану та зрозумілу помсту за погром використовували всякі можливі вороги українського народу, а перш за все московські чорносотенці та й московські «демократи», яким усміхалася «єдина, неділима Росія», одним з царем, другим без царя. Вони не бачили того, що робила армія Денікіна, Колчака, а пізніше Балаховича. Всі московські армії доконували далеко більших і далеко численнійших та крівавійших погромів від проскурівського.

Всі статті

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!