Статті

  • Український танець «Гопак» у кожнiй країнi свiту знають як вiзитку України. Немає i в Українi фольклорного танцювального ансамблю, в репертуарi якого б не було знаменитого Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила. Та далеко не всi, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традицiйних рухах збереглися не тiльки духовнiсть i мiстика глибини тисячолiть, а й гармонiйна система древнього вiйськового мистецтва наших пращурiв. Недаремно ж говориться, що все нове – це добре забуте старе, а в даному випадку збережений для нас в танцi комплекс бойових i спортивних вправ.


  • Нині, коли український народ гостро відчув цю тісну діалектику національно-державного та суспільного аспектів свого життя, коли більшості громадян Української держави вже не треба доводити, що без захисту національних інтересів, високої національної свідомості як провідників, так і нації у цілому соціальні проблеми залишаться невирішеними, ці слова мають стати не лише констатацією повторюваності історії, не тільки визнанням спадковості в Україні одвічного тандему національного й соціального, а й могутнім імперативом суспільного чину, рішучих, вольових зусиль нації.


  • Очевидно, з початком третього тисячоліття настав час розкриття різного роду таємниць, кодів та шифрів. Не встигла вщухнути буря навколо роману Дена Брауна "Код да Вінчі", де у центрі подій була таємниця, зашифрована у фресці Великого Леонардо "Таємна вечеря", як почала назрівати нова сенсація - вже українська.