Федір Погребенник

"ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА"

У недалекому минулому за виконання цієї пісні, за поширення її тексту можна було тяжко поплатитися і на батьківщині П. Чубинського, адже згаданий вірш був заборонений, не входив у жодні видання. І от у кінці 1989 р. над відновленою могилою П. Чубинського на Книшевому кладовищі в Борисполі згадана пісня, мов фенікс, воскресла із мертвих, знову зазвучала в рідному краю поета у виконанні народного хору під диригуванням Леопольда Ященка. Пісню підхопили ті, хто прийшов вшанувати пам'ять вірного сина свого народу.

Гриць Гайовий

«ЗАВДЯКИ» ЧИ «ВСУПЕРЕЧ», або КЛЕРИКАЛЬНІ РУМОВИЩА ПОДВІЙНОГО ДОКТОРА1

«Україна, — пише на початку своєї статті пан Дмитро, — буде в числі націй, які зобов’язані самим своїм існуванням християнству — релігії, заснованій на скрижалях Любови і Свободи Вибору». «Україна, — продовжує автор через кілька абзаців, — хрестила Білорусію і Московську Русь, ряд племен Золотої Орди, які поглинули у своїх загарбницьких планах Стародавню Україну — Київську Русь, але не в силі були знищити в ній християнства». Відчуваєте, яка логіка: ми їх хрестили, а вони нас поглинули... Але йдемо далі — у цьому ж абзаці: «Сучасні реаніматори поганської віри...»

КОЛИ НАРІД ВТРАЧАЄ СВОГО БОГА...

без своєї релігії ми опинилися ніби на розбитій і розмитій напровесні дорозі. То чому ж не використати хоч би й християнство — маю на увазі його кращі, не ворожі нам структури, надати йому національного характеру — і тоді воно слугуватиме нашому народові. А що в нас вийшло? Християнство було прийняте в Києві, а релігійний центр перемістився до Москви, яка протягом сторіч вдавалася до грубої, насильницької заборони всього українського

Віталій Жайворонок

Знаки української етнокультури

Слово ототожнюється з реалією, і віра в реалію породжує віру в магію слова, яким, за народними віруваннями, можна лікувати, причаровувати, відвертати, насилати, накликати, наврочувати, проклинати, здійснювати бажане. Так постають у мові формули замовляння, побажання, ворожіння, зашіптування, насилання, звернення до Бога за допомогою, а також розмаїті ритуальні дискурсивні одиниці. Водночас постає характерне для мови явище табуювання на слова, зокрема на наймення різних злих духів (як відгомін віри в те, що слово може накликати відповідну небажану реалію, а з нею нещастя, лихо, біду).

Василь Бондар

ВІРИВ В ОБУДЖЕННЯ КРОВІ Євген Маланюк в роки Другої світової

І ще одна преамбула до основної розповіді: цитата з мемуарів Уласа Самчука «На білому коні»: «…ми відрізняємося від европейців…, які люблять біографії, які їх мають і з яких часто роблять добрий вжиток для свого інтелектуального розвитку. Ми ж не маємо біографій взагалі. Що ми знаємо про особисте життя Петлюри, Винниченка, Донцова, Маланюка? Нічого. Рішуче нічого». За майже півстоліття, що минули після написання цих рядків, дещо таки змінилось – у незалежній державі за чверть століття написані й видані життєписи згаданих вище провідників нації та багатьох інших. Але чи прочитане все те суспільством?

Роман Коваль

Каральна експедиція Петлюри

22 січня 1919 р., коли в Києві урочисто проголошували злуку західних українських земель з Українською Народною Республікою, а в Кременчуці було арештовано полковника Болбочана, з Києва, прямо із Софійської площі, на Трипілля вирушили січові стрільці. Замість виступити на Полтавщину на допомогу Запорозькому корпусу, який знемагав під натиском Красної армії, їм було наказано покарати Зеленого. Очолював каральний відділ підстаршина австро-угорської армії Осип Думін. Щоб виправдати свою місію в очах нащадків, Думін писав у споминах:

Сергій Піддубний

Греки та нібито їхнє мистецтво

На думку французького філософа-містика ХVІІІ ст. Фабра д’Оліве, всі семітські народи – євреї, араби, халдеї, фінікійці, єгиптяни – утворилися там, де білі колоністи підкорилися чорношкірим народам, і навпаки: іранська, індуська, грецька й етруська цивілізації виникли там, де білі підкорили собі чорних шляхом завоювань. До білих, орійських, народів Фабр д’Оліве, цей “дивний провидець доісторичного минулого”, як його називав Едуард Шуре, відносить скитів, готів, сарматів, кельтів і германців...

Сергій Єсюнін

Провісники волі: до історії українського повстанського руху на Поділлі

Хмару засудили до розстрілу. Діяльність повстанців Василя Яблунівського та Пилипа Іванова було оцінено теж на смерть, бо вони, як і Хмара, були учителями, а отже, перевихованню не підлягали... Для інших повстанців, враховуючи їхній соціальний стан, замінили розстріл на п’ять років тюрми з суворою ізоляцією. Страту більшовики призначили до «свята Жовтневої революції» – 7 листопада 1924 року. Коли чекісти проти ночі 7 листопада прийшли виводити на розстріл Хмару, Іваніва та Яблунівського, ті, розібравши пічку і озброївшись цеглинами, вступили з ними в останній бій…

Олесь Обертас

УКРАЇНСЬКЕ ІНАКОДУМСТВО, НАЦІОНАЛ-ПАТРІОТИЗМ та ЛІБЕРАЛЬНЕ ДИСИДЕНТСТВО (Рух опору в Україні та його учасники: 1960-1990)

У статтях «Шістдесятники», «Самвидав», «Дисиденти» та «Перебудова» зроблено спробу розглянути Рух опору в Україні 1960-1990-х рр. крізь призму виникнення та розвитку ключових його явищ. Послідовність розміщення статей не є випадковою і дає загальне уявлення про причини виникнення спершу шістдесятництва, потім — самвидаву, ще далі — Дисидентського руху, що спричинило політику Перебудови. Загалом, можна констатувати, що саме така часова і причиново-наслідкова послідовність стала основою проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України та створення самостійної держави — України.

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...