Смерть Права («Велесова Книга для юнацтва», уривок)


Сергій Піддубний


У Велесовій Книзі зафіксовано чимало прикладів мужності русів і самопожертви в ім’я свого роду. Ось кілька з них:


Боруси кинулися до битви, як леви,

і гукнули Перуна на допомогу.

І він їм допоміг:

готи були розбиті

та й хазари вкусили праху –

теж були розтрощені.

Зітхнула Русь і сказала: “А що, ще будете?”

Хазари втекли до Волги, за Дон і Донець.

Осоромлені розбіглися вої їхні,

покидали на землю мечі свої,

тікаючи перед очима нашими.

Готи відійшли на північ і там зникли.

Пішла далі Русь, ступивши на землю взяту.

Набрали руси її в руки і сказали:

“Прийшов час милості божої!

Тож хвалімо Дажба нашого

і Перуна-златоуста, які були з нами”.

д. 4А


Так само відбивалися ми від готів,

які одягали на голови роги від волів і корів

і шкури натягали на груди свої,

сподіваючись так налякати русів.

А руси знімали сорочки свої

й, оголивши груди, йшли до битви і перемагали.

І нині йдемо оголені до битви, і переможемо їх.

д. 22


Це Сваржець дивився на нас із небес своїх чудових

і, бачачи раті наші, рахував їх на перстах

і не мав їх достатньо.

Рахує їх на перстах ніг та говорить Пращурам нашим,

яка ми сила велика, що не зможуть подолати нас вороги.


– Потовчемо їх, і гнатимемо,

допоки вони не впадуть на землю

і не здохнуть в Марі, і Мор64 їх не візьме!

Клялись, що не повернемось до вогнищ своїх,

доки вороги ще нишпорять.

І не спочинемо тілами своїми,

доки вороги бродять землею нашою

та кажуть, що Боги наші гонзяхут65...

д. 23


У багатьох нині на пам’яті трагічні події Євромайдану кінця 2013 – початку 2014 року, коли український народ (а переважно це були молоді люди), виступив із вимогами до влади підписати вже підготовлений договір про асоціацію з Європейським союзом. Українці не хотіли миритися із беззаконнями, економічною та соціальнию відсталістю. Вони хотіли жити в правовій державі, в союзі з передовими країнами. Однак маріонетичний промосковський режим В. Януковича відмовився це робити. Більше того, проти мирних демонстрантів у столиці нашої країни м. Києві було застосовано силу та зброю. Внаслідок цього загинуло більше сотні українських патріотів. Їх названо Небесною сотнею.


Так здавна вважалося в нашому народі – ті, хто загинув за святе діло, насправді не покинули життя, – вони пішли до небесного полку Праотців і в якийсь момент повернуться на землю, щоб допомогти у боротьбі з ворогом.


Мати Слава (Перуниця) і навіть сам Сварг дбають про них там, у небесах. Тому то й не страшно було померти – захистити свою родину, землю, і стати врівень із найкращими героями давнини – “йдемо до смерті, як на свято” (д. 14). Це не просто смерть, а смерть Права – праведна, в ім’я слави Роду нашого славного. Смерть ця, вважалося, примножує не тільки славу, а й додає сили та духу живим. Без таких жертв народ не може пізнати свою силу, своїх здібностей і можливостей. 


Ми єсть русичі!

Маємо гордитися походом нашим

і триматися один одного приятелями до смерті правої.

Д. 8


І тая Перуниця летить до нас

і ріг давала, повний Води Живої

для життя вічного гордині нашому,

що меча ворожого дістав і голову власну втратив.

Та смерті не маємо від того, а лиш життя вічне.

І завжди брат за брата стоїть,

.....................................................

а як умре, то на луки Сваргові йде.

А там Перуниця каже:

„То є ніхто інший, як рус-гординя, ані грек, ані варяг.

Це слав’янин роду славного!”

І йде той по співах Материних.

А Мати свята наша кличе до лук Сваргових великих.

А Сварг говорить:

“Іди, сину мій, до тієї краси вічної

і там побачиш своїх дідів і бабів у радощах

та веселощах, хоч досі гірко плакали.


А зараз возрадувалися з життя твого вічного

до кінця кінців, що воскреснеш там з ними”.

д. 7Д і 7Е


Не маючи своїх героїв, не знаючи слави Отців і Праотців, народ нездатний на великі справи. Нездатний він і створити свою повноцінну державу. Тому хазари, готи, римляни, греки чи москвини, як зараз, – хто б не йшов на нашу землю – перш за все прагнуть позбавити нас історичної пам’яті. Так легше поневолити й упокорити. А позбавивши народ родових цінностей, ворогу легше заволодіти його матеріальними й розумовими здобутками. Він привласнює собі наших письменників, поетів, філософів і навіть перебирає наше ім’я. Поневолені натомість стають юрбою без пам’яті і роду.


Наші пращури добре розуміли це і тримали руку на мечі, щоб у будь-який момент стати на свій захист, на захист своїх здобутків і землі.


Греки роблять усе, аби нас од стародавностей одвернути.

Але бачимо те і руку на мечі тримаємо,

аби знали, що лютий день іде і крові хоче.

І проллємо її на землю свою русу...

Се русів міста руїнами волають до нас

і повинні ми йти та зустрітись зі смертю...

Піде син мій і умре за свою землю...

д. 19


Ілар Хоругин прямо закликає “Про смерть нашу не думаймо – життя наше на полі бою прекрасне” (д. 8) і підтверджує:


Душа наша ніколи не вмирає

і не завмирає на час смерті тіл наших.   

д. 26


Прикладом незнищенності українського народу, його подвигів та слави є також Велесова Книга. Вона появилася з небуття у найважливіший момент нашої історії – відродження соборної держави та початку утвердження в світі нових правил співжиття. Ми маємо в цьому також відігравати не останню роль. У нас є все для того, щоб бути сильними серед світових гравців.


Книгу Сергія Піддубного «Велесова Книга для юнацтва» Книгу можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63