Докія ГОСТИННА-СОБКО

«МИ — НЕ БАНДИТИ, МИ БОРЕМОСЯ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ»

«Нація, що зі страху або через недбалість, за помилковим господарським розрахунком або за якимсь іншим невартим мотивом відмовляється від справедливої війни, підкоряється владі тирана або насильству народу-завойовника лише заради того, щоб громадяни в оточенні своїх сімей насолоджувалися всілякими благами, — така нація виявляє свою ницість і заслуговує на ті злигодні, котрі загрожують їй з боку самовладця-тирана, і якщо в ній не прокинеться дух спротиву, вона є близькою до загибелі».

Надія Миронець

Брестський мирний договір

Серед багатьох сторінок історії України, які ще в недалекому минулому піддавались найбезсоромнішій фальсифікації, - обставини роботи української делегації під час мирних переговорів у Бресті-Литовському і зміст підписано¬го нею договору. Радянські історики багато зробили, щоб утвердити такий стереотип: підписавши сепаратний, окремий від Радянської Росії, мирний договір у Бресті, Центральна Рада зрадила інтереси українського народу, вступила в змову з Німеччиною та Австро-Угорщиною, пообіцявши їм 60 млн. пудів хліба та велику кількість іншого продовольства й сировини за зобов'язання прислати війська для боротьби з більшовиками.

Сергій Піддубний

Священне Знесіння

Забудовуючи парк Знесіння, нинішня львівська влада замахнулася на святині наших предків, до творення яких, здається, приклав руку сам Господь-Творець. Тут були священні висоти, плато і гаї, де молилися наші праотці та прабабусі, тут молодь гартувала свою спритність, силу і волю. Тут закохувалися і отримували освячення на продовження роду українського…

Марія Калайда

Перший український переселенець в Канаду

Із захопленням дивимось на великих канадців українського походження: губернаторів, міністрів, мільйонерів, зірок спорту та культури, вчених, громадських діячів, часом навіть і не знаючи, про мужнього духом та тілом чоловіка, який у далекому 1891-му році став одним із перших українських поселенців канадські землі, тим самим давши початок хвилям міграції до Канади, що тривають і досі.

Леонід Климчук

Пророчий заповіт генія

Спокусившись на даровані царатом дворянські привілеї, панівні представники цієї еліти змирилися тоді з нав’язуваним Україні статусом Малоросійської губернії, кинулися до нього в услужіння, перетворилися, як картав їх Т.Г.Шевченко, в «подножки, грязь Москви», в «рабів з кокардою на лобі», що «по московській так і ріжуть», допомагаючи імперії в колонізації країни та беручи участь у закріпаченні українського селянства.

Інна Старовойтенко

"...Це життя було одним суцільним подвигом неустанної праці"

першочерговим завданням для свідомих українців Петро Януарійович вважав створення таких умов, за яких би українські потреби у власній мові, школі, промисловості, культурі стали органічною частиною суспільних потреб українців, а не сприймалися владою як вимоги гурту ідейних діячів... Публіцист вважав, що "без визнання прав української національної культури і української державності, принаймні в формах широкої національної автономії, ніяка влада не зможе встановити ні доброго ладу на території України, ні тривких та лагідних відносин до її людності"

Сергій Піддубний

Невідомі достойники України-Русі (за Велесовою Книгою)

З усього видно, що сім’я Орія була дружною - батько стояв горою за синів, а вони один за одного. Разом, навіть одним цілим, згадуються вони не тільки у Влескнизі, а й у Каратепських написах [106, с. 112]. Батько зумів привити синам любов до землі, до Вітчизни і навчив шанувати один одного й привчав шанувати свій народ. Коли “були ті славичі у великій скруті: не було чим животи кормити”, вони сказали Ору-отцю: “Веди нас геть!” Орій запитав їх не за себе, а за синів: “Чи готові на “ви” із синами моїми?”. Ті відповіли: “Підлягаємо ми!”. І пішли з Києм, Щеком і Хоривом – трьома синами Оровими – іншу землю оглядати. І з того почався рід слав’ян” (д. 38А).

Інна Старовойтенко

ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО: МЕЦЕНАТ, КРИТИК І ПОРАДНИК

Євген Харлампійович просив багатьох знайомих майстрів пера писати белетристику та історичні твори, які, на його думку, відіграли б важливу роль у процесі українського націєтворення. 1908 р. у листі до В. Винниченка він наголошував: «Я тої думки, що нам тепер найпотрібніша белетристика та драма іменно історична. Щоб читач захопився своєю минувшиною і набрався духу для праці в настоящому. Нам треба (скажу по секрету) такого високоталановитого брехуна і шовініста, як Сенкевич. Поки не буде сього шовінізма, то не буде справжньої й боротьби».

Іван Ольховський

ЗВОЙОВАНИЙ, АЛЕ НЕ ЗЛАМАНИЙ

«Відкривши віче, я запропонував: - Хто поміж вами українці, піднесіть руку догори! Піднеслося не більше трьохсот рук. - Малороси! Піднесіть руки! Піднесло руки коло половини присутніх. - Хохли! Піднесіть руки! Знов піднесла руки добра третина. - Українці, малороси і хохли! Всі разом піднесіть руки! Понад головами кількатисячної юрби піднісся ліс рук.

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...