Сказання про царя Ругата

01.03.2019 | 08:10   Староруські перекази
переглядів: 272

Кажуть: що якби Аттила був справді руським князем, то про нього щось обов’язково залишилося б у давніх легендах чи билинах, а так нема нічого. Є. Тільки ми недостатньо знаємо про Аттилу і не можемо розпізнати його в тих легендах. Наприклад, ось цей переказ із «Сказань Захарихи» про царя русів Ругата однозначно розповідає про Аттилу, про що говорить навіть саме ім'я – Ругата… А є там й інші такі перекази.

Кельча і Русь степова

У часи, коли Русами цар Ругата1 правив, прийшла в степи руда Кельча2, Ира3 та Скоча4, й стали вести велике полювання із собачими гонами за сайгаками, кабанами й козами.
Наб’ють звіра, запросять Русів і п’ють-їдять разом, пісні співають веселі. Дружно з Русами жили, тільки, траплялося, корів у них крали. Сидить, бувало, цар Ругата, а Кельча йому м’ясо несе. І знає він, що в русів украдене, а чим доведеш? З’їсть Ругата мовчки, ще й подякує.
Якось прибігло з плачем одне плем’я степове й розповіло, що Годяки5 на них напали, багатьох старих і малих побили, інших кіньми розірвали, худобу позабирали, корів, коней, а молодих погнали продавати Грекам в отроцтво!
Піднявся Ругата-цар і сказав:
– Те й нам усім буде, коли Годяків не покарати й не втлумачити їм, що вони не одні в степу живуть, і Дружба Степова за себе постояти може!
Сіли Русичі на коней, а з ними й Кельча зі Скочами, а за тими й Ира хоробра. Поскакали вони на південь, наздогнали Годів, оточили й побили нещадно, а полонених звільнили.
Отут прискакав гонець і сказав, що Рома йде, вже до Панщини6 дійшла й Межі, ходить у Нарочі7 й грабує руських людей.
Гукнув цар Ругата інших степових князів, і зібралися вони йти на Рому великою війною. І пішли Кельча, Скоча й Ира, Руси й Руськолани8, Веди9 і Вітичі10 й інші степові племена й народи з возами своїми та з чередами. Помалу дійшли до Дніпра, а потім берегом морським ішли й переправилися через синій Дунай.
І почалася війна аж на сто років! І за ті сто років люди вмирали, нові народжувалися, старіли й теж помирали, і аж до правнуків дійшла війна та зла. І Рома від неї плакала, й Руса, але ніхто миру просити не хотів, бо Руса в рабство йти не хотіла, а Рома плакала, тому що без рабів жити не могла.
І та війна все йшла і йшла, багато русів загинуло на ній і ромів, і греків-ромеїв, й інших, хто хотів війни й хто не хотів. І часто чутно було в степу, як волинка грала – то Кельча йшла на війну. І сам цар Кельчі розповідав, що йому з’явилася Кінська Голова й провіщала перемогу, і ще раннім ранком він бачив у небі Червоний Віз.
А відуни знаючі розтлумачили, що гряде день смерті царя, а зла війна ще буде тривати і тривати!

1 Цар Ругата – “руга то”; руги – слав’янське (руське) плем’я, що згадується у низці джерел, зокрема в Мавро Орбіні, як ругяни. Ругами також було кельтське плем’я бітуругів, що мешкало в районі міста Бурдигала. Саме від них в німецькій мові появилося слово Ruhm (слава). Не виключено, що Ругата є той самий Аттила, що володів Панщиною і всією Європою, – Руг Ата.
2 Кельча – кельти.
3 Ира – за Велесовою Книгою “іронці”.
4 Скоча – Ю. та В. Гнатюки вважають, що це саки. Я ж гадаю, що тут йдеться про тих русів, які називалися сколоти, інша назва скити.
5 Годяки – готи; за Велесовою Книгою, годе.
6 Панщина – староруська назва Паннонії, нині тут розташовується Угорщина.
7 Нарочі – Норик (див. прим. 7 і 8 до сказання “Про Халабуду-князя”).
8 Руськолани – поєднання двох руських племен, які, за Велесовою Книгою, створили одну державу Руськолань, – русів і коланів.
9 Веди – ймовірніше, венди.
10 Вітичі – плем’я, що могло називатися за іменем засновника роду Віта/Святовіта; у Ю. та В. Гнатюків – в’ятичі.
11Певно, йдеться про комету.

Книжку «Про Царицю Сіромаху, Макодун-царя, Гора-Богатиря та інші Сказання Захарихи» можна замовити в упорядника й коментатора переказів Сергія Піддубного за ел. адресою y atran@gmail .com і тел.. 068 994 63 63



banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...