Голунь, або Де знаходилася столиця першої руської держави Руськолані

Сергій Піддубний  

 

… Існують припущення, що місто Голунь знаходилося на місці сучасного села Більськ Полтавської області. Російські дослідники Юлія і Валентина Гнатюки взагалі вважають, що Руськолань була на Північному Кавказі, а її столиця Голунь розташовувалася в районі Сіверського Дінця. Проте Ілар Хоругин однозначно стверджує, що Голунь була поруч із Києвом, на південь від нього: “руськолани… порядкували на півдні” (Ілар Хоругин. Велесова Книга, д. 6В). Натомість Більськ і Сіверський Донець знаходяться на сході від Києва.

 

 

Руськоланська сварга

 

Варта уваги ще одна цитата: “Голунь був славний і три сотні градів сильних мав, а Києград мав менше – на півдні десяток градів і все. Сіл небагато, оскільки ті були в степах різних родів” (д. 22). Баварський географ ІХ ст., до речі, свідчив, що саме в уличів, які мешкали якраз у Прибужжі, було 318 міст. А “голунці” і “уличі” це всього-на-всього лише різне написання імені одного й того самого племені. Підтверджує існування трьохсот уличських міст у своєму літописі й Нестор-літописець. Не зайве також звернутися до переказу Ю. Миролюбова “Сказання про Буй-Тур-Русів та про Уголичів”, який починається такими словами: “За те часы, коли еще Земли Руской Киевской не было, а была Рущина по Руси-Реце”, де Рущину треба розуміти як стара Русь, що була по Росі-річці. Точніше – від Богу по Рось – якраз центр Трипілля, або держава Руськолань.

 

Сучасний історик Юрій Шилов першу державу в світі Оратту означує, по суті, там само: “її поселення розповсюджувалися до морського узбережжя сучасної Одещини та до лісів пониззя Прип’яті, до долин правобережного Дністра та лівобережної Десни”.

 

І майже документальне свідчення про розташування Руськолані саме в Прибужжі зафіксував Ольвійський пам’ятник, який нині зберігається в одному з Московських музеїв [119]: у клятві синів Пертона на ньому згадується країна Колань (КЛН) [202, с. 62].

 

Не виключено, що за назвою “Калне в землі Шінеар” наша давня держава також згадується і в Біблії (1М 10) – Колань на землі Синеорській.

 

Нагадаємо й про нещодавно відкрите автором прадавнє Вільховське святилище-обсерваторію з рельєфами оленя та змії і позначеними на місцевості відповідними каменями та символами Сонця, Місяця й Землі, картою головних рік України – воно також розташоване на землі Синеорській, в межиріччі рік Синиця та Синюха [203, с. 7].

 

Отже, все сходиться до того, що Голунь була в Надбужжі. З великою вірогідністю можна стверджувати, що це нинішнє селище Голованівськ на Кіровоградщині, одне із тлумачень назви якого – “головне місто”. Воно знаходиться неподалік Бугу між Синюхою і Синицею. Навколо нього донині в оточені степів збереглися чималі ліси, про які згадує Велесова Книга: “Тоді Отець Орій відділив отари свої і людей своїх і повів подалі. І сказав там: “Закладаймо град!” А то Голунь була в голому степу і в лісі” (д. 35А). Назви цих урочищ, до речі, також одного й того самого кореня що й Голованівськ та Голунь: Голоче і Воловик.

 

Про ймовірність знаходження давнього поселення на місці Голованівська можуть свідчити знахідки трипільських фігурок та катакомби (місцями двоярусні), віку яким ніхто не знає, настільки вони старезні. А також виявлені в безпосередній близькості до Голованівська такої ж давнини низка поселень, якими завжди обростали столиці.

Варті уваги й мовні особливості цього краю. У Голованівського району донині можна почути деякі слова, що їх використовував автор Велесової Книги, але яких вже не знайти в інших регіонах і в жодному словнику української мови.

 

Уривок з книги «Велесова Книга – Веди України-Русі». Книгу  можна замовити через наш сайт, в автора через ФБ, а також за тел.: 068 994 63 63, 096 258-46-48

https://yatran.com.ua/store/product/velesova-knyga--vedy-ukrainy-rusi/