Значення Велесової Книги

28.08.2019 | 11:04   Сергій Піддубний
переглядів: 352

Готується третє видання книги «Велесова Книга – веди України-Русі». На прохання читачів буде збільшено шрифт тексту Велесової Книги, також додається три нових коментарі та низка артефактів, які підсилюють докази автентичності Книги. Прикрасять видання і низка ілюстрацій художника Дмитра Короля з Кременчука.

Велесова Книга – це пряме свідчення того, що руський (український) народ – державницький народ, що він мав власну світоглядну й релігійну філософію, свою писемність, абетку й літературу задовго до запровадження на Русі християнства. Мова Книги, описані в ній віра, традиції та звичаї, географічні об’єкти, все говорить про її суто українське походження, і що саме Україна є прямою спадкоємницею давньої Русі. Ба більше, якщо раніше наука заявляла, що українці вперше згадуються у писемних джерелах лише ХІІ ст., то за допомогою Велесової Книги ми бачимо себе вже в ІХ ст. під іменем “окри”, як діди русів (д. 7Є).
Завдячуючи Влескнизі, маємо можливість вивчати власну історію не за грецькими, німецькими чи московськими розробками. З перших уст від нашого літописця дізнаємося, хто насправді був засновником українського-руського роду, яким Богам поклонялися наші Предки, як називалися наша перша держава і її столиця. Переконуємося, що запорозьке козацтво – це продовження тисячолітніх військових традицій одного народу. Наприклад, започаткований руськоланами спосіб забудови міст і військових таборів колом успішно використовувався козаками. Спосіб попередження про прихід ворога димами (д. 14) та сигнал до наступу: “крикнемо, яко кречет, бо той крик до серця нам” (д. 23) теж ідуть від руськоланів.
Велесова Книга – це конкретне підтвердження того, яким великим, освіченим і давнім був наш народ. Вона описує події, що відбувалися на Русі, починаючи з VІІ ст. до н. е. І тепер ми достеменно можемо стверджувати, що батьківщина Богів Гіперборея зовсім не якась мітична країна. Це країна дніпровських бореїв – Ніперборея, адже Велесова Книга Дніпро називає Ніпером, проте греки, щоб нав’язати світові власне розуміння історії, підмінили наше “н” на латинську “г” і дурили людство про Гіперборею як мітичну країну.
Велесова Книга може бути візитною карткою, чи, як кажуть сьогодні, брендом нашої країни, бо це “філософська висота нашого Віщуна. Наймодерніша ідеалістична філософія. Платон і Аристотель залишаються позаду основної космічної концепції нашого Віщуна” (Володимир Шаян).
Книга відкриває правдиве літочислення, за яким жили наші предки – Карпатський Ісход (середина І тис. до н. е.), а не те, що вигадали отці Церкви і нав’язали нам.
Твір рясніє прикладами неймовірного геройства, мужності, самовідданості та самопожертви в ім’я роду і незалежності країни: “Великі сніги, холоди, голод мучили наших людей, але стояли твердо. Лишаючись безо всього, вони немало натерпілися, бо незалежність хотіли мати і творили її” (д. 6А), “Ліпше маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві та жертвувати Богам чужим” (д. 6Г), “Життя наше на полі бою прекрасне” (д. 8). Називається багато забутих героїв – святих захисників нашої землі, нашої віри і предківських заповітів. Саме їх повинні славити й згадувати в молитвах!
Це не лише путівник у наше далеке минуле, а й навчитель, на яких засадах облаштовувати нам своє життя. І пора вже проявити волю та сміливість нашим науковим та державним інституціям – маємо неоцінений скарб з історії та культури свого народу, необхідно визнати й відкрито проголосити це.
Велесова Книга має стати священною для кожного українця, бо вона описує історію української землі, українського Роду, показує наші джерела, звеличує нашу душу, дає нам крила, силу й натхнення, а не тим, хто прагнув і прагне скористатися славою наших праотців і мати нас за своїх рабів. В Україні наша Правда, а не на смітниках Росії, Європи чи в якійсь землі “обітованій”, куди нас тягнуть деякі історики та політики.
Велесова Книга – це великий духовний спадок українського народу. Про це маємо говорити вголос, це маємо доводити і відстоювати всіма засобами, бо саме такі надбання визначають авторитет нації і народу.
Раніше нас переконували, що нібито лише греки могли когось чомусь навчати, тим часом Велесова Книга пише, що й вони “посилали до нас багато свого юнацтва” (д. 8/3), очевидно, щоб навчалися премудростям у наших Предків. Зауважується також, що хазари мали вільне життя тільки з русами. “Куди підемо від них? Де життя вільне знайдемо?” (д. 4Б), – бідкалися вони, коли русам уривався терпець від нахабства хазарів і вони проганяли їх зі своїх земель. Підтверджується, що наші предки збудували чимало міст на півдні: “Немало градів і храмів величавих там збудували, бо були багаті... Араби ходили до них і торгували на торжищах, збагачуючись, та там і залишилися, віддаючи отроків у підданство” (д. 18А)...
Як доводить світова наука, саме з української землі починалося розселення білої раси. Отже, Велесова Книга також має велике світове значення. У ній треба шукати зав’язки всесвітньої історіографії та історіософії. Книга висвітлює досі невідомі історичні факти не лише про русів, а й про гунів, готів, хазарів, а також не згадуваних у жодному джерелі еліців. За допомогою Велесової Книги дізнаємося й справжнє ім’я повелителя усієї Європи першої половини V ст. гуни Аттили, про що докладно йдеться в окремому коментарі цього видання...

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...