ПИСЬМО НА ЦУРЦІ

Найкоротша глава з книжки "Українська мова – мова вільних людей"

У “Сказаннях Захарихи” повідомляється про цікавий метод передачі інформації нашими предками: “Був у Щурів-Пращурів руських Сила-цар – дуже хоробрий, і цар той Румів з Ромеями (волохів і римлян. – С. П.) бив. І мужів своїх він весь час навчав справі військовій, і були вони сильними, до всього звичними, до голоду й холоду витривалими й нічого не боялися. І висилав цар дозори далеко в степи, а ті, все що бачили, на цурку записували й цареві відсилали. То була невелика грамота, а все-таки її для справи вистачало” (“Про Царицю Сіромаху, Макодун-царя, Гора-Богатиря та інші Сказання Захарихи”, Голованівськ, 2018).


Одиниці знають, що йдеться тут про винайдене скитами таємне письмо, за допомогою якого передавали важливі повідомлення. Брали дві однакової довжини та діаметра палиці й одну передавали тому, хто відбуває в далеку дорогу. Для того, щоб донести відповідне повідомлення, вирізали довгу й вузьку смугу пергаменту, намотували її на палицю, не залишаючи на ній проміжків, так, щоб уся поверхня палиці була обмотана цією смужкою. Потім повздовж робили на ній напис. Після цього смужку знімали з палиці й передавали її з посланцем адресатові. Адресат міг прочитати повідомлення тільки тоді, коли намотає таким самим чином смужку послання на свою палицю. Ця палиця (чи цурка) називалася “скитало”, а стрічка (смужка) – “код”.


Натомість нам досі розповідають, що письмо українцям дали греки з болгарами у ІХ ст...


Уривок з книги С. Піддубного "Українська мова – мова вільних людей". Книгу можна замовити в автора через ФБ, за тел. 068 994 63 63 або через наш сайт