«Коронавірус» чи «корона-вірус»? Досить звірятися з російським і англійським словотвором!

Віктор РАДІОНОВ, мовознавець


Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?

Юрій Липа.


У доктора філологічних наук Олександра Пономарева недавно запитали: «Як правильно: коронавірус чи короновірус?» Він дав таку відповідь: «Слово coronavirus створено 1968 р. від латинських слів corona ("вінець") та virus ("отрута"). Його механічно перенесено в українську мову з написанням без дефіса, отож — коронавірус».


Як бачимо, за одним заходом сказано й про непотрібність розділки. Проте чи так усе однозначно? Адже непогано було би при цьому послатися ще й на правило, за яким можна щось «механічно перенести в українську мову».


Звісно, у нас є слова, живцем здерті з інших мов:

— бутерброд (від німецького Butterbrot — хліб-масло);

— караоке (від японських «кара» — порожнеча, «окесутора» — оркестр, дослівно — «порожній оркестр»);

— пап’є-маше (від французького papier macho, буквально — «жований папір»);

— попкорн (від англійських popcorn, popped corn, дослівно — «стріляюча кукурудза»);

— флагшток (від голландського vlagstok, де vlag — прапор, а stok — жердина).


Проте ці та подібні одиниці вирізняються тим, що вони зліплені зі складників, які для нашої мови не більше ніж набір букв, оскільки окремих понять не позначають. Ми не маємо осібних «бутер» і «брод», «кара» й «оке», «пап’є» та «маше», «поп» і «корн» (у значенні «кукурудза»), «флаг» і «шток» (у значенні «жердина»).

А ось іменники «вірус» і «корона» в українській мові є. Причому другий з них закріпився в ній дуже давно.

Водночас існує положення про прикладки (§ 27 правопису 1993 р.). Згідно з ним пишемо: «гора Сапун», але «Сапун-гора»; «озеро Світязь», але «Світязь-озеро», «ріка Дунай», але «Дунай-ріка», «квітка пролісок», але «пролісок-квітка»; «трава звіробій», але «звіробій-трава»; «птах ворон», але «ворон-птах».


Якщо вдамося до цілком природних узагальнень, то одержимо: «вірус корона», але «корона-вірус». Тоді «вірус» — це родова назва, а «корона» — назва видова. Остання і є прикладкою. У найменуванні «корона-вірус» спочатку йде слово з вузьким (видовим) значенням, а потім — із широким (родовим). Отже, поява між ними рисочки закономірна.


Натомість в утворі «коронавірус» застосовано англійський спосіб кувати нові одиниці — словоскладання. Приміром: birthday — день народження, daylight — денне світло, newsmaker — повідомник новин, sunflower — соняшник. Чому ж дехто пристав саме на такий зразок відтворення?


Відповіді шукати недовго. Недавно роз’яснення із цього приводу дав Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова РАН. Воно зводиться до такого: відображення цього іменника у вигляді «коронавирус» (російською мовою) з 2015 р. закріплено в «Русском орфографическом словаре» В. Лопатіна.


Ще раніше співробітники РАН глибше розкривали суть порушеного питання. Мовляв, «слово "коронавирус" утворилося не в російській мові, воно було запозичене. Буква "а" в кінці його першої частини була успадкована з мови-джерела. Така доля кількох інших запозичених слів, наприклад: "вибрафон", "гексаген", "дельтаплан", "ротавирус". Тож написання разом відповідає написанню в мові-джерелі».


Як бачимо, вказівка О. Пономарева, по суті, нічим не відрізняється від повчань московських діячів. Тобто, коли дійшло до діла, з’ясувалося, що наші розхвалені борці з подібністю до російської говірки насправді є борцями показними, удаваними. Вони взялися змінювати те, що вже давно усталилося в мові, а ось там, де годилося б намітити свої шляхи, виявили залежність від чужих підходів, які йдуть урозріз із засадами українського правопису.

Видно, вже давно виробилася звичка співати пісню, «ва всьом с вєлікороссійскім сходную». А згодом заводити іншу — про необхідність «подолати наслідки штучного об’єднання українського й російського правописів». І сміх і гріх. А скільки свого часу було бундючності: «Широкі маси не повинні це обговорювати. Нехай дивляться словники...»


Ті самі словники української мови не встигають за плином часу. Назви схожого на корону збудника хвороб людей, вони ще не містять. То який же вихід? Невже в тому, аби бездумно повторювати, запроваджувати в життя щось російське чи англійське (слідом за московськими натхненниками мавпування)?

Народна мудрість учить: «Людей слухай, а свій розум май». Отже, доцільним видається спершу обговорити різне бачення, зважити всі «за» та «проти» й уже після цього визначатися з переданням на письмі.

До слова, вищезгаданий В. Лопатін у своєму однойменному словнику 2012 р. подавав обговорювану одиницю як «корона-вирус». І раптом у 2015-му все змінилося. Звичайно ж, то їх (росіян) справа. А от чому ми повинні хитатися «разом з лінією партії»?


Спроба московських знавців язика виправдати написання «коронавирус» посиланнями на «вибрафон» (українською — «вібрафон»), «гексаген» (по-українськи — «гексоген», з «о»), м’яко кажучи, виглядає непереконливою. Ці слова, як і вищенаведені «бутерброд», «караоке», «попкорн» і «флагшток», не розкладаються на самостійні виражальні засоби. Скажімо, є в нас «фон», але немає «вібра».

Невдача спіткає і в разі згадки про «дельтаплан», оскільки, всі іменники з початковим дельта-, крім цього й однокореневих до нього, мають розділку: «дельта-деревина», «дельта-електрон»,.. «дельта-частинка». Чому ж «дельтаплан»? Просто слово утворено шляхом поєднання «дельта» та «планер» з усіченням прикінцевих букв «ер». Порівняйте: «член-кореспондент», але «членкор».


Недоречним є й посилання на «ротавірус» для підкріплення думки про правильність написання «коронавірус». Такого роду пошесті у світі чимало, і для її позначення навидумували чимало різних назв, другою складовою яких якраз і є «вірус». Для прикладу:

— арбовірус (від початкових букв англійського arthropod-borne — членистоногі);

— ентеровірус (від грецького εντερον — кишка);

— лентивірус (від латинського lenti — повільний);

— лісавірус (від грецького λύσσα — сказ);

— нейровірус (від грецького νεΰρον — жила, нерв);

— паповавірус (від трьох частин: «па» від латинського papilla — сосок; «пo» від грецького πολΰς — численний; «вa» від англійського vacuolating — вакуумування);

— параміксовірус (від грецьких παρα — суміжність, відхилення; μύξα — слиз);

— парвовірус (від латинського parvo — продовжити);

— пневмовірус (від грецького πνεϋμα — подув, подих);

— поксвірус (від латинського pox — сифіліс);

— рабдовірус (від грецького ράβδος — стрижень);

— реовірус (від грецького ρέω — течу);

— риновірус (від грецького ρινός — ніс);

— ротавірус (від латинського rota — коло);

— рубівірус (від латинського rubidus — темно-червоний, багряний);

— спумавірус (від латинського spuma — піна);

— тогавірус (від латинських toga, tego — вкриваю, покриваю);

— флавовірус (від лат. flavus — жовтий).


Усі — немов підстрижені під одну гребінку. Невже це причина для того, щоб так учинити і з вірусом корона?

Уважаю, що ні. І причина — та сама: маємо слово «корона», а таких одиниць, як «арбо», «ентеро», «ленти», «ліса» (у значенні «сказ»), «нейро», «папова», «параміксо», «парво», «пневмо», «покс», «рабдо», «рео», «рино», «рота» (у значенні «коло»), «рубі», «спума», «флаво», годі знайти.


Ось іще довід на користь різного написання слів з однаковою другою частиною: «альфа-фаза», «бета-фаза», «гамма-фаза», але: «анафаза», «емфаза», «зигофаза», «ізофаза», «інтерфаза», «мезофаза», «метафаза», «профаза», «телофаза». Так само «бета-функція», «вектор-функція», «гамма-функція», «дельта-функція», «дзета-функція», «ета-функція», «ксі-функція», «матриця-функція», «псі-функція», «сигма-функція», «тета-функція», «фактор-функція», але: «ареафункція», «гіперфункція», «гіпофункція», «дисфункція», «кернфункція», «кофункція». Таких випадків чимало.


Тому висновок очевидний: потрібно не сліпо наслідувати чужі (насамперед англійські) зразки, а дотримуватися власних засад, сприяти їх утвердженню. Тільки так можна зберегти самобутність.