Сергій Піддубний

Священне Знесіння

Забудовуючи парк Знесіння, нинішня львівська влада замахнулася на святині наших предків, до творення яких, здається, приклав руку сам Господь-Творець. Тут були священні висоти, плато і гаї, де молилися наші праотці та прабабусі, тут молодь гартувала свою спритність, силу і волю. Тут закохувалися і отримували освячення на продовження роду українського…

Марія Калайда

Перший український переселенець в Канаду

Із захопленням дивимось на великих канадців українського походження: губернаторів, міністрів, мільйонерів, зірок спорту та культури, вчених, громадських діячів, часом навіть і не знаючи, про мужнього духом та тілом чоловіка, який у далекому 1891-му році став одним із перших українських поселенців канадські землі, тим самим давши початок хвилям міграції до Канади, що тривають і досі.

Леонід Климчук

Пророчий заповіт генія

Спокусившись на даровані царатом дворянські привілеї, панівні представники цієї еліти змирилися тоді з нав’язуваним Україні статусом Малоросійської губернії, кинулися до нього в услужіння, перетворилися, як картав їх Т.Г.Шевченко, в «подножки, грязь Москви», в «рабів з кокардою на лобі», що «по московській так і ріжуть», допомагаючи імперії в колонізації країни та беручи участь у закріпаченні українського селянства.

Інна Старовойтенко

"...Це життя було одним суцільним подвигом неустанної праці"

першочерговим завданням для свідомих українців Петро Януарійович вважав створення таких умов, за яких би українські потреби у власній мові, школі, промисловості, культурі стали органічною частиною суспільних потреб українців, а не сприймалися владою як вимоги гурту ідейних діячів... Публіцист вважав, що "без визнання прав української національної культури і української державності, принаймні в формах широкої національної автономії, ніяка влада не зможе встановити ні доброго ладу на території України, ні тривких та лагідних відносин до її людності"

Сергій Піддубний

Невідомі достойники України-Русі (за Велесовою Книгою)

З усього видно, що сім’я Орія була дружною - батько стояв горою за синів, а вони один за одного. Разом, навіть одним цілим, згадуються вони не тільки у Влескнизі, а й у Каратепських написах [106, с. 112]. Батько зумів привити синам любов до землі, до Вітчизни і навчив шанувати один одного й привчав шанувати свій народ. Коли “були ті славичі у великій скруті: не було чим животи кормити”, вони сказали Ору-отцю: “Веди нас геть!” Орій запитав їх не за себе, а за синів: “Чи готові на “ви” із синами моїми?”. Ті відповіли: “Підлягаємо ми!”. І пішли з Києм, Щеком і Хоривом – трьома синами Оровими – іншу землю оглядати. І з того почався рід слав’ян” (д. 38А).

Інна Старовойтенко

ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО: МЕЦЕНАТ, КРИТИК І ПОРАДНИК

Євген Харлампійович просив багатьох знайомих майстрів пера писати белетристику та історичні твори, які, на його думку, відіграли б важливу роль у процесі українського націєтворення. 1908 р. у листі до В. Винниченка він наголошував: «Я тої думки, що нам тепер найпотрібніша белетристика та драма іменно історична. Щоб читач захопився своєю минувшиною і набрався духу для праці в настоящому. Нам треба (скажу по секрету) такого високоталановитого брехуна і шовініста, як Сенкевич. Поки не буде сього шовінізма, то не буде справжньої й боротьби».

Іван Ольховський

ЗВОЙОВАНИЙ, АЛЕ НЕ ЗЛАМАНИЙ

«Відкривши віче, я запропонував: - Хто поміж вами українці, піднесіть руку догори! Піднеслося не більше трьохсот рук. - Малороси! Піднесіть руки! Піднесло руки коло половини присутніх. - Хохли! Піднесіть руки! Знов піднесла руки добра третина. - Українці, малороси і хохли! Всі разом піднесіть руки! Понад головами кількатисячної юрби піднісся ліс рук.

Ніл Гейман

Чому наше майбутнє залежить від читання?

Якщо у вас є друзі-математики, які запитують, навіщо читати художню літературу, дайте їм цей текст. Якщо у вас є друзі, які переконують вас, що скоро всі книги стануть електронними, дайте їм цей текст. Якщо ви з теплотою (або навпаки з жахом) згадуєте походи в бібліотеку, прочитайте цей текст. Якщо у вас підростають діти, прочитайте з ними цей текст, а якщо ви тільки замислюєтеся про те, що і як читати з дітьми, тим більше прочитайте цей текст.

Сергій Піддубний

Велесова Книга для юнацтва

Щойно, завдячуючи голові ГО «Народжені українцями» Олексію Цебро, ФОП Опанасенко С. В. (м. Київ), меценатам Зоряні Іванків та Олегу Заячківському (м. Львів), а також Книжковій фабриці (м. Біла Церква), побачила світ «Велесова Книга для юнацтва» (автор Сергій Піддубний, обкладинка Богдана Гдаля). Це видання підготовлене за книгою “Ілар Хоругин. Велесова Книга”, у ньому подаються окремі фрагменти, що розкривають суть великої Книги, та їх тлумачення. Рекомендується для позакласного читання учням старших класів і студентам, а також усім, хто цікавиться давньою історією України. Пропонуємо вашій увазі фрагмент із цієї книжки.

Всі статті

Минувшина

Вітаємо!

Це не сайт для стурбованих політикою чи економікою.

Ми запрошуємо гуртуватися на цих сторінках людей, які мислять набагато глибшими категоріями, аніж постмодерними суспільними надбудовами.

Ми запрошуємо до свого кола людей, які мислять знаками: тими речами, що із примата зробили людину, а з людини – українця.

До створення цього сайту ми йшли досить звивистим шляхом. Ще у 1990 році ми видавали одну з перших в Україні незалежну районну газету „Сходи”. Потім була районна, а затим і обласна газета „Там, де Ятрань”...

Нині, небачені раніше технології, дозволяють нам вийти на інший рівень спілкування, об’єднуючи дедалі більше однодумців.

Наш сайт не столичний і не міський. Ми живемо в сільській місцевості і цим пишаємося, бо ми живемо на рідній землі, яку споконвіку кропили святою кров’ю та потом наші Предки. Наш сайт УКРАЇНСЬКИЙ!

Місія

 

Ми пропонуємо об’єднатися навколо, здавалося б, простих речей, які формують нашу українськість, ідентичність та унікальність.

Ми віримо, що без знання минулого немає майбуття. Тому наріжним каменем ставимо минувшину країни, етносу, народу, землі. Минувшину Людини, Роду, кожнісінького села. Відтак, це тісно пов’язано із віковічним укладом життя наших Предків: мовою, традиціями, звичаями, віруваннями.

На жаль, праві ті, хто стверджує, що прийдешні покоління виростають без пам’яти. Але чи можемо бути в цьому процесі сторонніми спостерігачами? Адже це прямий шлях до рабства. Чи хочемо ми, українці, щоб наші діти були рабами?

Ми прагнемо, щоби наше Інтернет-видання стало не лише невеликим промінчиком української культури, слова та думки, а предтечею нового українського суспільства – суспільства відповідальності за свою націю і своє майбутнє, суспільством високого Духу та Моралі.

Бачення

 

До цих електронних сторінок ми запрошуємо долучатися всіх, хто любить Україну, мову, літературу, природу, свою землю.

Запрошуємо всіх, хто хоче зробити щось добре для країни та суспільства та не знає як.

Не має значення чи вмієте Ви писати – важливі Ваші чисті бажання та добрі наміри.

Не має значення, де Ви живете – на Сході, чи Заході, в селі, чи в місті.

Має значення, що Ви маєте право бути почутими.

Тож давайте гуртуватися!

Давайте поділимося своїми думками та переживаннями!

Без лідерів та поводирів будемо відвертими перед собою та світом!

Давайте визнаємо, що ми, українці, мусимо жити спільно, мусимо діяти спільно, мусимо спільно зберегти для нащадків мудрість Предків!