Валентин Таранець

Велесова Книга – Веди України-Русі (Друге видання)

У видавництві "Бедрихів край" (м. Городок) вийшло друге видання “Велесової Книги – Веди України-Русі”. Це особливе видання. Воно доповнене двома новими коментарями: “Життя в Карпатах і Карпатський Ісход”, “Велесова Книга спростовує творців Біблії” і сенсаційною знахідкою – фото досі невідомої дощечки та фрагментами переписаної Юрієм Миролюбовим іншої дощечки. Автор книги Сергій Піддубний перекладає їх і надає нам можливість першими дізнатися нові доволі цікаві відомості з давньої історії. До вашої уваги вступна стаття до книги доктора філологічних наук Валентина Таранця

Микола Міхновський

Як вільних українських козаків зроблено кріпаками

Але це було більше болюче для старшини, простому ж народові Петро допік іншим, почав роздавати землю своїм московським панам величезними шматками; цілі повіти подаровані були в Чернігівщині московському генералу Меншикову за те, що він зруйнував і вирізав Батурин, гетьманську сто¬лицю. Таким робом завелись у нас великі московські пани, що й досі володіють тисячами та десятками тисяч десятин. На сотницькі уряди Петро, помимо гетьмана і ради, призначав усяких розбишак та здирщиків, що страшенно мордували і оббирали людей.

Сергій Піддубний

НАУКА РОДОЛАД. Уривки з роману-есе "Євангеліє від Андрія"

При взаємній згоді чоловіка, і всіх жінок також, можливе багатошлюбне творення сім'ї (в періоди, коли мало здорових чоловіків). В разі відсутності сім'ї, при досягненні 30 років жінки стають віковухами, а чоловіки у 33 років – бобилями. Бобилів зневажають, виганяють з роду. Найвищий їхній чин – прислуга. Врятувати від цього приниження їх може служба у війську на благо Народу. Діви-віковухи живуть у родовому будинку, або окремо на околиці поселення, стаючи травницями-знахарками.

Правило 1%: чому одні отримують все, а інші нічого

Навіть невелика різниця в роботі з часом може призвести до нерівномірного розподілу привілеїв. Саме тому так важливі правильні звички. Достатньо всього лише на 1% перевершувати конкурентів. Але якщо підтримувати свою перевагу сьогодні, завтра, день за днем, ви будете раз за разом перемагати за рахунок цієї переваги. І кожна перемога буде приносити все кращі результати. Це і є правило 1%. Не потрібно бути в два рази краще, щоб отримати в два рази більше. Потрібно бути краще тільки на 1%.

Сергій Піддубний

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. ПРАДІДІВСЬКИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

26 років української незалежності – це 26 років імітації державності. Ми не творили й не шукали власного шляху поступу і розвитку. Ми щось імітували, когось мавпували і продовжували залишатися у фарватері Росії. Як наслідок, ми не тільки отримали війну від тієї ж Росії, ми слабкі на міжнародній арені, нас розривають внутрішні міжусобиці та протиріччя, ми пасемо задніх в економічному плані…

Григорій Клочек

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ. «ВАС ТАК НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ. Я ОДИН»

І якщо ми знайомі з творчістю Вінграновського, якщо нам не чужий його авторський світ, то відкриємо для себе ще один здогад: поет уособлює Україну – Народ – Вітчизну в образі жінки. І це уособлення у нього наскрізне, воно проходить через усю творчість – він, цей образ, буває то достатньо увиразненим (напр., «Дружиною мені приснились ви…»), то завуальованим (напр., «І липи темна тінь, горіха тінь прозора…»). Врешті-решт його знаменита збірка «Цю жінку я люблю…» – це суцільна варіація мотиву любові до жінки як до жінки і любові до України-Вітчизни, яка уособлена в образі жінки.

Іван Корсак

На розстанях долі (уривки з роману)

Обачно ступаючи поміж могил, щоб часом на гілку суху не втрапити, Віра йшла попрощатися із Надійкою — завтра вона з вояками має далі іти. Густішала ніч по хмурному надвечір’ї, тільки на мить було розірвалися хмари та з-за них раптом зірка визирнула, зблиснувши неочікувано, і Вірі аж млосно на серці стало: то донечка моя привіталася… Тиша велика стояла на цьому тихому місці, тільки кажан інколи крилами прошурхотить над головою та зрідка хіба кількастолітній дуб заскрипить — чи то крекче від немочі віку, чи застогне від невеселого свого життя, бо судилось йому зрости саме тут, куди радість не заблукає, одні сльози і плач.

Василь Кук

СТЕПАН БАНДЕРА – ПРОВІДНИК

Степан Бандера — видатна постать історії України XX сторіччя. Його ім'я увійшло до історії українського народу як невмирущий, світлий Символ України в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД). Під час Другої світової війни німецькі окупанти України його ім'ям — Бандерабевегунг (бандерівський рух) — називали національно-визвольну боротьбу українського народу й наказували своїй поліції знищувати бандерівців як кримінальних злочинців. Так само чинили й російсько-совєтські поневолювачі.

Франк Вальц

Вступне слово до книги Надії Максимів "Галицький рід»

Надія Максимів, яку у Львові знають більше як сестра Володимира, монахиня Собору св. Юра, написала надзвичайно цікаву книгу з історії свого роду і загалом Галичини «Галицький рід». Це присвята її «незабутнім батькам та їхнім побратимам – політв’язням українського підпілля та усім війною згорьованим, несправедливо засудженим, Батьківщини позбавленим, на чужині похованим». До вашої уваги вступне слово австрійського теолога, доктора літургійних наук Франка Вальца.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!