Інна Старовойтенко

ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО: МЕЦЕНАТ, КРИТИК І ПОРАДНИК

Євген Харлампійович просив багатьох знайомих майстрів пера писати белетристику та історичні твори, які, на його думку, відіграли б важливу роль у процесі українського націєтворення. 1908 р. у листі до В. Винниченка він наголошував: «Я тої думки, що нам тепер найпотрібніша белетристика та драма іменно історична. Щоб читач захопився своєю минувшиною і набрався духу для праці в настоящому. Нам треба (скажу по секрету) такого високоталановитого брехуна і шовініста, як Сенкевич. Поки не буде сього шовінізма, то не буде справжньої й боротьби».

Іван Ольховський

ЗВОЙОВАНИЙ, АЛЕ НЕ ЗЛАМАНИЙ

«Відкривши віче, я запропонував: - Хто поміж вами українці, піднесіть руку догори! Піднеслося не більше трьохсот рук. - Малороси! Піднесіть руки! Піднесло руки коло половини присутніх. - Хохли! Піднесіть руки! Знов піднесла руки добра третина. - Українці, малороси і хохли! Всі разом піднесіть руки! Понад головами кількатисячної юрби піднісся ліс рук.

Ніл Гейман

Чому наше майбутнє залежить від читання?

Якщо у вас є друзі-математики, які запитують, навіщо читати художню літературу, дайте їм цей текст. Якщо у вас є друзі, які переконують вас, що скоро всі книги стануть електронними, дайте їм цей текст. Якщо ви з теплотою (або навпаки з жахом) згадуєте походи в бібліотеку, прочитайте цей текст. Якщо у вас підростають діти, прочитайте з ними цей текст, а якщо ви тільки замислюєтеся про те, що і як читати з дітьми, тим більше прочитайте цей текст.

Сергій Піддубний

Велесова Книга для юнацтва

Щойно, завдячуючи голові ГО «Народжені українцями» Олексію Цебро, ФОП Опанасенко С. В. (м. Київ), меценатам Зоряні Іванків та Олегу Заячківському (м. Львів), а також Книжковій фабриці (м. Біла Церква), побачила світ «Велесова Книга для юнацтва» (автор Сергій Піддубний, обкладинка Богдана Гдаля). Це видання підготовлене за книгою “Ілар Хоругин. Велесова Книга”, у ньому подаються окремі фрагменти, що розкривають суть великої Книги, та їх тлумачення. Рекомендується для позакласного читання учням старших класів і студентам, а також усім, хто цікавиться давньою історією України. Пропонуємо вашій увазі фрагмент із цієї книжки.

Ю.С. Земський

Малознані українцями риси до портрету пересмішника Степана Руданського та його вірші про кацапів

“Більше нічого не треба! Тут зачеплено і збито з болотом все, що було для мене дорогого: мою покірність називають пихою, мою правду – цвікою, мою жалість – здирством, мою вдяку – чорною невдякою… Мало того: вони личать мене годним проклину і заказують мені говорити з ними моєю рідною мовою… Тату! Тату! Ми ваші діти, а не довжники, ми завсігди маємо вас за батьків, а не пожичників, за що ж ви звете нас невдячними?!!”

Сергій Піддубний

ОРІЄВІ ЗАВІТИ

Про існування Орієвих завітів йдеться у Велесовій Книзі: “Боги та Орієві завіти кажуть вам: «Любіть світ зелений і тваринний! Любіть друзів своїх і будьте мирними між родами!»” [54, д. 25]. Це заповіти Отця Ора та його сина Отця Кия, що підтверджують Каратепські написи. У них, до речі, можна знайти низку інших повчань. Ці завіти, як повідомляється в Третьому написі, писані самим Києм. Ось вони (в дужках подаються пояснення перекладача С. Піддубного): Уче боричів мови нашої.

Іван Франко

"Се старий старим богам молиться"

Поляна була давно колись уся вимощена кам'яними плитами, котрі тепер поросли м'яким руном моху та корчами чепіргатої папороті. Тільки одна стежка через середину поляни була протоптана і вела до глибокої, в скалі викутої яскині в виді склепу, зовсім відкритого на полудне. Стіни склепу стояли сірі, без ніякої оздоби, сподом були в камені викуті лави й заглибини; тут камінь був червоний, перепалений, а на паленищах видні ще були сліди огню; тільки стеля мала на собі одну-однісіньку оздобу — виковану з каменя випуклясту півкулю, завбільшки з добрий хліб, обведену блискучим золотим обручем, мов короною.

ОДИНАДЦЯТЬ ОЧЕВИДНИХ ФАКТІВ, ЩО ЗАСВІДЧУЮТЬ ВІДСУТНІСТЬ В АНТИЧНІЙ ІСТОРІЇ ДРЕВНІХ ГРЕКІВ

Вважається, що столиця Греції місто Афіни засноване ще в ІІ тис. до н. е. і що його відвідував сам Геродот. Проте в своїх «Історіях» Геродот писав про Афіни, лише як про іонійське місто, а Іонія, за твердженням тих же греків, знаходилася в Азії – там, де нині живуть турки. Понад те, Геродот повідомляв: Афіни спалив Мардоній, “зрівнявши з землею все, що там ще залишилося від мурів, будинків і святилищ”. Звідси випливає інший висновок: так званий головний храм Афінського акрополя Парфенон не міг бути зведеним у V ст. до н. е., як заявляють греки.

Є. Чикаленко
Інна Старовойтенко

Перспективи української державності у прогнозах Євгена Чикаленка

Відсутність державотворчих здібностей в українців Є. Чикаленко пояснював вигідним географічним становищем їхньої території та її природними багатствами, які не вимагали від населення тяжкої праці, наполегливості та великої енергії. Та й історично склалося так, що українцям державність допомагали засновувати й утримувати лише варяги, коли ж вони асимілювалися, то багата українська земля ставала поживою для сусідів.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!