Віктор Радіонов

Роман Коваль: життєві засади й істини

Мовби не так давно вітали ми достойника на його п’ятдесятиліття. Та в круговерті черговий десяток збіг дуже швидко. Утім, не марно. У цього представника роду людського жоден день не проходить у бездіяльності. Тому за його плечима — майже 3000 дописів і заміток у різних часописах, десятки книжок (як особисто написаних, так і впорядкованих), 13 сценаріїв документальних стрічок, цілий ряд радіопередач, які тривали роками.

Валерій Марчак

Народе мій, замучений розбитий, мов паралітик той стоїш на роздоріжжі

Почну з Вас, Петре Олексійовичу. Ми українці довірили ВАМ нашу справу у складний для нашої Батьківщини час. Очевидно, що цей складний час вплинув на результати Вашої діяльності як лідера нації, і тому багато чого я мушу простити Вам, хоча гнітять мене справедливі докори, які посилає Вам мій народ, але чи не було їх і тоді коли Пророк Мойсей вів свій народ пустелею з Єгипетського рабства? Петро Олексійович, я хочу з докором Вас запитати, як Ви, як гарант Конституції, допустили що ЦВК зареєструвала кандидатом у президенти людину, яка не відповідає критеріям закону про вибори президента України?

Сергій Піддубний

“Історія об Аттилі, королі гунському”

Ця дуже важлива, малознана, ніким ще належно не прокоментована праця прийшла до нас через інші мови, а отже дещо в зіпсованому вигляді. Починаючи із самої назви, яка в джерелі подається як “Історія о Аттілі, королі угорськом”, і з підміни гунів на угорців. Приписування якогось певного полководця до інших народів не новина. Але тут цілий народ видається за інший. Натомість угорці прибули на територію сучасної Угорщини з первісної батьківщини між Волгою та Уралом лише в ІХ ст. - майже на п’ять століть пізніше володарювання Аттили. Тому ніякої мови не може бути про те, що гуни це угорці.

Дмитро Донцов

ДУША МОСКАЛЯ І ДРАГОМАНІВСТВО

Сила Леніних, Малиновських, Круглових (а завтра, може, нових Віталіїв і Храповицьких) є силою одержимих дияволом. З Євангелії знаємо, які пута розривали вони! Але теж знаємо з Євангелії, яка сила може їх повалити. До цієї останньої і звернуться ті, які звалять московського «колоса на глиняних ногах». Боян козацтва українського, автор «Енеїди», нагадував нам про це не раз, що «без богів ж людська моч – пустяк».

Ірина САЛІЙ

Трохи більше про Бандеру

Цьогоріч українська спільнота відзначає 110-річний ювілей від дня народження видатного політичного діяча, одного із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голови Проводу ОУН(Р) Степана Бандери. На Львівщині, звідки родом видатний українець, 2019 рік проголосили роком Степана Банддери. Проте, ця історична постать досі залишається недосконало вивченою. Як урок просвіти — наша розмова про Бандеру з подільським літературознавцем та краєзнавцем Валерієм Куфльовським.

Віктор Радіонов

ВАС чи ВАКС? Вищий антикорупційний суд: як правильно утворити абревіатуру

2 червня 2016 р. Верховна Рада внесла зміни до Конституції, зокрема переписала й ст. 125, згідно з ч. 4 якої в Україні «можуть діяти вищі спеціалізовані суди». Того ж дня ухвалено новий закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, у ст. 31 котрого передбачено, що вони в нас діють. Одним із них мусив стати Вищий антикорупційний суд. З його розбудовою не дуже квапились, але міжнародний тиск довершив справу — дітищу таки бути. Проте у вдумливих людей сміх викликає дивна спеціалізація. Склалося враження: ті, хто розробляв закон, рожевого уявлення не мають, що ж воно таке.

Сергій Піддубний

ПОЛЬСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ

В польських джерелах стверджувалось, що “ґрунти Гуманський та Звенигородський” почали залюднюватись тільки наприкінці ХVІ ст. Злісна неправда. У ці часи польські колонізатори накинулись на згадані землі. А місцеві козаки, уходники з Волині, Київщини, західного Поділля та Галичини жили тут і раніше. Польська влада не хотіла тих поселян визнавати законними, називала їх “подлєйшими”, бо від них, мовляв, “нема ніякого пожитку та послуг”. “Не будучи урожоними боярами — шляхтою, і невідомо звідки прийшлі, називають себе боярами, тримають під собою селища, іноді не несуть ніякої служби”. (Архив Юго-Западной России, ч.7,т.2. – К., 1890, с. 56).

АФОРИЗМИ Нація, націоналізм, українці

Усе, що йде поза рами нації, це або фарисейство лю¬дей, що інтернаціональними ідеалами раді б покрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді б широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчудження від рідної нації.

Віктор Радіонов

Барвінок — ведмежий вінок

Барвінок... Ця вічнозелена рослина віддавна є немовби свідченням перемоги життя над смертю. Тому й у свідомості українців вона раніше пов’язувалась із чимось святим і водночас загадковим, мала обрядово-заповітне значення, ототожнювалася з нев’янучим коханням і красою. Так, у Тараса Шевченка (1814—1861) читаємо: «Встала весна, чорну землю // Сонну розбудила, // Уквітчала її рястом, // Барвінком укрила»; «Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався...» «Барвіночку мій хрещатий, зелений, дрібний!» Це вже з творів Лесі Українки (1871—1913).

Всі статті

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!