Уманська святиня


Сергій Піддубний


Сучасною столицею Синського краю (межиріччя Синюхи та Синиці)  сміливо можна вважати місто Умань. Також це сучасний Пересічень, бо тут пересікаються головні дороги нашої Вітчизни: схід – захід (Донецьк – Львів) і південь – північ (Одеса – Київ). Певно, це і древній Пересічень, бо, за “Сказаннями Захарихи”, він розташовувався у Надбужжі, а до Південного Бугу (Бога) звідси не так і далеко.


Будівничі знаменитого Уманського дендропарку “Софіївка” знали таємниці наших Праотців, бо головним пам’ятником у ньому стала змія. Як і на Вільховському святилищі-обсерваторії за якихось п’ятдесят кілометрів на південь від Умані (див. с. 11). Очевидно також, що “Софіївка” розташована в сакральному місці. Всі її кам’яні, скульптурні та водяні дива розміщені на божественній річці із дивовижними за красою берегами, назву якої навіть і не знають достеменно. Одні називають її Уманка, інші – Кам’янка.


Окрім добре відомих всім окрас дендропарку, є всі підстави говорити, що тут могло бути святилище сонцевірників. Це унікальна поляна великих гранітних брил, більшість з яких утворюють майданчики для зібрань, молитов, співу пісень і місць для сидіння. Зараз вона має назву – Критський лабіринт. Але зважаючи на те, як розумно розташовано камені, цілком ймовірно, що поляна ця називалася святилищем Бога Ума [201, с. 45], від якого могло отримати своє ймення місто. Проте, відомо, як колонізатори нищили нашу історію та пам’ятки, щоб зайняти українську землю та святині. Вони ж і чіпляли сюди чужинські назви.



 Поляна видовжена зі сходу на захід. Із її південної сторони знаходиться камінь з улоговиною для жертовної рідини у вигляді півмісяця повернутого на південь.



Зі східної сторони є зручний майданчик для волхва та місця для вірян, де вони могли розташуватися зручно, щоб послухати мудрої мови, ще раз нагадати отцівські заповіти. А наявність у парку пам’ятника древньому драматургу Еврипіду підказує, що тут могли ставити також театральні вистави...


Еврипіда не випадково вшановано тут. Він не має ніякого стосунку до Греції. У своїх творах Еврипід ні разу не згадує Греції, а Еллада у нього – “славетна кіньми”, які в Греції не водилися. Більше того, Еврипід пише п’єси  “Іфігенія в Тавриді”, а не “Іфігенія в Греції” чи “Іфігенія на Балканах”, і “Троянки”, а Троя – це Ольвія (див. с. 209).


…Нічого в світі, особливо мистецькому, не відбувається просто так. Хтось Вищий водить рукою творця, хтось Вищий підказує і направляє, де поставити знак, що саме тут сталася та чи інша велика подія – в даному разі, де започаткувався театр. Творці “Софіївки” не випадково поставили пам’ятник Еврипіду на українській землі. То все воля Богів…


Підготовлено за книгою Сергія Піддубного «Кому Боги вікрили свої таємниці». Книгу можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63