Єнох і Ной. Підсумок
Постійний читач сайту “Ятрань” завважить, що попередні дослідження про Ноя та Єноха пов’язані між собою, а відтак логічно буде і підсумувати їх. Тим більше, що поза увагою залишаються певні важливі речі, оминати які, з моєї точки зору, буде помилковим, якщо ми хочемо, щоб інформація, отримана в подібних розвідках, приносила видимий результат, давала практичну користь українському народу, можемо говорити і так.
Наталія Бабенко: Мені хочеться, щоби Запоріжжя теж було відоме в писанковому світі
Мабуть немає у світі народу, серед котрого не було б талановитих художників. Хай не світового рівня. Кожен народ займається гончарством і скульптурою. Майже кожен народ має свою вишивку і різьбить по дереву. І тільки українці, з гордо піднятою головою можуть сказати світові, що тільки вони найкращі майстри з виготовлення писанки. Звісно, мистецтво творення декоративного яйця є і серед інших народів, але воно не настільки помітне. Для українців писанка – це не тільки вид мистецтва, вона ще й має магічне значення.
ЄНОХ
При розгляді особи біблійного Ноя поза межами того дослідження було залишено ще одне імя, яке потребувало свого окремого розгляду. Це – Єнох, прадід Ноя, з яким останній також повинен бути одно, як про те говорилося. Що ж особливого можемо дізнатися про Єноха, і чим, власне, він виділяється із загальної маси біблійних імен? Спробуємо знайти відповідь на поставлене питання.
СВІТ ВРЯТУЄ НАРОД-ПРОМЕТЕЙ!
Сергій Петренко – унікальний український поет. Прекрасний лірик і пісняр також захоплюється краєзнавством, прадавньою історією України й опоетизовує забуті сторінки нашої минувщини. Велику допомогу в цьому йому надає рідний Дніпро, по берегах якого він любить блукати і шукати вимиті водою дивовижі прадавніх епох, що закарбувалися в закам’янілих залишках доісторичних істот, дерев та камені…
“ВЄЛІКАЯ ІДЄЯ” або БЕРЕЖІТЬСЯ ЛЖЕПРОРОКІВ
“Правда з Неправдою ходять поміж миром обнявшись, і найлуччі люде віку свого помиляються, котору з них як звати”. Ці слова великого українця Пантелеймона Куліша сьогодні є актуальними для нас, як ніколи. Бо ж коли найкращі люди помиляються, то що вже казати про “пересічних” громадян? Щодня, щохвилини від ЗМІ ми отримаємо інформацію, велика частина якої по суті – це напівправда, відверта брехня та інформаційний смог, починаючи від “вболівай з чернігівським” і закінчуючи проповідями, наприклад, про “общую історію”.
Про Ноя і його ковчег.
Тому ортодоксальні євреї частково й праві, називаючи нас, українців, гоями і не вважаючи нас за людей. Бо, по великому рахунку ми не люди в сакральному розумінні цього слова; ні, – ми, українці, хоча й латентно, в потенції, але є богами, на що вказують і Писання: в Євангелії знаходимо слова Ісуса, звернені до слухачів: “Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви боги?..” (Ів. 10:34); боги ж – це ті, “до кого слово Боже було...” (10:35).
Нерадісний ювілей роз’єднання українського Православ’я
Двадцять років тому, у травні 1992 року, відбулася подія, з якої фактично розпочалося протистояння Православних Церков, а саме: був скликаний так званий Харківський архієрейський собор. Цей собор, усупереч канонічного права, відбувся без благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, котрого навіть не поставили до відома стосовно його скликання. Нагадаємо, що після отримання Україною незалежності та закономірного відокремлення Української Православної Церкви від РПЦ, патріарх РПЦ Олексій ІІ дав митрополитові Філарету Грамоту про самостійне управління.