ТРИПІЛЬСЬКА КОЛОМИЙЩИНА

Яким ПРЕДОК

 

Нинішня громадська думка українців схиляється до тверджень тих археологів і дослідників нашої минувшини, які вважають трипільців – представниками однієї з найдавніших світових цивілізацій. Саме ці загадкові поселенці облюбували собі українські і частково румунські землі, створили тут мегаполіси, в яких мешкали десятки тисяч осіб, міста, які знали водогони й гончарство, які пишалися будівельними здобутками і фортифікаційними спорудами. Саме трипільці явили світові свою самобутню кераміку, залишивши на ній багато таємничих письмен і символів.

 

 

Знахідки на горі Корнів

 

Думка науковців неодностайна щодо того чи вважати трипільців нашими предками. Припускають, що це були вірменоїди, що прийшли вони нібито десь з Балканів чи зі Сходу. Проте існує незаперечне твердження про те, що лише на благодатній і родючій землі, якою і є Україна, споконвіку живе людина. Людина осіла, не кочівник, не завойовник, а хлібороб, скотар. Тому українці пишаються тим, що є нащадками древніх трипільців, подібно, як смагляві єгиптяни пишаються тим, що є нащадками світлих своїх предків. Зрозуміло, це страшенно не подобається нашим недругам, які всіляко намагаються применшити значення трипільської культури. Вони то сміються з Президента Ющенка за його захоплення «Трипільськими глечиками», то будують швидкісні автошляхи через трипільські кургани, то верзуть нісенітниці, нібито трипільці колись жили на наших теренах, але це не були предки українців. Однак віриться, що коли Україна стане справді українською і її науковці, політики й дипломати думатимуть по-українськи, то світ змушений буде визнати, що цивілізація починалася не в Греції й Римі і навіть не в Єгипті й Шумері, а в Україні. І доведеться шановним московським і колумбійським професорам переписувати свої грубі книжки. Рано чи пізно це станеться...

 

30- 31 травня 2003 року в Києві відбулася надзвичайно важлива конференція, присвячена 110-ій річниці відкриття трипільської культури. Матеріяли й тези доповідей того самого року видав центр «Просвіта» у Києві. Згідно з новими дослідженнями хронологія трипільської культури охоплює період від 5400-х до 2700-х років до Різдва Христового. Уявімо, коли це було! Відчуймо себе нащадками трипільців! Збагнімо відколи живе тут наш рід!

 

Приємно, що в трипільському світі присутня й наша Коломийщина. Тут однак не слід плутати нашу Коломийщину з урочищем Коломийщина, яке є в селі Халеп’ї  Обухівського району Київської области, де в 1930-і роки досліджено два трипільські поселення. Инша річ, звідки там взялася така назва. Можливо колись хтось дасть відповідь і на це запитання. У 1936 році видатний український археолог Ярослав Пастернак натрапив на трипільське поселення в с. Корничі Коломийського повіту, на горі Корнів. Подамо короткий опис виявлених ним трипільських жител у переказі иншого талановитого українського археолога й патріота Михайла Клапчука – уродженця с. Корнича.

 

« ... житлова споруда представляла собою ліп'янку з дерев'яною конструкцією стін. Ліп'янка будувалася так, що в землю вкопували стовпи й городили пруттям або закидали коленими дошками. Все це обмазували в'язкою глиною, перемішаною з соломою й половою й для більшої тривалости перепалювали обмазку до червоного кольору (Такого типу «горожена» хата з середини ХІХ ст. досі стоїть у с. Великому Ключеві на Коломийщипі - прим. автора). При розкопках знайдено велику кількість такої обмазки стін з відбитками дощок і пруття. Побудувавши стіни, над ними зводили двоспадову крівлю з кізлів, обрешітки та соломи або очерету.

 

У плані ліп'янка мала прямокутну форму. В ній упадало в вічі таке розташування основних хатніх предметів, яке сильно нагадує розміщення інтвентаря сільських хат у Корничі до 1930-х рр. Зразу наліво від входу в ліп'янку, в куті розташовувалося вогнище, виложене трьома шарами кам'яних плиток зі старого річища Пруту, а біля нього кілька уламків кам'яних зернотерок. Вправо від входу розташовувалися дві цілі зернотерки та залишки великої посудини, неначе вкопаної в землю, в яку зсипали виготовлену тут же на зернотерках муку. За вогнищем знаходилася лежанка, тобто рівно вимазане глиною місце долівки для сну й відпочинку.

 

Хочеться додати, що в деяких трипільських ліп 'янках на Поділлі під стіною проти входу знаходилися глинобитні хрестоподібні підвищення, які могли служити місцем їди або мати ритуальне призначення. Здається, що хрестоподібні, вкопані в землю столики, за якими донедавна в Корничі та инших селах Прикарпаття петрували пастухи, є далекою ремінісценцією ритуалу трипільських часів (Такі викопані в землі столи використовують подекуди й досі в селах Коломийської Гуцульщини на свята Петра й Павла - прим. автора).

 

Біля розкопаної в 1936 р. ліп'янки натраплено на відпадкову яму, яка свідчить про високі санітарні умовини та неабиякий порядок у селищі трипільців. В ямі знайшлося багато фрагментів кераміки, крем'яного знаряддя, костей домашніх та мисливських тварин тощо. Кераміка характеризувалася досконалістю як форм, так і техніки виготовлення: посуд був виліплений з добре відмуленої глини й випалений до червоного кольору. Він мав багато різноманітних форм, серед яких упадали у вічі кулисті й грушкоподібні амфори, конічні миски, посудина типу шведських шоломів, двійнячки тощо, які були представлені різними розмірами. Одні з керамічних виробів мали побутове, а инші, наприклад двійнячки, ритуальне значення. Абсолютна більшість череп'я не мала орнаменту, але зрідка зустрічалися фрагменти кераміки з орнаментом, нанесеним на nриродний червоний фон ясножовтою або темнобурою фарбою. Орнаментаційним мотивом служили лінії, крапочки, трираменники з гнутими раменами тощо.

 

На денці одної посудини виявлено відбитки доволі тонкої тканини, що говорить про те, що трипільці вміли прясти та виготовляти полотно. Про це свідчать теж знайдені на поселенні глиняні тягарці кросен, пряслички тощо. На ніжці однієї глиняної фігурки жінки виявлено ритий орнамент у вигляді дрібнесеньких кружечків, а також прямих ліній, які, мабуть, відтворюють плетені ногавиці з бахромним орнаментом.

 У процесі археологічних дослідів на поселенні на Корневі знайдено кілька глиняних схематизованих жіночих фігурок та їх менше чи більше виразних уламків, наявність яких зв'язують з великим значенням жінки в трипільському суспільстві. Крім того, при розкопках зібрано численні глиняні фігурки овець та кіз, які, як і знахідки костей тих тварин, свідчать про велику питому вагу в економіці трипільців випасу худоби.

 Однак основним заняттям трипільців було землеробство. На це вказують зернотерки, мотики, серпи, полова та звугліле збіжжя в обмазці стін ліп'янок на Корневі.

 

Металів трипільці ще не знали. Основним матеріялом, з якого вони виготовляи собі знаряддя праці, був кремінь. З нього змайстровані скребки, проколки, ножі, серпи, наконечники стріл, тощо. Один предмет був виготовлений з закарпатського обсидіану. Це говорить про те, що трипільське поселення на Корневі, розташоване на південно-західній периферії ареалу трипільської культури, підтримувало добросусідські торговельні зв'язки з племенами Закарпаття...

 

На трипільському поселенні на Корневі, як сама обмазка стін, так і багато фрагментів з кераміки перебувають в сильно здеформованому від дуже високої температурі стані. Це дає підставу думати, що до такого стану їх могла довести одночасна пожежа всіх наземних споруд поселення, яка знищила ціле поселення. Скоріш за все пожежу спричинили якісь вороги трипільців...».

 

До цього слід додати, що гора Корнів вивищується на 300 м над рівнем моря, а згаданий археолог Я. Пастернак припускав, що перші поселенці могли навіть її вирівняти під поселення. Слід також зауважити, що на цій горі існували поселенці і в дотрипільську пору і в потрипільську. Після Я. Пастернака на Корневі восени 1967 року М. Клапчук виявив З0 розташованих півколом трипільських жител, улітку 1983-го тут копали львівські археологи Л. Крушельницька та В. Конопля.

 

Куди зникли трипільці – на це питання науковці досі не дають остаточної відповіді. Одні вважають, що їх знищили невідомі вороги, оскільки миролюбні трипільці-хлібороби не вміли воювати і не могли оборонятися. Инші кажуть, що різка зміна кліматичних умов змусила трипільців полишити свої поселення. Є навіть версія про напад інопланетян, які надсучасною зброєю винищили трипільців.

 

Виявлені трипільські знахідки Я. Пастернак та М. Клапчук передали до Коломийського музею і тепер, мабуть частина з них, зберігається у фондах Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

 

Залишки трипільських поселень виявлені також біля сіл Дебеславців, Спаса, Коршева, Кропивища, а також у Печеніжині на Коломийщині. Імовірно, список можна було б продовжити. А це свідчить, що наші землі здавен обжиті людиною. Прикро лише, що мешканці Коломийщини на масовому рівні не усвідомили себе нащадками трипільців, не змогли поширити знання про трипільців та привабити туристів своїм трипільським минулим. Инші народи на цьому вже заробляли б кошти, а ми, на жаль, не вміємо надати значення інформації, своїм скарбам. Тому слід повести ширшу пропаrанду трипільської минувшини на Коломийщині і усвідомити себе нащадками найдревнішої світової цивілізації.

 

Вступна стаття до книги "Коломия і Коломийщина", 2008 р.