В кінці минулого року в газеті „Літературна Україна” була надрукована стаття письменника Сергія Плачинди „Троада: забута давньоукраїнська держава”, в якій стверджувалося, що ми, нібито, карійці, а не українці. Дослідник української мови та історії Сергій Піддубний дещо по-іншому дивиться на підняте питання, та, на жаль, „Літературна Україна” залишила його статтю без уваги...

Є такі народи, що зберігають свою сутність і без землі; тобто, земля-територія під ними є, але це як крига, по якій можна на той берег перебігти. Є й такі, що з землі живуть, але не більше: виснажується під ними земля – шукають іншої поживи. А є й такі, що з землі живуть, із землею живуть, землю бережуть, без землі не існують. Це – землероби. І серед них Українці – найдревніші й найдосвідченіші.

Розкинулося село Липовеньке на крутих берегах річки Мокрої Деренюхи, майже поєднавшись воєдино з північного краю з селом Пушкове, а з південного – Капітанкою. Глянеш на топографічну карту і задумаєшся: а й справді, щось є в цій деренюхівській місцевості.