На початку грудня керівництво Українського Католицького Університету, що у Львові, закликало відмовитися від образу Жида у вертепі – українській звичаєвій різдвяній виставі. Значною частиною громадськості це було сприйнято різко негативно – як замах на українську Традицію. «Ми були готові до того, що будуть протести. Це нормально. Нам важливо, щоб почалася дискусія» – заявив віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Прокоментувати ситуацію ми попросили Ігора Каганця – дослідника цивілізаційних процесів, автора книги «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».

На початку ХХ ст. видатний український археолог Вікентій Хвойка на Старокиївській горі (м. Київ) розкопав стародавню споруду з каміння. Вона мала еліпсовидну форму (4,2 х 3,5 м) і чотири виступи. Неподалік із західного боку було виявлено масивний стовп з обпаленої глини. Навколо лежали кістки й черепи тварин. Споруду було вирішено вважати капищем, на якому здійснювали жертвоприношення. Однак, звернемо увагу на овальну форму споруди і на виступи, прибудовані в північно-східному, східно-південному, південно-західному та західно-північному напрямках.

Гуцульщина з давніх-давен приваблює письменників, художників, музикантів, фольклористів, журналістів і туристів своєю неповторною красою і самобутньою древньою культурою. Хто побував у цьому чарівному краю Черемоша й Прута, той назавжди закохався у нього. Проживши на Гуцульщині 6 років, відомий письменник і театральний діяч Гнат Хоткевич одного разу сказав: “Я як роззявив рота від здивування, то так і з роззявленим ротом ходив усі ті шість років”. Спостерігаючи за життям і побутом гуцулів, Хоткевич зауважив, що вони прекрасні актори і тоді спала думка: “А що, як гуцула та показати всьому світу!?”