Сергій Піддубний

ПОРІВНЯЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО

Московська мова кодує людину на негатив, вона “троянський кінь” в душах українців. Нічого подібного не знайти в українській мові на зразок російських перл: “бес-человечный”, “бес-сознательный”, “бес-совестный”, “бес-честный”? І коли попи московської церкви мову, яка “очеловечує” і робить “чесним” чорта, називають благодатнішою за всі інші, виникає справедливе запитання, а чи не є вони його посланцями?.. Мова – це результат розумової діяльності певної спільноти. Від неї залежить і психічний стан людини. “Язик” в значній мірі вплинув на те, про що писав відомий російський фізіолог, академік І. Павлов: “Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека – он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую…”

Юрій Земський

Микола Міхновський – наступник заповітів Т. Шевченка та творець модерної ідеї української державної незалежности

Микола Міхновський – один із небагатьох, хто ясно розумів усю облудність доктрини класової боротьби – відразу ж покинув ряди РУПу та заснував у 1903 р. Українську народну партію (УНП), із тим же гаслом – Самостійної України. Він переконував засобами партійної та публіцистичної діяльності, що українці не можуть іти в союзі разом із московськими революціонерами, бо останні не менше, аніж московські оборонці існуючого режиму (тобто на менше монархістів) хочуть нашого національного поневолення, хочуть українські інтереси підпорядкувати московським. Українська нація тільки тоді стане вільною, коли ми – українська інтелігенція – звільнимо насамперед свою думку з-під впливу чужинців – експлуататорів нашої нації.

Бібліотека імені Д. Брилінського
Валерій Куфльовський

Піонер літературного краєзнавства

Його літературна хода розпочалася першим дописом до Смотрицької районної газети 1936 року. Багатолітня творчість сількора знайшла місце на сторінках 25 українських і російсько-радянських газет та 8 журналів. Серед них варто би назвати: "На зміну", "Колгоспне життя", "За комунізм", "Прапор Ілліча", "Радянське Поділля", "Радянська освіта", "Молодь України", "Учительская газета", "Друг читача" та інші. За активну літературну творчість педагог і сількор Д.М. Брилінський дочекався дружнього шаржу:

Олег Ольжич

Українська історична свідомість

Великокняжий Київ крізь віки величі і руїни однаково дбає і прагне об'єднати під своєю рукою всі частини розірваного тіла нації і держави. І півтисячоліття пізніше однаково голосно кличуть і звуть ці частини, щоб він взяв їх під своє берло: «...істинниє з древніх віков землі і провінції наші сарматскіє козакорускіє, от Подоля і Волох до Смоленска долгіє і обширніє границі свої імущіє, а іменно Київскую, Галицкую, Львовскую, Хелмскую, Белзкую, Подолскую, Волинскую, Премискую, Мстиславскую, Витебскуюі Полоцкую» (з «Універсалу Хмельницького» у Величка).

Сергій Піддубний

У селі Шепилове на Голованівщині відкрито приватний Музей культури побуту

Відомий художник, педагог та громадський діяч зі Львова професор Валерій Марчак має неабиякий послужний список досягнень. Він створив низку вражаючих живописних і монументальних праць – чого варті, наприклад, його картина «Мати Берегиня», яка тримає на вишитому рушнику звичайну українську хату, що вивела в світ багатьох геніїв українського народу, та мозаїка на фасаді одного з корпусів Львівського медичного університету. Заснував Академію дизайну, написав унікальний посібник для майбутніх художників «Про малярство». Працюючи в інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Академія мистецтв), виховав сотні художників і дизайнерів…

Сергій Піддубний

Продавати землю?.. Купить хто?

У мене виникають суперечливі питання. З одного боку: а може й справді треба дозволити українцям продавати свою землю, бо чому б селянину не продати якусь частину виділеного йому законом паю (чи й увесь), щоб, наприклад, врятувати дружину від раптової важкої хвороби? З іншого боку: а хто її купить – місцевий фермер, який буде розвивати своє господарство, село, район, чи багатий дядько з-за бугра, який запропонує селянину більшу суму, але зароблені на цій землі кошти вкладатиме в Парижі чи деінде? Чи допомагатиме дядько з Парижа, Москви або Варшави районній лікарні та українській армії, як це роблять українські фермери?..

Денис Красносілецький

Політична діяльність та житєвий шлях отамана Івана Семесенка

«Я – нерв українського організму. Тому я, як ніхто, відчуваю гостро його бажання, стремління, потреби, наміри. Моя воля, то воля нації, і право судити мене за мої вчинки належить безпосередньо українському народу»[7, с. 12]. По-суті, очікувана і властива характеристика як для отамана українського повстанського загону, амбітної і волелюбної людини із патріотичними поглядами, якій довірили своє життя його побратими. Особисто сміливий, неординарний, дуже відвертий, без сорому у своїх висловлюваннях, чітко розуміючий своє призначення й поступ.

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР. Кілька вступних уваг про нашу прогру й вигру

Від кількох літ колесо української історії зупинилося, — ах, ні! — історія живої нації ніколи чейже зупинитися не може! Зайшла тільки одна зміна: від кількох літ розвиток українського народу перестав датуватися по календарі світових подій та обмежився до перетворення власної психіки й до повільних льокальних етапових здобутків. Ми знаємо, що за п'ять-шість останніх літ український нарід перебув могутній здвиг на шляху пізнання "хто ми і чиї ми діти", що саме в часах після воєнно-революційного хаосу там і тут, за і перед Збручем, — почалося справжнє відродження, проявлюване дрібничковою впертою боротьбою у запустілих царинах культури й економіки та щораз якокравійшою кристалізацією розгубленої і спантеличеної політичної думки.

Андрій Кігічак

ПАМЯТНІ ДНІ В ОЛЕКСАНДРІВСЬКУ

Гей-гей! Орли з карпатських гір прилетіли на землі Запорожжя помагати Запорожцям звільнити Україну від страшного ворога. І Українським Січовим Стрільцям стало легше й вони підбадьорились, бачачи, що Україна гуде, що роїться поле бою за волю, що віками роз’єднані брати чудом й волею Божою об'єднались до перемоги в бою за серце Запоріжжя, колиску традицій, колишньої слави й непоборного духа України! Палав щастям молодий український стрілець, побачивши й увірувавши в існування новітнього Запорізького Війська.

Всі статті

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!