Увазі читачів пропонується текстовий варіант четвертого відео-інтерв’ю письменниці Тетяни Дугельної (Світлолади) на каналі «Калина» з дослідником праукраїнської історії, письменником Сергієм Піддубним (дивіться за посиланням – https://www.youtube.com/watch?v=Lx7izY48tXk).
Т. ДУГЕЛЬНА: Сьогодні у нас чергова зустріч з істориком-краєзнавцем, дослідником праукраїнської історії та мови, перекладачем і коментатором Велесової Книги, письменником Сергієм Піддубним. Цього разу хочемо відреагувати на відгуки, коментарі і прохання наших глядачів до відео про Велесову Книгу. Наприклад, глядачка під ніком @mariyavikaruk7676 пише: «Я вірю в цю Книгу. Наші пращури були всюди. Дякуємо. Велесова Книга – книга пращурів, книга богів. Хоч Бог один, але він має своє відпромінювання і поділяється на богів. Ми маємо вірити в Бога, у те, що ми давні, натхненні духами пращурів. Дякую. Обов'язково придбаю книгу і розбірник».
Якраз про наших прадавніх Богів найбільше запитань. Про них наша розмова.
С. В., давайте відштовхнемося від Ісуса Христа, про якого ви говорили, що він нашого давньоукраїнського роду і що насправді був язичником. Надайте якісь факти на підтвердження цього і розкажіть, яким він богам молився?
С. ПІДДУБНИЙ: Гадаю, що в своїх дослідженнях, в т. ч. в книжці «Славетні предки українців», про яку ми нещодавно говорили, я навів достатньо доказів, що Христос був язичником. Але якщо ви запитуєте, зупинимося докладніше на деяких фактах.
Перший: читаємо в Євангеліях, де Ісус проповідував і творив дива: на горі, в саду, на вулиці, біля моря. Як це переважно і робили язичники – під відкритим небом. Бо, як казав Ісус, «хто небом клянеться – клянеться Божим престолом і тим, хто на ньому сидить”. Тобто, Богові Небесному і своїм Пращурам, які суть у небі. Тих, хто молився в Храмі, Ісус називав лицемірами і казав: “хто храмом клянеться, – клянеться ним та тим, хто живе в нім». (Мт. 23:13, 21-22). Недарма і Влескнига зазначає, що Боги в храмах “не приймають жертви нашої” [30, д. 21]. Наші Пращури знали, що вони є дітьми матері-природи і що справжнім об’явленням Бога є природа. І її пізнання то правдиве богознання. У природі черпали свою силу і натхнення. У її проявах відчитували Божу волю, а не за чиїмись вигадками.
Друге: ніхто інший краще не засвідчить правду про погляди і віру Христа як учні. Звернемося до того, кого Ісус поставив чи не найвище, на кому хотів “будувати Церкву Свою” і кому дав ключі від Царства Небесного (Мт. 16:18-19). До улюбленого свого учня Петра (Кифи). Апостол Павло в посланні до галатів видає істинну віру Петра: він споживав разом із поганами і жив по-поганському, а не по-юдейському. Отже, маємо очевидне підтвердження, чого навчав Ісус і чого навчився у Нього святий Петро.
Ще один факт знаходимо у відомого французького теолога ХІХ ст. Едуарда Шуре, який знав Євангелія в давніших редакціях. Перед стратою Ісус тікає до язичницького міста Кесарія. Тут Він пішов до невеликого храму, що був збудований на честь язичницького Бога Пана, і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі”. Тобто, Він прийшов до рідних Богів, щоб звірити свої думки та вчинки, й шукав підказки, як діяти далі. Ім'я Бога Пана, до речі, – наше ім’я, бо в його основі Ан-анти, одна із назв наших предків, які свого часу панували в давньому світі.
Є ще таке дуже важливе свідчення Ісусового язичництва і кому він міг молитися: Христос, як пише євангеліст Матвій, виганяв демонів (тобто, лікував людей) Вельзевулом. Тлумачами Біблії Вельзевул пояснюється як князь злих духів. Натомість очевидно, що в цьому імені змінені голосні і насправді це є «Велес-віл» – Бог, якому поклонялися наші предки... І цьому є підтвердження у стародавніх Євангеліях і псалтирях.
Т. ДУГЕЛЬНА: Дійсно, факти просто сенсаційні!.. А ось зараз читаю у вашій вступній статті до книжки «Ілар Хоругин. Велесова Книга»: «Унікальність Книги також у тому, що вона докладно виписує релігійну систему наших Пращурів і називає Богів, про яких ми мали примітивні знання, а ще більше домислів та фантазій». Тобто, у Книзі, перекладеній і розтлумаченій вами, ми маємо розповідь від безпосереднього свідка, кому молилися і кого шанували найбільше наші Пращури. На дощ. 11А, зокрема, читаємо: «Молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо, велику славу йому співаймо!» Хто цей Триглав, що був найголовнішим для наших Праотців? Розкажіть про нього докладніше.
С. ПІДДУБНИЙ: Триглав – це три головних Боги: Сварг, Дажбог і Перун. Сварг – це “Отець, а інші суть сини”, зазначається на д. 22. Він саме Небо (Сва), Бог-Творець, Бог світла і вогню, Бог Прави, Яви і Нави, яких (цитата): “маємо за істину, і ця істина наша переборює сили темряви і до блага веде” (д. 15А). Саме Сварг, як йдеться на д. 26, уставив Мовинства – звід священих правил та молитов. Він також – Бог шлюбу, Бог Роду, бо це “перший Пращур” (д. 15А), “Дід Божий, який тому Роду Божеському є началом і всенькому Роду криниця вічна” (д. 11А). Отже найвеличнішим Богом – Верховним – був (цитата): “Корінь хліба нашого – Сварг, що створив світло” (д. 15А): Свар, Сварг(о) або Сваргор (Святий Орій Господь). Але ні в якому разі не Сварог, як нам навіювали церква та офіційна наука. Що й донині підтверджують назви українських сіл: Сваричів, Сваркове, Сваром’я, Свариж, Сварині, Сварицевичі та наші прізвища й імена – Сварин, Сваринюк, Свирид. Індуська мітологія, яка бере початки з наших земель, саме у значенні Неба має Сварга. І тут теж, як бачимо, немає ріг…
Другий із Триглава: ДАЖБОГ – син Сварга, Творець яйця-світу і Землі (цитата): “Дажбо створив яйце, що є Світ-зоря, яка нам сяє. У тій безодні повісив Дажбо Землю нашу”; а також “душі пращурів суть, які світять нам зорями од Ірію”. Понад те, він здійснює єдність трьох світів у загальній гармонії Всесвіту – навіть (цитата): “Права незримо уложена Дажбом, а по ній, як пряжа, тече Ява. Ява творить життя наше, а коли одійде – смерть тут як тут. Ява тече і твориться в Праві, а після неї Нава приходить – до того є Нава і по тому Нава, а в Праві є Ява”. Він Сивий Яр (д. 11Б), що “був прадідам нашим і нам є вуха та очі” (д. 12), дід і Отець русів. “Літопис руський” нагадує, що після Сварга царював його син “на ймення Сонце, – що його зовуть Дажбогом”. Правив він, як стверджується, аж двадцять з половиною літ і в Єгипті. А якщо пригадаємо, що в Єгипті, про що ми вже говорили, царював наш Кий, то, певно, він був прототипом Дажбога, бо в третьому написі біля “Брами левів” на Каратепі читаємо: “Учні є, каже, ми Дая Кия”, де цілком ймовірно Дай і є Дажбогом (Дайбогом).
Третім із Триглава був Бог ПЕРУН – син Дажбога, громовержець і Бог боріння, покровитель дощових днів, переможець засухи. Це про нього казали, коли гриміло: “Бозя колачі везе”, адже за громом приходив дощ, який ніс життєдайну вологу і щедрий врожай хліба. Перун також покровитель знань, оскільки Ілар Хоругин називає його провідником русів по Стезі Прави, яку треба розуміти як науку Богів. Саме Перун послав людям з неба перші письмові знаки – руни, про що свідчить його ім’я: “той, хто ПЕРедав РУНи”. Недарма він і златорунний (д. 11Б), недарма його ототожнюють і з Інтрою, який “Веди знає” (д. 31)…
Маю переконання, що цей Триглав відображений у нашому державному гербі, який в народі називають Тризубом. І в ньому зафіксована наша божественна природа, суть і місія.
Т. ДУГЕЛЬНА: Проте знаходимо у ваших книгах, в т. ч. у «Велесова Книга – історія українців з прадавніх часів і священний кодекс слав’ян», главу «Культ Мати-Слави», з якої випливає, що Мати-Слава за своїм, так би мовити авторитетом, була вище названих вами найголовніших богів, чи як це розуміти?
С. ПІДДУБНИЙ: Мати-Слава, а повніше Мати-Слава Птиця Небесна – це щось особливе, окремішнє. У Велесовій Книзі вона також – Божеська Птиця, Красна Птиця, Магура, Зоря Сонця, Зоря Красна, Ясна, Перуниця, Берегиня, Мати Свята… Вона Та, Хто зійшов згори, з неба і “вогонь дала Пращурам нашим” (д. 29). Це і про неї у вступному слові до поеми «Марія» писав Т. Шевченко:
Все упованіє моє
На Тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє Твоє,
Все упованіє моє
На Тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих…
…………………………
Царице неба і землі!
Артефакти у вигляді фігурок жінки з головою у формі кола-диска з довгим великим носом, що нагадує пташиний дзьоб, засвідчують, що образ Богоматері-Птиці поширений із часів Трипілля-Оратти і навіть з Мізинської культури, якій 15-20 тисяч років. Мати-Слава це наш прапор, це та, яка “несе Ріг Слави нам” (д. 8/3). На її заклик йшли до бою наші прадіди (цитата): “А як ворог іде, то беремо мечі й, одержимі віщими словами Матері Небесної, що майбутнє наше славне, йдемо до смерті, як на свято” (д. 14)…
Т. ДУГЕЛЬНА: С. В., нас дивляться і чують багато жінок. Переконана, їм буде дуже цікаво дізнатися, яке загалом місце посідали наші жінки, наші Праматері в давніх суспільствах, яку роль відігравали в житті племен і давньоукраїнських держав?
С. ПІДДУБНИЙ: Скажемо так, як ми бачимо з археологічних культур, зокрема, Трипільської, Сабатинівської і з того, що прочитуємо у Велесовій Книзі ця роль кардинально різниться від, наприклад, із добре відомої книги, яка називається Біблією. Якщо у Біблії читаємо, що жінка створена з ребра чоловікового, тобто, вона його тінь і не більше, то за Велесовою Книгою – жінка рівня чоловікові, бо була “вона (цитата) навпроти Дія”, а Дій/Див одне з імен Верховного Бога. Тобто, жінка-мати з’явилася на світ одночасно з Богом-Творцем, з чоловіком. А отже, вони обоє Творці. А ще вона – Лада, про яку говориться на д. 7Г «Народе мій од Лади». Тобто, вона є нашою Першородителькою, нашою Ненею. Мати не тільки найголовніша в житті людини, у Велесовій Книзі вона також головна провідниця і натхненниця. Ось що автор Книги адресує від її імені тим, хто ухиляється від війни і готовий поступитися територіями: «Птиця-Мати Небесна Слава дорікає нам і молить нас, про батьківську славу нагадуючи, – щоб мали сміливість стати на рать і відбили мечами землю нашу у ворога»…
Т. ДУГЕЛЬНА: Якщо, як ви стверджуєте, у наших предків був культ Мати-Слави, певно, і був якийсь її день, якісь особливості її шанування. Ви щось про це знаєте?
С. ПІДДУБНИЙ: Культ жінки і зокрема, Мати-Слави Птиці Небесної чи Цариці небесної, був у багатьох країнах світу. У нас, переконаний, їй присвячувався не один день. Думаю, один з них був на в перші теплі дні весни, приблизно тоді, коли зараз вшановують Євдокію – швидше дівочий день, День любові – недарма цей місяць колись ще називали коханом. Другий – десь у першій половині нинішнього місяця травня, за Велесовою Книгою Ладо: День дружини, Лади, тієї, хто дає лад в домі і створює в ньому затишок. І третій – на початку жовтня, в Бабине літо, як ще називають цю пору, – День Мати-Слави Птиці Небесної, коли вшановували мудрих матерів і бабусь. Які обряди здійснювалися в ці дні можна лише здогадуватися, а стосовно «небесної цариці» маємо, по суті, документальне свідчення біблійного пророка Єремії, що в Єрусалимі, заснованому нашими Праотцями, для неї пекли жертовне печиво. Певно, у вигляді птахів – голубки і качки, що і зараз роблять наші господині, зокрема, на весілля. Звісно, славили Мати також урочистими піснями, танцями, хороводами тощо…
Т. ДУГЕЛЬНА: Наступне запитання напрошується таке: маємо три головних Боги – Сварга, Дажбога і Перуна, маємо Мати-Славу Птицю Небесну – як головну берегиню і захисницю, а автор чомусь присвятив свою Книгу Велесу. Чому так?
С. ПІДДУБНИЙ: Ну, найперше, Велес – Бог родючості та достатку, Бог хліборобської вдачі та величі. А наші предки споконвічні хлібороби. Звідси і відповідний висновок Ілара Хоругина: Велес “пристанище сили нашої”. Велес панує над місяцями Житниць, Віниць, Зраниць та Овсєниць – з 24.07 по 22.11 за сучасним стилем. Опікується господарством – пасовищами, врожаями та худобою, навчив пращурів землю “раяти”, піднімає воєводу Суражієвого (Сонце), а вночі світить, тобто, ототожнюється також із Місяцем, і приносить дітей. Отже, він також опікун закоханих… По суті, це чоловічий аналог Матері-Берегині, Мати-Слави.
Т. ДУГЕЛЬНА: А загалом скільком Богам поклонялися наші Пращури?
С. ПІДДУБНИЙ: Я не назву точну цифру – десь два з половиною десятки імен, але деякі боги мали не одне ім’я. Наші Праотці не рахували своїх богів, бо (цитата): “Бог є один і множествен. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали Богів многих. Бо це світло Ірію йде до нас, і будьмо гідні Його”. “Бог є один і множествен” – це і засаднича філософська формула, і релігійна концепція наших предків. Тобто, Бог-Творець, якого наші предки називали Сварг, – один, але у нього багато помічників – синів, онуків. Навіть люди – його посланці на землі: “Знайте, що ви сини Творця, і поводьтеся, як сини Творця”, – зауважується на д. 25. “І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали Богів многих. Бо це світло Ірію йде до нас ”. Володимир Шаян виклав послідовне вчення про сутність генотеїзму, тобто “про єдинобожество як многопроявну, многоіменну і многоособову Істоту”.
Це не просто Боги, роз’яснюється на д. 26, то “суть Отці наші, а ми сини їхні” – ті Отці, які вже відійшли в потойбіччя і світять нам з Ірію (цитата):
Усяк рід мав Щурів і Пращурів,
які померли перед віками цими.
То їх, Богів наших, почитати повинні,
бо од них радощі маємо. д. 38А
Т. ДУГЕЛЬНА: Погоджуюся, не треба рахувати наших Богів, а треба тренувати свою віру. Під час війн головним богом був Перун, як випливає з Велесової Книги: «А князі і воєводи-отці вели людей битися з ворогами на славу Перуна. І ще Дажбова допомога наверталася. І була держава та Руська од русів і борусичів – то бо Борія Велика. І непрестанна всяк час йшла пря». Чому «непрестанна всяк час йшла пря»? Яка головна причина війн, що вели наші Пращури?
С. ПІДДУБНИЙ: Наших сусідів (і не сусідів) завжди манило наше матеріальне багатство, людський ресурс – здоровий і талановитий. А також історичне багатство, славетність нашого роду. У нас крали і приписували собі наші історичні надбання не тільки москалі, а й греки, римляни… Багато хто.
Т. ДУГЕЛЬНА: Обкрадали і обкрадають нас неабияк. Але не все ще вивезене. Хочу запитати вас про один пам’ятник, який нещодавно знайшли поблизу селища Мирополь Житомирської області. Певно, ви його також бачили в Інтернеті. Археологи назвали його кам’яною бабою і відносять до часів скитської культури (І тис. до н.е), або епохи раннього Середньовіччя (V – ІХ ст. н.е). Як розуміти цю назву, що це за таке божество «баба» – причому з маленької літери?
С. ПІДДУБНИЙ: Так, я бачив цю публікацію та фото пам’ятника і мене теж вразила ця примітивна назва: «баба». У нашої історичної науки на більше не вистачає фантазії, а її знання, як ми говорили в попередньому відео, обмежені московськими догмами, де чи не в кожному пам’ятнику язичницьких часів бачать бабу – так московська церква веліла бачити. А там мовляв здогадуйтесь – чи то баба яга чи баба карга чи якась незрозуміла половецька. Аби тільки не назвали пам’ятник правдивим іменем. Скажу зі стовідсотковою впевненістю, судячи із правильного кола, що вирізьблене на пам'ятнику, це Бог Сонця Дажбо, за Велесовою Книгою – Коло сила наша дійова!..
Т. ДУГЕЛЬНА: С. В., от чому маючи таку потужну духовну основу ми втратили суб'єктність, втратили незалежність на довгі роки і століття?
С. ПІДДУБНИЙ: Тому, що ми перестали молитися до схід Сонця, як писав Тарас Шевченко, тому що у нас вкрали нашу історію, підмінили нам богів, споганювали рідну мову, створювали жрецький жаргон тощо. Автор Велесової Книги так і пише: “То бо жерці Веди ґабзувати стали... А їх украли у нас” (д. 6Д). Ми забули заповіти своїх Праотців, не знаємо їхньої слави і сили, відмовляємося від їхніх повчань… Починаючи з 9 ст. нас вчили не наші волхви, а грецькі попи. І вчили, звісно, так, що їхнє все, а наше ніщо – щоб, як йдеться у Влескнизі, «за рахунок руського народу зростати і болгарам підкорити»… От Ви, Світлоладо, дуже гарно назвали наше з вами третє інтерв'ю – «Ген переможців активовано. Славетні предки українців допомагають прискорити перемогу». Проте, на мою думку, не більше третини населення України цей ген активували. Якби наша влада й наука визнала Велесову Книгу і вона вивчалася в школі, якби хоча б 60 відсотків українців усвідомили, яку ми велику історію маємо, яких Праотців і Праматерів діти, наш ген переможців і головне справжніх патріотів-українців був би набагато сильнішим…
Т. ДУГЕЛЬНА: І в продовження цього болючого питання ще на таке відреагуйте: чому наші сусіди – москвини, поляки, угорці ненавидять нас і намагаються, де б то не було, вивищитися над нами, принизити та ущипнути нас?...
С. ПІДДУБНИЙ: У мене на це дуже коротка відповідь: тому що всі вони духовні раби наші. Вони цього не розуміють, вони цього не знають і не усвідомлюють своєї власної неповноцінності. Це на підсвідомому рівні. Елементарний приклад, що стосується поляків: Польський письменник Ігор Гуревич писав: “Кожен, хто хоче почути про Богів слав’ян, мусить звернутися до України-Русі”. А це значить, що наші Праотці були Богами і над ними. У Влескнизі, зокрема, читаємо також, що Київ був столицею для ляхів і що вони походять з крони (чи корони) руської. Глянемо в глибини історії угорців (венгрів чи мадяр) – вони прийшли на придунайські землі, що зараз займають, лише у 9 ст. А жили тут на той час українці-руси, їхніми королями тривалий час були люди з українськими іменами, першою столицею їхньою було місто з українською назвою Буда, це вже потім мадяри причепили до неї Пешт… Приклад стосовно москвинів – все у них наше, основи московської мови українські, назва країни українська – свого вони нічого не мають. Всі вони утвердилися на нашому історичному і людському ресурсі. Отже, не дай Боже з Івана пана. Бо як ставляться такі пани-раби до тих, хто за них вище, хто багатший на силу духа, на мудрість і славу? З ненавистю і заздрістю, з мрією панувати над нами…
Т. ДУГЕЛЬНА: В одному своєму інтерв’ю на початку 2021 року ви передбачили (цитую) “доволі гарячу війну з росією». Звідки така прозорливість бачити не тільки минуле, а й майбутнє?
С. ПІДДУБНИЙ: Якщо знаєш історію відносин України і росії, не треба бути великим ясновидцем, щоб передбачити дії московії. «Українське питання є питанням життя для Росії», – писав Дмитро Донцов. Українці – головна потуга, на якій завжди виїжджала росія. По суті, цієї війни не мало бути. Ми успішно співпрацювали з Євросоюзом і з НАТО, міцніли наші збройні сили і швидко розвивалася оборонна промисловість. Але в 19-му українці зробили точно так як того бажав ворог. Пам’ятаєте, як путін заявив перед виборами президента України: мене влаштує будь-яка кандидатура президента України, тільки не Порошенко? Українці послухали його на своє горе. Коли нашим президентом стала недосвідчена, причому чужого духу і чужої крові людина, всі ці програми були закриті. Отже путіну нічого не залишалося, як розпочати свій кривавий похід. Кровопивці потрібна Україна для подальших військових походів і відновлення меж Варшавського договору. Щоб потім могти протистояти Китаю, який прибирає до рук далекосхідні землі… Ми не знаємо заповітів Праотців, що їх залишив нам автор Велесової Книги Ілар Хоругин. Назву кілька, які треба зарубати на носі кожному українському виборцю і кожному кандидату на державні посади, щоб були наші діти і були цілими наші хати: «Не чужа кров є свята, а наша», «Маємо слухати наших князів і воювати за землю нашу, як вони говорять», “Утримуйте воїв своїх, хай зберігають вони силу Русі”, “Кувати будемо мечі наші на ствердження сили і силою божеською вразимо ворогів наших”, “Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену доки не буде Русь вільна і сильна”…
Т. ДУГЕЛЬНА: У цій війні з росією ми переможемо?
С. ПІДДУБНИЙ: А нам іншого не дано – або перемогти, або загинути.
Раті йдуть од хмар до землі,
і дід наш Дажбо на чолі їх.
І якщо не поборемо, взагалі нас може не бути.
Мовимо молитву до Богів наших,
щоб вони поспішили на допомогу нам
і дали звитягу могутню на ворога…
Т. ДУГЕЛЬНА: А коли, з вашої точки зору історика, може закінчитися ця війна?
С. ПІДДУБНИЙ: Як на мене, якби той, хто давно обіцяв піти у відставку якщо не закінчить війну, зробив це, то вона вже б закінчилася.
Т. ДУГЕЛЬНА: Що треба зробити українцям, щоб росія від нас відчепилася?
С. ПІДДУБНИЙ: Найперше: треба вибити її з окупованих територій. Дати по зубах так, щоб запам’ятали назавжди! Ніяких договорів про те, що загарбані землі можуть належати росії! Друге: Маємо кардинально виокремитися над москвинами – у мові, в культурі, у вірі, в освіті, технологіях, політично і соціально. У нас не повинно бути нічого спільного із цими нелюдами, щоб вони не казали, що ми їхні брати, єдиновірці і тому подібне.
Т. ДУГЕЛЬНА: Згадала ще одне, про що хотіла запитати. Хоругин присвятив свою книжку Велесу, пише, що найперше маємо поклонятися Триглаву. Як думаєте, кого він особисто першим називав у своїх молитвах?
С. ПІДДУБНИЙ: Певно, Дажбога. З першої дощечки він у нього на вустах. Бо «це Дажбо створив яйце, що є Світ-зоря, яка нам сяє», пише Ілар, «бо Він – душі Пращурів суть, які світять нам зорями од Ірію», бо всіх «удержує Сивий Яр-Дажбо». Тобто, це той, хто уособлює всіх богів, а вони уособлюють Дажбога і Триглав. Наприклад, Хорс – це весняно-літня суть Дажбога, Велес – літньо-осіння, Стрибог – зимова…
Т. ДУГЕЛЬНА: Мабуть, на сьогодні будемо завершувати нашу бесіду. Але не можу, шановні друзі, не звернутися ще раз до мудрості нашої Велесової Книги: «Пам’ятаймо про минуле завжди, тримаймося правди нашої і здобудемо правду, – так здавна говорили Отці наші і сильні були. Отож маємо повернутися до борозни їхньої і стати до неї». І традиційне до вас С. В., щоб ви хотіли сказати чи побажати на прощання нашим глядачам?
С. ПІДДУБНИЙ: Бажаю всім пережити московський терор, який вже триває три з половиною роки, і дожити до перемоги. І не забуваймо, без нашої допомоги наші воїни, наші захисники цього не зроблять. «Утримуйте воїв своїх, хай зберігають вони силу Русі», - ще раз повторимо слідом за автором Велесової Книги.
