Сергій Піддубний

Діалектизми Голованівщини

Кожне українське слово то Божий дар. Ним фіксується філософія нашого життя – вірування, культура, звичаї та традиції, наші радощі і болі. Це наш образ і характер. Навіть не усвідомлюючи того, через мову ми маємо постійний зв’язок із нашими пращурами, а отже перебуваємо під їхнім духовним захистом. Тому з певністю можна говорити: кожне наше слово то наш Оберіг.

Ярина Світла

У Криму хвороба вже є, та невідома поки що її назва

Зустрілася із знайомою жінкою з Криму, питаю чи вона не помітила, що люди, які народились і жили в Криму, стали трохи дурні. Вона каже: «так, хвороба вже є, та ще невідома її назва». І тут я їй розповіла, як спостерігала за чоловіками, що вертались через 20-30 років з Афганістану. По поверненню вони пробували поселитись у місцях народження та продовжити життя і їм це не вдавалося. Один з них, Іван, переповів свою історію.

Станіслав Рудик Олександр Глухий

Дуб і яблуня. Уривок з книги «Становлення тваринництва та лікувальної справи на Синській землі».

Хоча представники християнства намагалися знищити віру у дуба та самі дерева, але у Біблійній традиції дуб займає особливе місце (Біблія писалася на основі праукраїнських ведичних книг). Дубова емблема Ісуса Христа є символом твердості у вірі і чесноті. Хрест розп’яття також був виготовлений із дуба. Для семітів дуб є символом гордості і зарозумілості.

"Що стосується Росії, то її можна згадати лише як власницю величезної кількості накраденого майна, яке їй доведеться повернути в день розплати". Афоризми про Московщину і москвинів

Якщо росіянам надати можливість вибрати собі ватажка, вони вибирають найбрехливішого, найпідлішого, найжорстокішого, разом з ним убивають грабують ґвалтують, згодом звалюють на нього свою провину. З часом церква проголошує його святим. Михайло САЛТИКОВ-ЩЕДРІН

Михайло Рудницький

"Навіщо писати ще одну книжку, коли вже існує стільки інших кращих?" Афоризми Михайла Рудницького

Михайло Рудницький (1889-1975) - визначний літературний критик, літературознавець, публіцист, письменник, перекладач. Народився в м. Підгайці на Тернопіллі, закінчив Бережанську гімназію. Здобув ступінь доктора у Львівському університеті, навчався у Парижі і Лондоні. Творча доля найбільше була пов'язана зі Львовом, культурний рівень і настрій якого він довго визначав як критик-модерніст...

Сергій Піддубний

Дажбога у псальмі підмінено на царя, а Перуна – на царевого сина

Розумію – важко повірити твердженням, що Біблія скомпільована зі скитських (давньоукраїнських) книг, що ніякого царя Соломона не було, а був скитський поет Солон, з якого вигадали мудрого царя Ізраїлю, що Христос насправді був язичником і відстоював батьківську віру, а не створював нову, і т. п. Воно й не дивно – позбуватися стереотипів не проста річ. Сьогодні до своїх доводів, наведених у публікаціях “Хто був прототипом мудрого царя Соломона і таємниця кратера царя Аріанта” (http://www.yatran.com.ua/articles/532.html), “Христос – язичник” (http://www.yatran.com.ua/articles/742.html) тощо, хочу додати ще псалми.

Докія Гуменна

МІЙ БОРГ СЕРГІЄВІ ПИЛИПЕНКУ

Мої спогади про Сергія Пилипенка не вельми багаті, бо я жила постійно в Києві і лише час від часу бачила Сергія Володимировича. Не сумніваюся, про цього чільного діяча у становленні української пореволюцїйної літератури напишуть більше й ґрунтовніше ті, що близько знали його і були в щоденному контакті з ним, але нехай і мої фрагменти допоможуть встановити неспотворений образ людини, яка дбала не за свою особисту кар'єру, а за долю українського письменства.

Сергій Піддубний

Христос – язичник (уривки з книги "Великий код України-Русі")

І ось тут ми знаходимо ще одне підтвердження, що Ісус язичник. Цю історію Едуард Шуре [158, с. 389] переповідає таким чином. Разом зі своїми учнями Ісус утікає до язичницького міста Кесарія. Тут Ісус пішов до невеликого храму, що був збудований на честь язичницького Бога Пана, і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі”. Тобто Він прийшов до рідних Богів, щоб звірити свої думки та вчинки, й шукав підказки, як діяти далі. І Він її знаходить. Саме в Кесарії Ісус вирішує повернутися до Єрусалиму й “випити свою чашу до дна”.

Сергій Піддубний

Чи можна довіряти картам Клавдія Птоломея? Або як називалися в давнину наші міста і племена

Вище на крутому згині ріки бачимо місто Serimum. Якщо врахувати, що “um” традиційне латинське закінчення (чоловічий рід), то справжня назва міста: Serim – “се рім”. Дивуєтеся? Однак про те, що Рим це дніпровське місто, було відомо ще Нестору Літописцю. Він згадував його в розповіді про апостола Андрія: “І захотів він (Андрій. – С. П.) піти в Рим, і прибув в устя Дніпрове, і звідти рушив по Дніпру вгору” [76, с. 3]. Щоправда, ніхто не хоче вірити, що в Нестора йдеться про дніпровський Рим. Тепер ми бачимо підтвердження цьому і в Птоломея. Підтверджують це і “римські” топоніми біля сучасного міста Верхньодніпровська.

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...