ВІЧНІ ПРИНЦИПИ ВЕДАНТИ ТА СУЧАСНА ФІЗИКА

Процитую на початку затятого матеріаліста, що вважає первинними випадкові флуктуації матерії: « А що таке, власне кажучи, живі істоти? З погляду фізики, це теж випадкові утворення, які, на відміну від кристалічного камінця, мають здатність не тільки утримувати певний рівень порядку, а ще й розвивати його, вдосконалювати, розмножуючись та дедалі краще пристосовуючись до середовища свого буття » (Василь Триліс – тут детальніше: http://yatran.com.ua/articles/557.html)

Поважаю мудрих мужів, їх корисно слухати. І вміють вони одразу зайняти таку собі верхню сходинку у беседі. Подивляться такі мужі на світлину книжок-джерел та вже поблажливо посміхаються: добре, добродію, добре, що ти то прочитав. Але з висоти нашого знання – то крапля. Тобі ж ще вчитися та вчитися, то й послухай нас. Й згадають мені про ентропію чи про закон збереження енергії. Завжди є бажання запитати: добре, шановний, все-то так. Я також знаю, що у основі всього матеріального є однакові елементарні частинки. Питання у мене є: чому ж абсолютно випадково абсолютно однакові початкові елементи дали в одному випадку неорганічне каміння, в іншому: пана Василя Триліса, ще в іншому – самого мене, Дмитра Федорова? Все ж таки є наочна різниця, чи не так? Давайте від загального до цього конкретного: чому так сталося? І не сумніваюся знову побачити поблажливу посмішку: добродію, та це ж дитяче питання... Й буде розповідь про дарвінізм, генетику, хімічну активність елементів чи ще щось подібне.

Тому не будемо продовжувати пусту дискусію, а скажімо своє: кожен бо має право на думку, чи не так? Хтось почує, хтось ні, хтось зрозуміє, хтось зробить кроки далі та глибше. Тільки давайте не накидати давнім призабутим словам сучасний зміст. Для того й джерела вказані, не повихвалятися, а виказати повагу до тих авторів, що написали.

Схід Сонця 22 червня 2011. Гора Космач, Карпати. Час наймогутнішого Світлосяйного Сонця: подателя ритму всього живого на Землі. А живим є все. (Світлина автора)

Не сумніваюсь, що мудрі фізики пояснять мені Схід Сонця «преломленням променів у шарі земної атмосфери».

А Весняне Пробудження таким собі током живиці відповідно переходу середньої температури через +8С. (Світлина автора)

На сьогодні принципово існує два погляди та пояснення Всесвіту. Теорія фізично-еволюційна та теорія Створення (креаціанізм). Перша каже, що Всесвіт – це випадковий збіг хаотичного руху якихось первинних матеріальних частинок, та поступова еволюція від простого до складного. А свідомість намагаються пояснити всякими «хімічними реакціями». Назвемо це: причинність «знизу-доверху». Друга стверджує, що є певний Творець, який існує поза межами цього Всесвіту і тим чи іншим способом створив його у визначений час таким, як є. Причинність «зверху-донизу». Друга теорія домінувала останні 2000 років і невід’ємно пов’язана із біблійним поглядом та християнством.

Масований та незворотній розгром другої теорії почався у ХІХ ст ., в тому числі і через дешифровку месопотамських табличок, робіт Дарвіна та блискучої плеяди фізиків (Максвел, Планк, Нільс Бор, Енштейн, Гейзенберг, Розерфорд, Кюри і багато-багато інших). Так, без сумніву фізично-еволюційна теорія має потужне підгрунтя. Але й вона не дає повного пояснення всім наявним експериментально встановленим фактам.

І знову Теорія Створення набирає друге дихання. Але вона має, так би мовити, «дурний спадок», тому що головна її течія намагається повернути втрачені позиції та чіпляється до певних прогалин у теорії еволюції. У тому числі вони намагаються відкидати датування на основі радіоактивного напіврозпаду гірських порід та історичних подій через певні наявні нестиковки. І знову намагаються повернути примітивного персоніфікованого всемогутнього творця-деміурга. На мій погляд, цей напрямок приречений, бо він повертає зворотньо до темних Середніх Віків повного невігластва та відсутності електрики.

У 1950-х роках американський астроном Едвін Хаббл відкрив факт розширення у просторі Сучасного Всесвіту. На основі цього сучасна фізика стверджує, що зворотньо у часі цей Всесвіт не існував зовсім. Наразі, фізики встановили вік Всесвіту у приблизно 14.5 млрд років. Як встановили?

Це далекі Галактики на фоні яскравих та близ ьких до нас зірок. Фундаментальний принцип нашого Світу – швидкість Світла є стала й не залежить ні від часу, ні від простору. Тому, знаючи швидкість світла, та відстань до об’єктів (через вимірювання спектрального змішення) вчені можуть визначити час, за який світло від тих віддалених галактик дійшло до нас. Отже, ми бачимо на цьому фото стан Всесвіту, яким він був мільярди наших років тому. Пікреслюю – «наш Всесвіт, той, що досяжний нам». Бо сучасна фізика стверджує багатовимірність Всесвіту, але це недосяжно для нас, людей. Це фото та нижче від позаземного телескопу «Хаббл» www.hubblesite.org – у вільному доступі.

Це – кільце невизначеної ще точно «темної матерії» у віддаленій від нас Галактиці. Якщо такої «темної матерії» у Всесвіті буде більше певної величини, через деякий час він почне стискуватися до первинного стану. Якщо менше – він, Всесвіт, буде розширюватися безкінечно, охолоне та вмре, тобто в ньому припиняться будь-які процеси та обмін енергією.

Раз так, то колись Всесвіту не було. Не було нічого: ні простору, ні часу, нічого фізичного. Отже, це є факт кінцевості Всесвіту, підверджений усіма на сьогоднішній день технологічними можливостями людства. Із цього випливає, що Всесвіт з’явився, а, отже, був створеним. Але завжди є питання: А що було до того? Є лекція видатного фізика Пенроуза на цю тему: вже сьогодні сучасні методи спостереження здатні виявити релікти того, що було до Великого Вибуху, отже до Створення цього нашого Всесвіту. (детальніше для бажаючих тут http://nauka.in.ua/news/archive/article_detail/8477?sphrase_id=67580)

На сьогодні у фізиці є серйозний конфлікт між квантовою механікою та загальною теорією відносності. Людство поглиблює свої знання, й вже доведено, що на рівні мікрокосмосу не працює теорія гравітації, яку створив у свій час Ейнштейн. І тепер йде інтенсивна робота нового покоління фізиків над теорією так званого Єдиного поля або Теорією Суперструн. Теорія йде до ще більш мікроскопічного рівня, ніж електрони та кварки, які, на сьогодні, вважають неподільними. В суті – в основі всього матеріального Світу лежить практично нематеріальне коливання енергії, умовно назване «струною». Така елементарна струна має багато вимірів у просторі та різну інтенсивність коливань. Інтенсивність та просторова конфігурація такої струни визначають фізичні властивості вже відомих на сьогодні елементариних частинок.

Елементарні частинки мають подвійну природу. Це одночасно й хвилі із певною частотою, і частинки із певною масою. Квантова фізика стверджує на основі принцип у невизначеності, що мікрокосмос елементарних частинок є суцільний спектр вірогідності того чи іншого стану. Але ж наш фізичний світ вже є зафіксований у певному єдиному стані із необмежених можливостей. Єдиний стан, тому що ми його таким спостерігаємо, сааме таким, а не іншим. Виходить, що фізичний Світ, той чи інший, неможливий без нематеріальної Свідомості, або Спостерігача, який усвідомлює саме цей стан, а не іншу вірогідність. Інакше: фіксує матерільний прояв «суперструн» у безлічі варіацій первинного енергетичного коливання та його просторової конфігурації.

Раз так, то сучасна фізика доводить, що Фізичний Всесвіт є конкретним та усталеним тому, що зафіксований нематеріальною Свідомістю Спостерігача. Причому, і Свідомість, і Матеріальний Всесвіт є первинні, бо неможливі один без одного.

Світогляд «Вічних принципів» зберігся у ведичній філософії, яка безперервною тисячолітньою традицією проростає із зерна «Ригвед» на індійському грунті (тут і далі буду писати вслід за В. Шаяном «Ригведи» - у множині, тому що значення назви таке: «Знання-гимни, які прорекли, тобто вимовили людською мовою»). «Адвейта Веданта» – найбільш послідовний напрямок ведичної філософії. Це є, фактично, третій напрямок пояснення Всесвіту, і він свідомо від самого початку стоїть на позиціях «І так, і так», а не «АБО - АБО» . Нас призвичаїли думати діалектично: «Матерія Первинна» або «Дух Первинний». Відповідно, або Свідомість постає наслідком розвитку Матерії, або Матерія є створенням якогось свідомого творця. «Адвейта Веданта» стверджує: «І Дух, і Матерія – обидва первинні»: не було одномоментого акту творення, є циклічний процес усвідомлення.

Образно, кажучи так: «Він, Дух, відкрив очі та побачив її, Матерію». Із усвідомлення цього факту – факту існування Спостерігача та те, що можна спостерігати, і починається Всесвіт. Іншими словами, Бог-Дух є не поза межами Всесвіту, а і є Всесвітом, а матерія – прояв, середовище, через яке він маніфестує самого себе. І процес творення є проявом вічної Свідомості через змінну матеріальну форму. Новий філософський напрямок сучасної фізики – «Квантовий Активізм» - висуває причинність «зверху-донизу-доверху та самопосилання». Ви існуєте, тому що самоусвідомлюєте себе, а самоусвідомлюєте себе тому, що існуєте.

Ще раз порівняємо сучасну фізику та Веданту: Світ починається із Великого Вибуху із нематеріальної точки сінгулярності = Він, Спостерігач, відкрив очі та побачив ЇЇ, Матерію. Світ закінчується новим колапсом Всесвіту у точку сінгулярності = Він закрив очі і перестав усвідомлювати ЇЇ. Але – при тому ніщо, ніхто, ніколи, нікуди не зникає: бо вже є і було у тій нематеріальній точці, у непроявленому, неусвідомленому вигляді.

Видатний діяч «Адвейти Веданти» Свамі Вівекананда ще у 1900-х наводив приклад, розбиваючи примітивні вірування у бога. «Чи думає Бог? Чи має він інтелект? – риторично запитував він, та сам же відповідав: «Ні, не думає, й не має інтелекту у нашому людському розумінні. То є все наша власна проекція. Якщо провести паралель: наші очі бачать у вузькому частотному діапазоні електромагнітних хвиль, але це не означає, що на нижчих частотах хвиль немає, й не означає, що не існує електромагнітних коливань із вищою частотою. Тому відблиск нашої людської свідомості зовсім не є чимось найвищим, й вище того нічого й бути не може: не слід Всесвітній свідомості приписувати людські характеристики, тільки примножуючи їх силу, без визнання іншої якості» .

На сучасному рівні розвитку вже не має місця ні бездушному матеріалізму, ні примітивному створенню Світу якимось могутнім яхвою-деміургом, таким-собі необмеженим нічим царем небесним. Хоче – милує, хоче – карає. Й треба молитися йому єдиновірним способом, щоб отримати преференції, або прямо зараз, або згодом – вже за гробом. Одним словом, це нова спроба утворити рабовласницький лад на Землі: не ворушіться – «все схоплено». Мовляв, у земному житті є мала проекція всевишнього деміурга. Карає та милує на власний розсуд, й відповідає тільки перед царем небесним, а не перед пересічним населенням. Це, як кажуть, ми вже проходили. Досить.

Але ж ні знання, ні свободу не спинити. Йде відновлення призабутих наших вже джерел, які стверджують незмінність Вічних Принципів Всесвіту у мінливому поточному житті. Ті саме принципи, які намагається відкрити сучасна фізика. Треба рухатися у майбутнє у новому циклі нашого розвитку: не повертатися до печер, а створити новий гармонійний Лад. Лад вищої інтенсивності на вищому витку сходження нашого Духу до Прави Вічного Неба. Бо наступає час Духовності, а не релігій.

І починається все із Зорі Світанкової, що дивом-предивом народжується Прекрасною та Світлою із Темряви ночі, із Мороку невігластва!

Основні джерела :

1. Amit Goswami. GOD is not dead. What Quantum Physics tells us about our origins and how we should live. =Jaiko Publishing House, Mumbai. India – 2010. ISBN-978-81-7992-992-6 = Бог не вмер. Що Квантова фізика каже нам про наше походження та як ми повинні жити

2. Brian Greene. The Elegant Universe. - Vintage Book. New York. USA 2003 .ISBN-0-375- 70811-1 = Наш Елегантний Всесвіт . ( Про теорію суперструн , приховані виміри та вимоги до Єдиної Теорії )