Невмирущість роду, або Коли з’явилися українці


До питання генеалогії українського роду


Україна – найбільша за площею країна Європи. Перша письмова згадка про неї, на думку вчених, належить до ХІІ ст. н. е.  Зокрема Київський літопис за Іпатіївським списком від 1187 р. розповідає: “...І плакали по нім усі переяславці... За ним же Україна багато потужила” (у згадці йдеться про глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича у битві з половцями). Саме від цього року, вважає наука, і треба українцям рахувати свою з'яву, свій вік. Але дозволимо собі засумніватися і звернутися до джерел, які науковці обходять стороною, бо нібито не справжні, хоча вони існують вже не одне тисячоліття.


Візьмемо для початку «Історії Геродота» і звернемося до його версій походження скитів. Декому, щоправда, скити видаються іранським племенем, хоча такі припущення робляться на аналізі всього двох сотень слів з мови скитів, які трапляються у писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких. Як греки, які хотіли вивищитися над усіма за рахунок применшення і споганення інших, передавали ті слова, можна тільки здогадуватися.


Походження слова «скити» тлумачать по-різному: наприклад, пишуть, що це «скитальці» (кочівники) або «стрільці» – лучники…



Скитська богиня Гея


Ми ж нагадаємо про сина скитської богині Геї на ім’я Китта, про Гераклового сина Скита, якого Геродот називає засновником роду скитів¸ і про Біблійне плем’я киттів (Бут. 10). Імена ці цілком очевидно вказують, що з’явилися скити не від скитальців. Можна допустити походження цього родового імені від слова «кут», що донині використовується в українській мові: «мати свій куток», «куток села», бо самі себе вони називали, як свідчить Батько історії, «сколотами» – «з кола ті», тобто з поселень, де гуртувалися в кола люди, і які навіть будувалися у формі кола… Однак здавна відомо, що роди називалися іменами їх засновників, отців.


Варто також пригадати скитське плем’я будинів, які «мають світло-сині очі і світле волосся» [30, ІV 108], і твердження стародавнього поета Теогніда – безпосереднього свідка, що скити були русявими [206, 827, 830]. Натомість, як відомо, всі іранські племена темноволосі.


Отже, вочевидь, своє коріння українці мають шукати серед скитів (киттів). Одну з версій походження вже названо: від Гераклового сина Скита. А Геракл, за повідомленням Геродота, “був за 900 років до нього”, тобто жив приблизно у ХІV ст. до н. е. Але є й інша версія, згідно якої скити були ще раніше. За цією, також геродотівською версією родоначальником скитів був Таргітай – син Папая та дочки Бористена Апі. Таргітай мав синів Ліпоксая, Арпоксая і Колоксая. Тобто, ім’я «сколоти» могло походити і від імені Колоксая.  Понад те, від іншого Таргітаєвого сина Арпоксая, як свідчить перша складова імені походять карпи (Арпи). А це, за Велесовою Книгою, назва русів на той час, як вони мешкали в Карпатах: “Даємо її на спомин про гори Карпатські, коли рід наш називався карпени” [54. д. 7А]. Нагадуємо, що Таргітай жив за тисячу років до Дарія І  [30, ІV 7], тобто в ХV ст. до н. е.


А тепер особлива увага до складових імені Таргітай. Вони напрочуд збігаються з назвою племені «гергіти». За Геродотом, гергіти це залишки давніх тевкрів [30, V 122]. А «гіти» дуже легко трансформуються в «киттів» – варто змінити лише одну літеру.


Дуже ймовірно, що й гетити це ті самі гіти (гергіти). Їх батьківщиною, як писав польський дослідник Ян Щепанський у книзі “Imperium tysiąca Bogów” (1977 р.), були причорноморські степи. І хетти, зважаючи на те, що в давнину літеру “К” також читали як “Х”, не виключено, це ті самі китти (скити), у Біблії – “хіттеяни” (киттияни).

Тобто, гетити і хетти – це варіації назви одного й того самого народу гергітів, які були «залишками давніх тевкрів». Натомість «тевкри» – це «то укри», предки українців. Греки, щоправда, вважали їх вихідцями з острова Крит, а римляни – з Італії, останні навіть називали себе – teukеr. Проте “Історії” Геродота однозначно вказують, що теукри це ті самі троянці. У гл. 13 5-ої книги Пірг та Мантій у розмові з Дарієм називають себе теукрами, “які переселилися з Трої”. Де насправді розташовувалася Троя, ми довели у «Великому коді України-Русі» – на нашій, українській землі.


І як тут не зауважити локрів, про яких згадує Геродот, і про Локрію – володіння біблійного Яфета [76, с. 1]? Цілком очевидно, що йдеться про окрів та їхню країну Окрію (Укрію), назву якої старанно уникали або переінакшували фальсифікатори древньої історії.  Йдеться про окрів, причому як дідів русів, і у Велесовій Книзі (ІХ ст. н. е.): “А тоді, будучи окра-венці і скити-анти, роси-борусень і сурожці, стали діди русове” [54, д. 7Є]. Можна натрапити на них і в Каратепських написах VІІ ст. до н. е. Тексти там писані без голосних (фінікійською абеткою), тому могло бути і укри: “Ми бо є – укри, оли та ори наші, Овен те в’яже” (Овен – один із головних тотемів сонцевірників-орійців) [«Великий код…», с. 387]…


Хто був засновником роду теукрів (укрів-окрів) важко встановити, але відомо, що ім’я Теукр (Тевкр) носили: перший цар Трої, батько цариці амазонок Мирини; син Теламона і троянської цариці Гесіони з о. Саламін, разом із братом Аяксом він брав участь у Троянській війні. Двоюрідним братом Теукра Теламонового, до речі, був Ахілл. Отже і Ахілл теукр. Теукрами були ще низка героїв Троянської війни, серед них і син царя Трої Пріама Олександр (Паріс), який викрав Менелаєву дружину Олену, через що й спалахнула Троянська війна. А якщо царенко (син) був теукром, значить і його батько, цар Трої – теукр…


З тих далеких часів у нас збереглися населені пункти на честь Трої (більше десятка), прізвища Троян, Троянський. На честь скитів-киттів – маємо Скитенків, Китенків. І навіть гергіт є. Та ще й який – герой російсько-української війни, комбат Андрій Гергет (Червень)!.. 


Підготовлено за книгою Сергій Піддубний «Великий код України-Русі». Книгу можна замовити через наш сайт, за тел. 068 994 63 63 і через ФБ.