Людмила Глушко
Велесова Книга Ілара Хоругина у перекладі та ритмічному переказі від дослідника української історії та мови Сергія Піддубного — вражає. Згідно закону філософії: “Випадковостей у житті не буває”. Дякуємо дбайливим талантам — супроводам! А наша задача – не дати Книзі мовчати.
Війна 2014 — 2022-2025 — перші “зарубки напам`ять” у Книзі: “Даремно забуваємо доблесні старі часи наші та йдемо куди не відаючи”, “Повчимося старому, зануримо душі наші в нього, бо то є наше, що прийшло з Колом і творить Божу силу”, “Правда така, що ми Дажбові внуки — тримай, русе, в умі це, яко ум великий Божий є єдиний з нами, а тому творімо та говорімо з богами воєдино”.
Не говорити про завіти цієї Книги – значить не мислити про майбутнє не тільки наших дітей, а й про існування усієї Землі. Сьогодні ми зобов`язані на себе брати місію волонтерів Життю і Праці Велеса Книги. До наших задач, термінів, фізможливостей необхідні щоденні дії з різними людьми, організаціями, з владою...
Кожного дня читаємо, вивчаємо, залучаємо всіх і кожного. Бо Велесова Книга — духовна метрика українського народу, у Ній Історія Рідної Землі з правіку і наша віра, наші рідні Боги. “Людина успадкувала Минуле від предків дідів, батьків. Не маючи Минулого, вона не могла б орієнтуватися в сучасному. У квітах Сучасного визрівають зерна Майбутнього” — говориться у Святому Письмі Українців “Мага Віра”, Лева Силенка (с. 1225).
У Велесовій Книзі — поради, повчання і накази, як зберегти Буття Цивілізації. Важливо проговорити і навести порядок у національній свідомості українців. За дослідженнями час написання Велесової Книги передував фатальним подіям на Русі — кровавого хрещення 988 року — навернення християнства “вогнем і мечем” по Землі Руській.
Не виконано попередження Книги. І нині статус України — держави-рабині Візантійської ніким не скасований. Але нам своє робить. “Чим скоріше народ здійснить “офіційне реформування на користь Національної Релігії”, тим скоріше він стане повноцінним народом, пошанованим, передовими народами планети Земля ”. “І звідси Кожне фізичне визволення треба починати від духовного визволення “ (“Мага Віра” с.1347).
Черпаємо із Велесової Книги: “Пребудемо славно, якщо славимо Богів наших”, “Будьте синами своїх Богів, і сила їхня пребуде з вами до кінця”, “Ми Дажбові внуки і не будемо слідувати чужому прикладу”, “Народе мій, од Лади, твори любов, йди до стягів наших! І захистить тоді від ворогів Русі могутній Сварг наш”. “Від того ми слав’яни, що славимо Богів, що Божі внуки і Сварга нашого і Дажбо”...
До нашого відома “Духовний Учитель і Пророк українців Лев Силенко (ХХ століття), реформуючи політеїстичну релігію, зокрема давніх слов’ян із ранніх національних релігій, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ, стверджуючи, що Бог явлений українцям під ім`ям Дажбога” — сина Сварга “Бог є один і множествен”. Саме так це і у Велесовій Книзі.
Влескнига спонукає знову і знову замислюватися, чому не на все гаразд складається. Здається, повчально і просто лине світогляд у наші думки із ІV-ІХ століть у ХХІ. Ми оцінюємо, що премудрі вони. Книга красиво підносить свій народ, як великого і величного талановитого і освіченого. Проте оглянемося і осудимо помилки свої... Прикладів безліч. Зневага до правди — великий гріх маємо. Ми в брехні, мов немовлята у купелі брикаються, задовольняються і посміхаються.
Прадіди говорили: “треба ходити прямо, а не криво”, “памятаймо про минуле завжди, тримаймося правди нашої і здобудемо правду”. “Пізнаємо правду. Саме правда визволить нас”, додавав Іван Франко. І чим скоріше ми її привітаємо, тим швидше буде перемога. “Правда любить терплячих”.
Багато у нас жадібних, зарозумілих дурнів, залежних від грошей, влади. Багацько розвелось маніпуляторів і популістів, хто поспішає повище на хитку драбинку; загнаних у свій час зрадниками-колаборантами, — духовні карлики великого народу.
Другий великий гріх — сварка між собою. Такою нашою “придуркуватістю” користувалися москалі від самого входження України до їх складу (1654 рік). Обмовить по-різному всяких із українців, налаштувати один проти одного — і вони самі себе переб`ють.
А було не так колись, звертаємося до науки Велесової Книги: ”Завжди брат за брата стоїть”, ”Відмовимося од злих діянь наших та прилучимося до добра”, “Той хто хоче іншого вразити, рече зле, а не розумний не бореться проти цього; а тоді й інший говорить те саме”. ”Любіть світ зелений і тваринний! Любіть друзів своїх і будьте мирними між родами!”, ”Маємо стояти чесно, урочисто і добровільно за главу свого”, ”Повинні пам`ятати, що доки сили наші об`єднанні, ніхто не зможе нас подолати”, “Життя наше в степах до кінця є нашим і не потребуємо чужого”, “Предречені од старих часів, що мусимо у спілці з іними створити державу велику”, “Домове ніхто на чужині не будує”, ”Об`єднуючись, силу маємо велику від того, і боремося завзято”...
Читаємо нашого Кобзаря “обніміться, брати мої, молю вас, благаю”.
Продовжуємо визнавати свої помилки. Толерантні, терпеливі, інтелігентні і з хамами-ворогами — теж: це як!? Підтримка злодіїв? Доречно ставити питання про наше ментальне здоров’я про модернізацію власного національного характеру.
Наступне. Пожиттєва, постійна і в усьому наша прокрастинація, котра у бойовій готовності захисту своєї держави — особливо невибачно безпечна. Безвідповідальність наша на віче-виборах. А кого тримаємо в душах наших за Бога? Про святість помовчимо, тільки задумаємося, як двовір’я пригноблює духовні сили народу.
Що дозволяємо — те маємо. “Раби, невольники недужі, заснули, мов свиня в калюжі в святій неволі” (Т. Шевченко). Пережили голодомори, репресії, гоніння, гноблення, ґвалтування і розстріли, коли уже у “війні нас збудили” — і всього за 371 рік за москалями.
Кріпко-кріпко пам`ятаємо 1037 років під чужими духовними поводирями — “щоб ніколи знову”.
Звертаємо свої погляди до Велесової Книги, до свідоцтва свого духовного народження. Тепер не скажемо, що “поганське”, бо наше рідне пізнали: «Правда така, що ми Дажбожі внуки – тримай, русе, в умі це, оскільки ум великий Божий є єдиний з нами. А тому творімо та говорімо з Богами воєдино» (Ілар Хоругин. Велесова Книга, д. 1). «Походимо од Дажба і стали славні, славлячи Богів наших, ніколи не просячи, не молячи про блага для себе,» «Проголошуємо славу Богам, які суть отці наші. А ми сини їхні, достойні бути в чистоті тілесній і душевній. А душа наша ніколи не вмирає і не завмирає на час смерті тілес наших».
Знаємо і такі крилаті слова: “Народ сам знаходить спасіння у своїх рідних божествах”. Ми велична нація, маємо натхненну мотивацію самозахисту. Ми етнічної, сублімаційної вдачі народ. Впевнені: “Усе буде Україна!” “Слава Україні!” “Героям Слава!”
Головне, працюємо, боронячи свою духовність, себе, рідну землю, кожен її клаптик. І починаємо від сьогодні! Досліджуємо і прокладаємо шлях нашій дорогій Велесовій Книзі.
Пропонуємо в бесідах з ветеранами в реабілітаційних центрах, просимо їх уваги, допомоги. Складаємо реферати, дописи, книги. Серйозно, креативно творимо своє “близьке” майбутнє. Долучаємо молодь, освітян, просвіту. Звертаємося на українське радіо, до депутатів, в офіси президента та міністерств, в редакції газет, журналів. Велесова Книга у війні поруч із ЗСУ, дипломатами, економістами, фінансистами, лікарями, вчителями, вихователями, працівниками України
Велесова Книга — взірець буття нинішньої цивілізації, дзеркало життя наших прадідів на рідній Землі і їх вірування, яке тисячоліттями удосконалювалося і донесено у наш час.
Людмила ГЛУШКО, пенсіонерка, сповідниця РУНвіри
м. Кривий Ріг.
